
- •Теорія журналістики
- •Журналістська як наука і як предмет вивчення
- •2) Періодичні видання в цілому, а останнім часом і всі засоби масової інформації, включаючи ефірні та електронні;
- •Журналістика як сфера масово-інформаційної діяльності
- •3. Основні напрями професійної діяльності журналіста.
- •Масова інформація, її сутність і зв’язок з журналістикою
- •5. Семантична, прагматична, синтаксична адекватність журналістських творів як запорука інформованості аудиторії.
- •6. Роль і специфіка публіцистики в журналістиці.
- •7. Журналістика як система засобів масової інформації. Складові системи
- •Система змі в Запорізькій області (просто добавить от себя примеры)
- •Інформаційний простір, його визначення та різновиди.
- •11. Типологія змі, її аспекти та чинники.
- •Типология сми.
- •12. Журналістика в системі соціальних інститутів.
- •15. Державна політика в галузі змі.
- •Журналістика як “четверта влада”
- •17.Соціально-політичний вимір діяльності журналіста
- •18.Основні методи й засоби журналістики як сфери обміну інформації.
- •19. Соціологічні методи в журналістиці
- •20.Журналістика як форма творчої діяльності.
- •22. Формування громадської думки засобами масової інформації
- •24.Психологічно-особистісні якості журналіста-професіонала
- •25.Законодавство України, що регламентує діяльність змі.
- •26.Свобода друку і журналістської діяльності в Україні.
- •27.Цензура і змі. Форми й методи цензури й самоцензури змі в Україні(обєднані)
- •28.Новітні тенденції розвитку мас-медіа.
- •29.Проблема глобалізації та журналізм. Єдиний світовий інформаційний простір
- •30.Проблема інформаційної безпеки у світі.
30.Проблема інформаційної безпеки у світі.
Поняття інформаційної безпеки, залежно від його використання, розглядається у декількох ракурсах.
У найзагальнішому випадку інформаційна безпека — це стан захищеності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави.
Під інформаційним середовищем [information environment] розуміють сферу діяльності суб'єктів, пов'язану зі створенням, перетворенням і споживанням інформації. Інформаційне середовище умовно поділяється на три основні предметні частини:
створення і розповсюдження вихідної та похідної інформації;
формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг;
споживання інформації;
та дві забезпечувальні предметні частини:
створення і застосування інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення;
створення і застосування засобів і механізмів інформаційної безпеки.
Більш розгорнуте формулювання інформаційної безпеки — це стан захищеності потреб в інформації особистості, суспільства і держави, при якому забезпечується їхнє існування і прогресивний розвиток незалежно від наявності внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз.
Слід відзначити, що задоволення в будь-якій мірі потреб в інформації призводить до оволодіння відомостями про навколишній світ та процеси, що протікають в ньому, тобто інформованості особистості, суспільства та держави. Стан інформованості визначає ступінь адекватності сприйняття суб'єктами навколишньої дійсності і як наслідок — обґрунтованість рішень та дій, що приймаються. [4, c. 46-48]
В залежності від виду загроз інформаційній безпеці інформаційну безпеку можна розглядати наступним чином (рис. 1.1):
як забезпечення стану захищеності особистості, суспільства, держави від впливу неякісної інформації;
інформації та інформаційних ресурсів від неправомірного впливу сторонніх осіб;
інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
В інформаційному праві інформаційна безпека — це одна із сторін розгляду інформаційних відносин у межах інформаційного законодавства з позицій захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави та акцентування уваги на загрозах цим інтересам і на механізмах усунення або запобігання таким загрозам правовими методами. [10, c. 47-49]