16

Рівненський державний гуманітарний університет

Історико-соціологічний факультет

Кафедра історії України

Методичні рекомендації з підготовки до практичних занять з навчальної дисципліни «Основи музеєзнавства»

для студентів 2 курсу історико-соціологічного факультету

напрямку підготовки 0203 – гуманітарні науки

спеціальності 6.020302 – історія

Розробник – доц. Прищепа О. П.

Рівне-2013

У навчальних планах вищої школи з напрямку підготовки 0203 «Гуманітарні науки» спеціальності 6.020302 – історія засвоєння навчальної дисципліни «Основи музеєзнавства» займає окреме місце у переліку спеціальних історичних дисциплін. Значна кількість годин відводиться практичним заняттям. Це одна з провідних форм навчально-виховного процесу, що сприяє активізації самостійної роботи студентів.

Запропонована студентам 2 курсу історико-соціологічного факультету для вивчення навчальна дисципліна охоплює з’ясування понятійного апарату музеєзнавства, аналіз історичного розвитку музеїв в Україні (ХІХ – ХХ ст.) крізь призму світових тенденцій в музейній справі, характеристику сучасного українського музейництвта та правових засад діяльності музеїв в Україні.

Студентам належить засвоїти класифікацію музеїв (на матеріалах України), ознайомитися із основами фондової роботи, основними принципами побудови експозиції, широким спектром науково-дослідницької та культурно-освітньої музейної діяльності, орієнтуючись як на праці провідних європейських та російських музеєзнавців (Ф. Вайдахер, Т. Юреньова), так і на доробок сучасних українських науковців, які працюють у музеєзнавчій тематиці (Р. Маньковська, Л. Федорова та ін.).

Вивчення основ музеєзнавства допоможе студентам глибше засвоїти джерельну базу історичних досліджень і у подальшому використовувати музейні джерела у власних дослідженнях.

Яким чином слід організувати підготовку до практичних занять?

Насамперед необхідно уважно ознайомитися з планом практичних занять і усвідомити, яке завдання стоїть перед студентом. Після цього слід приступити до опрацювання підручників і посібників, записів конспекту лекцій по даній тематиці (останнє полегшує з’ясування суті проблем, а також сприйняття першоджерел), а потім – документів, монографічної та іншої літератури.

Для глибокого розуміння матеріалу необхідно постійно вести термінологічну роботу. З цією метою студент мусить зрозуміти суть певних термінів, явищ, подій, процесів. Щоб досягти цього, потрібно звертатись до довідників, словників, енциклопедій. Значна їх частина уже розміщена на сайтах в Інтернеті (зокрема, «Музейний простір України»). При цьому не забуваймо, що необхідну літературу для користування можна взяти у бібліотеках, або ж придбати у книгарнях.

Доречним в самостійному опануванні навчальним матеріалом буде особисте відвідання того чи іншого музею як у Рівному, так і в інших містах України або й за її межами.

Розпочинаючи вивчення тієї чи іншої праці по тематиці семінарів, студенту слід ознайомитись з історичними обставинами її написання. В цьому може допомогти додаткова література (посібники, підручники) та довідково-науковий апарат, який є практично у кожній монографії.

Доречно також уважно ознайомитись з примітками автора твору, що доповнюють і роз’яснюють окремі положення основного тексту. Корисно розглянути план (зміст) праці, що дає можливість уявити порядок, в якому слід вивчати тему. Необхідно також уважно ознайомитись з передмовою і висновками до праці, оскільки тут часто даються найважливіші положення всього твору, а іноді автор висловлює важливі зауваження, пояснення. доповнення, які полегшують вивчення тексту, спрямовують увагу на окремі сторони дослідження.

Рекомендовану працю (чи її розділи) слід читати повністю. Читання уривків не дає можливості засвоїти усе багатство ідей твору. Студент повинен уміти застосовувати ці ідеї на практиці для аналізу суспільних явищ, подій, процесів. Якщо в ході читання виявляється, що окремі положення засвоєні недостатньо, слід повернутися до прочитаного ще раз. Важливо визначити та глибоко засвоїти основну ідею твору, розібратися у висновках, які робить автор. Якщо виникають труднощі в осмисленні праці, необхідно звертатись до викладача за консультацією.

Вивчаючи книгу, не потрібно запам’ятовувати все без винятку. Слід виділяти і фіксувати основні думки і положення відповідно до плану семінару. Записувати прочитане доцільно під час повторного читання, адже спочатку важко зорієнтуватися, що основне в тексті і що другорядне.

Конспект слід записувати охайно, оформити його заголовок, його поле використовувати для запису основної думки даного уривку твору. Доцільно виділяти в ньому найбільш важливі місця і положення різними способами залежно від їх значення.

Завершальним етапом підготовки студентів до практичних занять є складання тексту виступу у формі доповіді, реферату, поширеного плану чи тез.

Виступ студента на семінарі повинен бути розрахований до 8 хв. з одного питання, а доповнення – 3-4 хв. Якщо студент бере слово не першим, то слід дати оцінку попереднім виступам. Рекомендується не читати записи, а користуватися ними лише при цитуванні або наведенні цифрових даних.

Високим рівнем підготовки студента до семінарських занять вважаються такий, коли він готується до кожного заняття, бере активну участь у їх проведенні у різних формах (підготовлені доповіді чи реферати, особисті виступи чи доповнення).

Щоб досягти такого рівня, а значить, щоб відповідь студента була повноцінною, він повинен вміти:

• глибоко і всебічно розкрити суть питання;

• пов’язати його з сучасністю, з місцевою проблематикою;

• об’єктивно аналізувати виступи своїх колег-однокурсників;

• зробити після кожного виступу короткі висновки і узагальнення.

Раціонально організована робота студентів по підготовці до практичних занять сприятиме міцному, систематичному, свідомому засвоєнню ними матеріалу з давньої історії України.