4.5. Класифікація знаків

Неможливо орієнтуватися в семіотичному континуумі, не маючи в своєму розпорядженні практично придатної класифікації знаків. Пропоновані в літературі класифікації знаків задовольняються трьома-чотирма класами і не розкривають багатовимірність і суперечливе різноманіття миру знаків. Спробуємо подолати ці обмеження.

Знаки, як було сказано, використовуються в двох областях духовного життя суспільства: пізнання і комунікації. У пізнанні оперують знаками-образами, відтворюючими відмітні ознаки явища, що позначається, через причинно-наслідковий зв'язок з ним. У комунікації використовують комунікаційні знаки, що створюються спеціально в ході соціально-культурної діяльності.

Знаки-образи підрозділяються на симптоми (знаки-індекси) — спостережувані явища, що свідчать про наявність інших, безпосередньо не спостережуваних явищ (дим — ознака пожежі, підвищена температура — ознака хвороби, народні прикмети і т. д.) і моделі — матеріальні предмети або тексти (записи), відтворюючі зовнішній вигляд або внутрішній устрій об'єкту з метою його пізнання. Моделі у вигляді матеріальних предметів є копіями (зокрема — фотографії), а текстові моделі — описи модельованих об'єктів. У моделях-описах використовуються ті ж знаки, що і в комунікаційних текстах, і таким чином пізнавальні знаки - образи зливаються з штучними комунікаційними знаками. Власне кажучи, поверхневі сенси тексту моделюють глибинні його сенси, так що всякий текст, а витвори мистецтва — перш за все, правомірно вважати моделлю. Знаки-копії володіють документальною якістю і подібні до речових символів.

Комунікаційні знаки діляться за способом втілення на дві групи: поведінкові, нестабільні, такі, що є актами дії в реальному масштабі часу, і стабільними, документальними предметами, здатними зберігатися з часом. Усна мова і виконавське мистецтво користуються поведінковими знаками, а письмова мова і образотворче мистецтво — знаками документальними.

Крім того, комунікаційні знаки можна поділити на:

а) одиночні, одиничні знаки-символи, наприклад, відособлені жести (не пантоміма або жестикуляція, а окремий жест), речові символи типу амулета, обручки, фірмового знаку, державної символіки, музейного експоната;

б) мови — знакові системи, в яких з код (букв, цифр, умовних позначень) за допомогою граматичних правил будуються осмислені лексичні одиниці і пропозиції. Мова задається у вигляді код — членороздільних звуків (фонем) або алфавіту букв (графем) і правил операції з кодами — граматики (синтаксис Мови діляться на природні (російський, англійський т. д.) і штучні — хімічні символи, дорожні знаки, ноти, мови програмування, мови міжнародного спілкування типу есперанто, идо, интерлингва. Відмінність одиночного знаку від мови полягає в тому, що перший знаходиться поза граматикою, а другою включає в свій склад деяку просту або складну граматику.

Етнографи і культурологи давно звернули увагу на специфічні відмінності комунікаційних знаків, використовуваних в різних культурах. Для обліку цих відмінностей було введено поняття мова культури, під якою розуміється "сукупність всіх знакових способів вербальної і невербальної комунікації, які об'єктивують культуру етносу, виявляють її етнічну специфіку і відображають її взаємодію з культурами інших етносів". На стику етнографії і семіотики утворилася этносемиотика, предметом якої є мова культури. На мал. 4.1 приведена класифікація знаків і мов, узагальнювальна сказане.