27. Які чинники впливають на інноваційну діяльність?

До основних чинників, які мають вплив на інноваційну діяльність відносять наступні: техніко-економічні, організаційно-управлінські, юридичні, соціально-психологічні. Кожний із чинників має 2 сторони: стримуючу та сприяючу.

Техніко-економічні чинники

Чинники, що сприяють ІД: Наявність резерву фінансових та матеріально-технічних заходів; наявність необхідної гос­подарської та науково-технічної інфраструктури; розвиток конкуренції та скорочення три­валості життєвого циклу наукоємних товарів; збереження науково-технічного потенціалу та державна підтримка інноваційної діяльності.

Чинник, що стримують ІД: Відсутність джерел фінансування; слабкість матеріально-технічної та наукової бази; домінування інтересів існуючого виробництва; високий економічний ризик; відсутність попиту на продукцію; відсутність інформації про ринки; ускладнення та подорожчання науково-дослідних розробок; низький науково-інно­ваційний потенціал держави, регіонів.

Організаційно-управлінські чинники

Чинники, що сприяють ІД: Гнучкість організаційних струк­тур, демократичний стиль управління, перевага горизонтальних потоків інформації; індикативність планування, припущення коригувань, децентра­лізація, автономія, формування цільових проблемних груп; міжнародна науково-технічна кооперація; створення інноваційної інфраст­руктури (технопарків, бізнес-інкубаторів)

Чинник, що стримують ІД: Сталі організаційні структури, надмірна централізація, консервативність ієрархічних прин­ципів побудови організації, перевага вертикальних потоків інформації; установча замкненість, труднощі в міжгалузевих взаємодіях; орієнтація на усталені ринки, орієнтація на короткострокову окупність; відсутність науково-інноваційних організаційних струк­тур; недостатність міжнародного науково-техніч­ного співробітництва

Юридичні чинники

Чинники, що сприяють ІД: Законодавчі заходи (особливі пільги, закони), що заохочують інноваційну діяльність, забезпечують інтелектуальну власність

Чинник, що стримують ІД: Недосконалість законодавчої бази з питань інноваційної діяльності, охорони інтелектуальної власності

Соціально-психологічні чинники

Чинники, що сприяють ІД: Сприйнятливість до змін, нововведень; мораль­на винагорода, суспільне визнання; можли­вість самореалізації, розвиток умов творчої праці, матеріальні стимули

Чинник, що стримують ІД: Опір змінам; зміна статусу; необхідність нової діяль­ності, зміна стереотипів поведінки, існуючих традицій; страх невизначеності, страх відповідальності за помилку; спротив усьому новому, що надходить («синдром чужого винаходу»); низький професійний статус інноватора, відсутність матеріальних стимулів та умов творчої праці; відплив наукових кадрів

28. Інноваційна спіраль. Поясніть.

Інноваційна спіраль — це крива, яка робить постійно зростаючі витки від якоїсь первісної точки десь на зорі людства. Ця спіраль розкручується без зупинки і тільки вперед і вже в ХХІ ст. підводить розвинені країни до віртуальної економіки, про яку ще мало відомо.

В кінці 19 століття американським етнографом та істориком Л. Морганом і німецьким економістом Ф. Енгельсом була представлена ​​модель культурно-історичної періодизації, за якою людське суспільство в своєму розвитку пройшло три епохи: дикість, варварство, цивілізацію, що включають три ступені: нижчу, середню, вищу. Постійна потреба людини до виживання змушує людину працювати і думати над процесом своєї праці. В результаті цієї діяльності з'являється технічний прогрес.

Початок цивілізації поклало введення в товарообіг металевих грошей. В умовах товарно-грошових відносин технічний прогрес переходить у науково-технічний, основою якого є відкриття і винаходи, що знайшли практичне застосування у вигляді нового продукту або технології. Це і є перетворення ідеї, покладеної в основу винаходу, у нововведення. Цей процес стимулює появу нових ідей і т.д. Таким чином виникає інноваційна спіраль: науково-технічний прогрес (НТП - ідея - нововведення - НТП - ідея - нововведення-...).

Інноваційна спіраль пов'язана зі змінними фазами:

• пожвавлення виробництва

• його бурхливе піднесення

• криза надвиробництва

• стадію депресії.

У результаті аналізу статистики циклічності чергування цих фаз, економіст Н. Д. Кондратьєв в 1925р. запропонував теорію хвильових коливань у суспільному виробництві протяжністю в 40-60 років. Австрійський економіст Йозеф Алоїз Шумпетер у роботі «Ділові цикли» (1939р.) представив теорію мультіціклічності хвильових коливань, ефективної конкуренції замість цінової, концепцію ефективної монополії.