Рефлексивний блок

1. Розміщення виробництва синтетичних смол та пластмас в Україні в основному орієнтується на:

а) попит; б) наукові центри; в) водні ресурси;

г) споживача; ґ) електроенергію; д) трудові ресурси;

є) екологію.

2. Розміщення виробництва хімічних волокон в Україні орієнтується на:

а) попит; б) наукові центри; в) водні ресурси;

г) споживача; ґ) електроенергію; д) трудові ресурси;

є) екологію.

3. Розміщення виробництва азотних добрив в Україні орієнтується на:

а) попит; б) наукові центри; в) водні ресурси;

г) споживача; ґ) електроенергію; д) трудові ресурси;

є) екологію; ж) транзитний трубопровідний транспорт;

з) можливість комбінування.

4. Розміщення виробництва фосфорних добрив в Україні орієнтується на:

а) портові міста; б) можливості комбінування; в) попит;

г) наукові центри; ґ) водні ресурси; д) споживача;

є) електроенергію; ж) трудові ресурси; з) екологію.

5. Розміщення виробництва калійних добрив в Україні орієнтується на:

а) сировину; б) наукові центри; в) водні ресурси;

г) споживача; ґ) електроенергію; д) трудові ресурси;

є) екологію.

6. Розміщення виробництва целюлози, паперу, картону в Україні орієн­тується на:

а) водні ресурси; б) споживача; в) місцеві ресурси;

г) енергетичний фактор; ґ) можливості експорту готової продукції.

7. Основні центри з виробництва синтетичних смол і пластмас в Україні:

а) Київ; б) Луцьк; в) Лисичанськ;

г) Рубіжне; ґ) Донецьк; д) Дніпропетровськ;

є) Маріуполь: ж) Запоріжжя; з) Харків.

8. Основні центри з виробництва хімічних волокон в Україні:

а) Київ; б) Маріуполь; в) Черкаси; г) Одеса;

ґ) Львів; д) Чернігів; є) Чернівці.

9. Основні центри з виробництва азотних добрив в Україні:

а) Донецьк; б) Горлівка; в) Макіївка;

г) Слов'янськ; ґ) Черкаси; д) Рівне.

10.Основні центри з виробництва фосфорних добрив в Україні: а) Чернігів; б) Київ; в) Шостка; г) Суми;

ґ) Львів; д) Рівне; є) Одеса; ж) Горлівка;

з) Костянтинівка; і) Донецьк.

11. Серед факторів, які призвели до зниження обсягів виробництва про­дукції хімічної промисловості в Україні у 90-ті роки XX століття вирі­шальне значення мали:

а) перевиробництво більшості видів хімічної продукції;

б) недостатня власна сировинна база;

в)закриття та зупинка виробництв через випуск недоброякісної продукції;

г) недостатня кількість електроенергії;

ґ) недостатня кількість трудових ресурсів;

д) недостатня місткість внутрішнього ринку.

12. Найбільш перспективні галузі хімічної промисловості в Україні:

а) виробництво хімічних волокон;

б) содове виробництво;

в) виробництво синтетичних смол і пластмас;

г) фармацевтична промисловість;

ґ) виробництво мінеральних добрив;

д) гумовотехнічна промисловість; є) виробництво шин.

13. Хімічна промисловість в Україні на початку третього тисячоліття:

а) зберігає провідне місце в промисловому комплексі;

б) більшість галузей втрачає своє значення;

в) розвиваються нові хімічні виробництва;

г) зберігає своє значення, хоча це пов'язано із значними труднощами.

14. Стабілізація розвитку хімічної промисловості в Україні в першу чергу буде залежати від:

а) якості продукції, що виробляється;

б) доступності її (за ціною) для більш ширшого кола споживачів;

в) розширення та закріплення власної сировинної бази;

г) можливого придбання дешевої сировини.

15. Центрами целюлозно-паперової промисловості в Україні є: а) Донецьк; б) Харків; в) Київ; г) Малин; ґ) Дрогобич; д) Львів; є) Обухів; є) Херсон; ж) Ізмаїл.

16.В кінці 1990-х років в Україні вперше було налагоджено виробництво: а) меблів; б) паперу; в) зошитів; г) упаковки;

ґ) шпалер; д) целюлози.