- •І. Вступ
- •Іі. Огляд літератури
- •Визначення хвороби
- •Морфологія вірусу сказу
- •Епізоотична ситуація зі сказу в Україні
- •Епізоотологія хвороби
- •Патогенез
- •Клінічні ознаки та перебіг хвороби
- •Патологоанатомічні зміни
- •Лабораторна діагностика
- •Диференційна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика та заходи боротьби
- •Ііі. Власні дослідження
-
Морфологія вірусу сказу
Вірус сказу належить до роду Lissavirus родини Rhabdoviride. Віріони збудника діаметром 70 - 80 нм і завдовжки 170 - 180 нм мають форму стрижня, один кінець якого обрублений, а другий закруглений. Геном вірусу представлений одноланцюговою спіральною лінійною неінфекційною молекулою мінус-РНК.
У віріонах міститься 5 поліпептидів: безпосередньо зв'язаний із РНК білок М, що, як вважають, формує рибонуклеопротеїд (РНП) і забезпечує нечутливість РНК віріона до РНКази; з нуклеокапсидом зв'язані також білки L і NS. Вони є компонентами транскриптази, що міститься в нуклеокапсиді. До нього прилягає мембраноподіб-ний внутрішній шар ліпопротеїнової оболонки, що являє собою не-фосфорильований матричний білок М, який входить до серцевини віріона й стягує ланки спіралі РНК.
Над мембранним білком М розміщений переривчатий шар ліпідів суперкапсиду. Третій шар ліпопротеїнової оболонки представлений глікопротеїном G, що утворює структурну основу для поверхневих відростків, які виступають із мембранних білків, вкритих на цих ділянках ліпідами.
1 — витки нуклеокапсиду;
2 — положення шипів і міцелярного білка; 3 — шипи; 4 — міцелярний білок; 5 —
внутрішній мембраноподібний шар; 6 — розміщення ліпідів і міцелярного шару;
Нуклеокапсидні білки е внутрішнім групоспецифічним антигеном. Він індукує утворення комплементзв'язувальних і преципіту-вальних антитіл, які не захищають тварин від зараження.
Глікопротеїн G е зовнішнім антигеном і здатний індукувати утворення віруснейтралізуючих антитіл, що захищають тварин від зараження. Він забезпечує адсорбцію вірусу на клітині й може аглютинувати еритроцити. Гемаглютинувальні властивості вірусу виявляються лише за температури 0 - 4 °С з еритроцитами гусей, курей, морських свинок, пацюків, овець, людини з 0-ю групою крові. Є 4 серотипи вірусу.
Репродукується вірус у цитоплазмі, а дозрівання й вихід віріонів здійснюється брунькуванням через цитоплазматичну мембрану.
Вірус сказу характеризується певним антигенним поліморфізмом. За допомогою моноклональних антитіл відомі нині штами збудника згруповані у чотири серотипи. Прототипом 1-го серотипу є штам вірусу сказу SVS. Сюди віднесені антигенно споріднені з ним польові та лабораторні штами, виділені у різних регіонах світу. Прототипом 2-го серотипу є штам Lagos Bat, виділений з кісткового мозку летючої миші на території Нігерії. Вірус 3-го серотипу, (штам Мокола), виділений від землерийки та людини. Вірус 4-го серотипу (штам Obodhiang), виділений від коней, комарів і москітів на території Нігерії. Представники усіх серотипів вірусу сказу в імунобіологічному відношенні споріднені, що дає можливість використовувати уніфіковані вакцинні штами.
За кімнатної температури вірус інактивується через 28 - 53 доби, при 50 °С — через 1 год, при 60 °С — через 5-10 хв, при 70 °С — миттєво. Низькі температури консервують вірус. У зотлілому матеріалі, а також при висиханні гине через 2 тижні. Ультрафіолетове випромінювання вбиває його за 5-10 хв. Формальдегід, гідроксид натрію, хлорне вапно, жиророзчинники інактивують вірус у звичайних концентраціях.