2. Огляд літератури

2.1. Коротка історична довідка щодо гельмінтозів собак

Про паразитів та хвороби, які вони спричиняють, знали з давніх часів. Перші повідомлення з цього приводу можна знайти в літописах Арістотеля, який наводить дані про аскарид, теній, гостриків, описав цистіцеркоз свиней. Гіппократ виявив вплив деяких паразитичних червів на здоров’я людини. Він уперше запропонував термін «helmins», звідки й походить назва «гельмінт».

Величезні заслуги у розвитку паразитології належать видатному вченому Ібн Сіна (Авіцена). Він описав патологію тварин при гельмінтозах, запропонував засоби для їх лікування. Тривалий час дані, що стосувалися інвазійних хвороб, мали описовий характер. Дослідники тих часів були переконані, що паразитичні черви самовільно зароджуються в організмі тварин і людини.

Наприкінці XVIII – початку XIX ст. російський академік П. С. Паллас описав велику кількість гельмінтів та комах нових видів. Викладач Харківського ветеринарного інституту К. А. Островський у 50-х роках позаминулого століття розшифрував цикл розвитку цестод, різко критикував теорію самовільного зародження паразитичних червів. О. П. Федченко під час подорожей у Середню Азію зібрав велику колекцію гельмінтів, уперше описав цикл розвитку збудника дракункульозу. Е. К. Брандт опублікував книгу про паразитів свійських тварин і людини.

Значний внесок у розвиток ветеринарної гельмінтології зробили українські вчені. Впродовж тривалого часу центром підготовки фахівців ветеринарної медицини й вивчення гельмінтологічних проблем були вчені одного з найстаріших вищих навчальних закладів України – Харківського ветеринарного інституту (нині Харківська державна зооветеринарна академія). Гельмінтозам були присвячені роботи видатних вчених Є. А. Островського, С. А. Каменського, Н. П. Петропавловського, С. В. Іваницького, А. Ф. Носика, М. О. Палімсестова, В. К. Чорнухи.

На даний час вивченням гельмінтозів усіх видів тварин, у тому числі й собак, займається велика кількість вченіх у всьому світі.

2.2. Визначення хвороб. Систематичне положення паразитів.

Найчастише у собак реєструються такі захворювання, як токсокароз, токсаскароз, унцинаріоз та дипілідіоз, що зустрічаються як у вигляді моноінфекцій, так й в різніх асоціаціях.

Токсокароз (Toxocarosis) – хвороба спричинена паразитами Toxocara canis, статевозріла стадія якіх локалізуються в тонких кишках, іноді у жовчних ходах печінки й підшлунковій залозі собак, песців та деяких інших м’ясоїдних, спричиняючи розлади роботи цих органів. Цуценята віком до 6 місяців хворіють з проходженням личинками гепато-трахеальної міграції. У дорослих собак личинки другої стадії інкапсулюються во внутрішних огранах. Їх подальший розвиток може стимулюватися у сук гормонами вагітності.

Токсокароз небезпечний для людини – зараження викликає явище larva migrans.

Токсаскароз (Toxascarosis) – хвороба спричинена круглими гельмінтами Toxascaris leonia (Werner, 1782), що локалізуються в тонких кишках собак, котів, лисиць, песців, вовків і викликають розлади кишкового травлення, при значній інтенсивності інвазії (ІІ) – явіща геморагічного ентериту.

Унцинаріоз (Uncinariosis) – хвороба спричиняється круглими гельмінтами Uncinaria stenocephala, статевозрілі форми яких локалізуються в тонких кишках собак, котів, лисиць, песців та інших м’ясоїдних тварин викликаючи ентерит та загальну інтоксикацію організму.

Дипілідіоз (Dipylidiosis) – хвороба спричинюється стьожковими червами Dipilidium caninum, які локалізуються в тонких кишках собак, котів, хутрових звірів, диких м’ясоїдних, а також людини, викликаючи порушення секреторно-моторної функції травного каналу, а з часом атрофію ворсинок порожністої кишки та вторинний токсикоз.

Систиматика збудників основних гельмінтозів собак:

Тип Nemathelminthes

Клас Nematoda

Підряд Ascaridata

Надродина Ascaridoidea

Родина Anisakidae

Рід Toxocara canis

Родина Ascaridae

Рід Toxascaris Leonia

Підряд Strongylata

Родина Ancylostomidae

Рід Uncinaria stenocephala

Тип Plathelminthes

Клас Cestoda

Ряд Cyclophyllidea

Підряд Hymenolepidata

Родина Dipylidiidae

Рід Dipуlidium caninum