Завдання для самостійної роботи

Тематика рефератів:

1. Предмет та проблеми філософії.

2. Основні методи та функції філософії.

3. Поняття світогляду, його основні риси та характеристики.

4. Загальна характеристика основних історичних типів світогляду.

5. Антична філософія: визначальні риси та особливості.

6. Античне розуміння діалектики.

7. Сутність полеміки Сократа і софістів.

8. Основні проблеми філософської системи Платона.

9. Система категорій Арістотеля.

10. Натурфілософські ідеї давньогрецької філософії.

11. Мілетська школа.

12. Апорії Зенона.

13. Теорія пізнання Платона.

14. Ідея спасіння людської душі у релігійно-філософському вченні неоплатонізму.

15. Платонівська «ідеальна держава» і сучасність.

16. Етико-політичне вчення Конфуція.

17. Особливості та загальна характеристика середньовічної філософії.

18. Патристика середньовіччя.

19. Філософія А. Аврелія.

20. Проблема універсалій в середньовіччі.

21. Проблема співвідношення віри і розуму у середньовічній філософії.

22. Проблема буття Бога за Т. Аквінським.

23. Ідейний зміст світогляду Ренесансу.

24. Північне відродження та ідеологія Реформації.

25. Емпіричні традиції новоєвропейської філософії.

26. Раціоналістичні ідеї Нового часу.

27. Вчення про субстанцію Б. Спінози.

28. Просвітницький ідеал людини.

29. Німецька класична філософія: основні риси та визначальні ідеї.

30. Гносеологічна система І. Канта.

31. Діалектичне вчення Г. Гегеля.

32. Українська філософія ХХ ст.

33. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.

34. Українська університетська філософія ХІХ ст.

35. Філософія у Києво-Могилянській академії.

36. Вихідні ідеї та релігійно-філософські джерела Київської Русі.

37. Релігійний характер давньоруської філософії.

38. Екзистенційні пошуки Ж.-П. Сартра та А. Камю.

39. Психоаналіз З. Фрейда.

40. Раціоналізм та ірраціоналізм як філософські напрямки.

41. Філософські ідеї А. Шопенгауера.

42. Екзистенціалізм М. Хайдегера.

43. Аналітична філософія.

44. Філософський вимір простору і часу.

45. Категорія «матерія» у філософії.

46. Історично-філософська інтерпретація розуміння буття.

47. Структура та функції свідомості.

48. Феномен свідомості у філософії.

49. Онтологія як філософське вчення про буття.

50. Форми і рівні буття.

51. Місце інтуїції у пізнанні людиною світу.

52. Проблема істини у філософії та науці.

53. Пізнання як відображення дійсності.

54. Сенс життя, смерть і безсмертя людини.

55. Діалектика свободи і відповідальності.

56. Проблема людської свободи.

57. Сенс життя, смерть і безсмертя людини.

58. Діалектика свободи і відповідальності.

59. Релігійні цінності і норми (аксіологія).

60. Пізнання як відображення дійсності.

61. Форми наукового пізнання.

Індивідуальні завдання

У структурі навчального навантаження студентів за системою ЕСТS індивідуальна робота розглядається як один із основних компонентів навчальної діяльності і повинна займати значну частину їхнього навчального навантаження. Індивідуальне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. ІНДЗ є завершеною теоретичною роботою у межах навчальної програми курсу «Філософія», яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних та семінарських занять, яка цілковито охоплюючи весь зміст навчального курсу. Відповідним інноваційним технологіям навчання різновидом індивідуальних занять є індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ). Індивідуальні науково-дослідні завдання є видом позаудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструктивного характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням підсумкового екзамену.

Мета індивідуального науково-дослідного завдання полягає у самостійному вивченні частини програмного матеріалу, систематизації, поглибленні, узагальненні, та закріпленні знань студентів з навчального курсу «Філософія», а також у розвитку навичок самостійної роботи.

Індивідуальні завдання з Філософії виконується у формі опрацювання та конспектування першоджерел. Конспект може бути трьох видів:

1. конспектування своїми словами;

2. конспектування за допомогою цитат, які передають зміст філософського твору;

3. мішане конспектування (своїми словами, застосовуючи окремі влучні цитати).

Першоджерела:

1. Августин А. Исповедь. – М., 1991.

2. Аквинский Ф. Сумма теологи І-ІІ // Вопросы философии. – 1997. – № 9.

3. Арістотель. Метафізика. – К., 2000.

4. Бекон Ф. Новий Органон // Сочинения: В 2 т. – М., 1972.

5. Бердяев НА. О назначении человека. – М., 1993.

6. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.

7. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

8. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич., 1991.

9. Камю Ф. Бунтующий человек. – М., 1990.

10. Кант І. Критика чистого розуму. – К., 2000.

