3.1 Пропозиції по зменшенню собівартості виробництва соняшнику на біодизель

Для того щоб бути конкурентоспроможним, біодизельне паливо повинне хоча б на 5-10% коштувати дешевше порівняно із традиційними нафтопродуктами. В умовах України ринкова вартість соняшнику не дає цього здійснити. Тому деякі господарства планують самостійно вирощувати соняшник та робити з нього олію. Такий шлях досить раціональний, тому що відходи від переробки сировини можна використати для годівлі тварин або як добриво, а гліцерин – у фармакології.

Залежно від річної потужності заводи з виробництва біодизельного палива можуть бути класифіковані за такими типами:

• господарські –до 300 т.,

• малі –до 5 тис. т.,

• великі –до 20 тис. т.,

• промислові –до 100 тис. т.

Як свідчать результати досліджень, із зростанням виробничих потужностей біодизельних заводів показники ефективності їх діяльності підвищуються, а собівартість виготовлення продукції знижується. Аналіз особливостей виробництва альтернативного палива у розвинутих країнах підтверджує, щобіодизельні заводи потужністю до 5 тис. т. продукції на рік малорентабельні, оскільки не можуть конкурувати з великими заводами річною потужністю 20-100 тис. т.

Для визначення економічної пріоритетності у виборі насіння соняшнику для виробництва біодизеля було розраховано його цінову конкурентоспроможність. Середня ціна на мінеральне дизельне паливо в Україні станом на 1.04.2013р. склала 9800 грн/т. За даних умов економічно обґрунтованою виступала б ціна на біодизель - в межах 5­5,3 грн/кг.

Найбільшу питому вагу у структурі собівартості продуктів переробки олійних культур становить вартість сировини. Вартість насіння соняшнику, як потенційної сировини для переробки, порівняно з ріпаком була значно нижча. Вартість соняшникового біодизеля коливалася від 3,6 грн/кг (при собівартості вирощування соняшнику 794 грн/т) до 5,2 грн/кг (1333 грн/т) без реалізації соняшникового шроту або макухи. До 98 % господарств (5357 од.) досягнули низького рівня собівартості вирощування соняшнику для забезпечення низького рівня вартості біодизеля.

При аналізі можливостей розвитку біопаливної галузі в промислових масштабах необхідно розраховувати собівартість біодизеля виходячи не з рівня собівартості вирощування сировини, а за ринковою ціною, тобто ціною, за якою переробні підприємства в змозі придбати необхідну кількість сировини. Якщо розглядати вартість соняшнику за ціною реалізації (до 1380 грн/т), то 90 % аналізованих господарств отримали біодизель вартістю до 5,4 грн/кг. З врахуванням вартості побічної продукції при реалізації соняшникового шроту, 98 % господарств могли запропонувати біодизель за максимальною ціною 3,8 грн/кг ( при розрахунку за собівартістю чи за ціною реалізації).

Для зниження собівартості насіння соняшнику я пропоную такі шляхи:

• найперспективніший напрям зниження собівартості насіння соняшнику — підвищення врожайності сільськогосподарських культур, що ґрунтується на системі заходів щодо підвищення економічної родючості ґрунтів, тобто раціональне їх використання, продумане внесення добрив та ін.;

• всебічна інтенсифікація виробництва соняшнику (освоєння сівозмін, використання інтенсивних технологій, раціональне використання мінеральних та органічних добрив, боротьба з вітровою і водною ерозією ґрунтів, зрошення та осушення земель);

• впровадження високоврожайних сортів соняшнику;

• використання ефективних засобів боротьби з шкідниками та хворобами соняшнику;

• важливий напрям зниження рівня собівартості насіння соняшнику — широке використання досягнень науково-технічного прогрессу;

• невід´ємним заходом при підвищенні економічної ефективності виробництва соняшнику є поліпшення умов заготівлі, зберігання та переробки насіння.

Зменшенню собівартості продуктів переробки, в тому числі біодизеля сприятиме можливість реалізації її побічних продуктів.

Разом із тим, світовий досвід виробництва біодизеля свідчить, що його конкурентоспроможність значною мірою забезпечується системою державних дотацій, пільг та преференцій. Тому в Україні особливого значення набуває комплексне вирішення питання на макрорівні щодо розвитку біодизельного виробництва - спроможність держави пітримувати дане виробництво, доопрацювання законодавчої бази стосовно розвитку біодизельного виробництва та створення сприятливого інвестиційного клімату в державі.

Розвинена галузь з виробництва біодизеля в Європі і надалі потребуватиме сировини у вигляді насіння і олії. В Україні особливої актуальності набувають подальші дослідження щодо оптимального використання олійних культур як сировини за різними напрямами використання для задоволення насамперед потреб внутрішнього ринку, та для нарощування експортного потенціалу.