11. Макіавеллі Н. Державець. – К., 2001.

12. Мор Т. Утопія., Кампанелла Т. Місто сонця. – К., 1988.

13. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади. – К., 1993.

14. Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

15. Платон. Держава. – К., 2000.

16. Сковорода Г. Твори. У 2 т. – К., 1994.

17. Тойнбі А. Дослідження історії. – К., 1995.

18. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1991.

19. Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1997.

20. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.

21. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.

22. Юркевич А. Серце та його значення у духовному житті людини згідно з ученням слова Божого. – К., 1993.

23. Ясперс К. Смисл и назначение истории. – М., 1991.

Методи навчання

1. Словесні методи навчання (бесіда, пояснення, лекції) харак­терні тим, що інформацію для засвоєння студенти отримує вербальними засобами. В ході лекції використовуються прийоми усного викладення інформації, підтримання уваги протягом тривалого часу, активізації мислення студентів, прийоми забезпечення логічного запам’ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації і узагальнення. В ході застосування методу бесіди використовуються прийоми порушення питань (основних, додаткових, навідних та ін.), обговорення відповідей і думок студентів, корегування їх відповідей, прийоми формулювання висновків з бесіди. Пояснення (словесне тлумачення понять, явищ, термінів тощо) характеризується відсутністю взаємних питань між викладачем та студентом, здійснюється через використовування цитат, наочних засобів, прикладів, зіставлення.

2. Наочні методи навчання (ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження). Інформація для засвоєння одержується на основі сенсорно-перцептивної діяльності. Реалізуються через використання статичної (нерухомої) наочності, плакатів, карт, схем та ін.

3. Практичні методи навчання (семінари, дослідні роботи). Практичні методи. Суть їх у тому, що шляхом виконання практич­них дій студенти отримує певну інформацію, яку аналізують, роблять висно­вки і отримують необхідні знання. Використовуються для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок.

4. Робота з рекомендованою літературою та першоджерелами. Ця робота полягає в самостійному опрацюванні студентами друкованого тексту, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Методи контролю

Оцінка успішності знань студентів здійснюється у двох видах контролю: поточному контролю (якість підготовки студентів до семінарських занять, активність, самостійність, ініціативність та обґрунтованість виступів та міркувань; своєчасність підготовки рефератів, наукових доповідей, повідомлень; якість виконання самостійної роботи, тестових питань та індивідуальних завдань) та підсумковому контролю (якість виконання підсумкової модульної контрольної роботи).

Поточний контроль здійснюється у ході повсякденної навчальної діяльності шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю студентів на кожному занятті. Його мета полягає в оперативному отриманні об'єктивних даних про рівень знань студентів і якість навчальної роботи на семінарських заняттях, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом. Такий контроль, охоплюючи весь дидактичний процес, покликаний стимулювати у студентів прагнення систематично та самостійно працювати над навчальним матеріалом; розвивати мотивацію; формувати навички та вміння самоконтролю і самооцінки. Завдання поточного контролю знань студентів полягає у перевірці засвоєння ними певного теоретичного матеріалу, вироблених навичок самостійно опрацьовувати запропоновані першоджерела та літературу, здатності студентів осмислювати та відтворювати отримані знання письмово та усно.

Підсумковий контроль – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь студентів за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання (заключний контроль). У нашому випадку основною формою підсумкового контролю знань та вмінь студентів є залік. Завдання підсумкового контролю полягає у перевірці засвоєного студентами програмного матеріалу в цілому. Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок.

По завершенні вивчення змістового модуля студенти складають модульний контроль – контрольну роботу, яка проводиться у письмовій формі, на останньому семінарському занятті. Участь усіх студентів у контрольному заході обов’язкова.

Одержання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення у навчально-пізнавальній діяльності студентів та ефективність праці викладача забезпечують методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності студентів. Зокрема використовуються такі методи, як:

1. Метод усного опитування полягає у з'ясуванні рівня знань студентів завдяки прямому контакту з ним під час перевірочної бесіди. Індивідуальне опитування передбачає перевірку знань, умінь та навичок окремих студентів. Фронтальна (побіжна) перевірка передбачає оперативне, найчастіше усне опитування всіх студентів. Групова перевірка охоплює невелику групу (5—7) студентів і відбувається найчастіше у формі ущільненого опитування. Під час неї одночасно різними способами опитують декількох студентів (індивідуальне опитування біля дошки, виконання індивідуальних завдань на місці, коментування або рецензування відповіді одногрупників).

2. Тестові методи перевірки знань становлять систему завдань для оцінювання знань студентів за допомогою кількісних норм.

3. Письмовий контроль проводиться у формі письмових відповідей на запитання (модульна контрольна робота).

4. Екзамен (виступає, як один із видів перевірки успішності студентів).