№ 7.1.1

1. Амортизація основних засобів - це систематичний розподіл вартості, що амортизується(первісна мінус ліквідаційна вартість) упродовж строку їх корисного використання (експлуатації).

2. Вартість основних засобів, яка амортизується - це первісна або переоцінена вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

3. Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

4. Капітальні інвестиції – сукупність витрат на відтворення і поліпшення якісного стану основних засобів.

5. Лізинг - підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, яке є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

6. Об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, придладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу.

7. Оренда - угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

8. Переоцінена вартість - вартість основних засобів або нематеріальних активів після їх переоцінки.

9. Прямолінійний метод нарахування амортизації основних засобів – вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно розподіляється (списується) протягом строку його служби

10. Собівартість основного засобу - це сплачена сума грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

11. Справедлива вартість основних засобів - це така вартість, за якою може бути здійснений обмін активу (основного засобу) або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами.

12. Строк корисного використання(експлуатації) основного засобу – період протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

№ 7.1.2

1. Яку структуру має ПСБО №7?

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

2. Підприємства яких форм власності використовують ПСБО №7?

Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

3. За яких умов об’єкт основних засобів визнається активом?

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

4. Які витрати входять до первісної вартості основних засобів?

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

5. Що є одиницею обліку основних засобів?

Одиниця обліку основних засобів – це окремий інвентарний об’єкт, яким вважається закінчена будова з усіма до нього пристосуваннями відповідно до технічної документації або окремий конструктивно відокремлений предмет, який виконує самостійні функції згідно з паспортом чи іншою технічною документацією.

6. За якою вартістю обліковується безоплатно одержаний об’єкт основних засобів?

За первісною.

7. В яких випадках проводиться переоцінка основних засобів?

Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

8. Чи всі об’єкти основних засобів є об’єктами нарахування амортизації?

Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій)

9. У яких випадках призупиняється нарахування амортизації основних засобів?

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

10. Які методи нарахування амортизації основних засобів передбачені ПСБО №7?

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

11. У яких випадках переглядається метод нарахування амортизації?

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

12. В яких випадках строк корисної експлуатації може змінюватись?

Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

13. В яких випадках об’єкт основних засобів вилучається з активів?

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

14. Яка інформація про основні засоби відображається у фінансовій звітності та Примітках до неї?

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація: Вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі.

Методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації).

Наявність та рух у звітному році: Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року. Первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об'єднання підприємств. Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки. Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули.Сума нарахованої амортизації. Сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності, відображені в звіті про фінансові результати в звітному періоді. Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів.Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року.

У примітках до фінансової звітності також наводиться така інформація: Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження. Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу переданих у заставу основних засобів. Сума капітальних інвестицій в основні засоби за звітний рік. Сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів. Залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо).

Первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись. Залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу.

Первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

У примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться сума курсових різниць у зв'язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеної у фінансовій звітності дочірніх підприємств.

№ 7.1.3

1. Яку структуру має псбо №14?

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - Положення (стандарт) 14) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності.

2. На які операції не поширюється дія ПСБО№14?

Положення (стандарт) 14 не поширюється на:

1) орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних та подібних невідтворюваних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

2) угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

3) угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів;

4) на оцінку біологічних активів - об'єктів оренди, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи".

5) на оцінку об'єктів інвестиційної нерухомості, які оцінені за справедливою вартістю згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість".

3. До яких витрат відносять орендну плату, витрати на укладання угоди?

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду.

Якщо в угоді про фінансову оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.

4. Коли нараховується амортизація об’єкта фінансової угоди?

Амортизація об'єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.

5. Яка інформація про орендні операції відображається в примітках до фінансової звітності?

У примітках до фінансової звітності орендар наводить таку інформацію щодо фінансової оренди:

Первісну (переоцінену) вартість і знос орендованих активів за їх класифікаційними групами на дату балансу.

Загальну суму мінімальних орендних платежів та їхню теперішню вартість на дату балансу для кожного з таких строків оренди: до одного року; від одного до п'яти років; більше п'яти років.

Непередбачену орендну плату, включену у звітному періоді до складу фінансових витрат (доходів).

Суму майбутніх мінімальних орендних платежів, які на дату балансу передбачається одержати за угодами невідмовної суборенди.

Стислі дані щодо чинних орендних угод, а саме:

показники, які застосовуються для розрахунку непередбаченої орендної плати;

наявність та умови вибору між поновленням орендної угоди чи придбанням активу та застереження щодо зміни цін;

обмеження, передбачені орендними угодами.

У примітках до фінансової звітності орендар наводить таку інформацію щодо операційної оренди:

Загальну суму майбутніх мінімальних орендних платежів за невідмовною орендою на дату балансу для кожного з таких строків оренди: до одного року; від одного до п'яти років; більше п'яти років.

Загальну суму майбутніх мінімальних орендних платежів на дату балансу, які передбачається одержати за угодами невідмовної суборенди.

Орендні платежі та платежі з суборенди за звітний період з виділенням сум мінімальних орендних платежів і непередбаченої орендної плати за угодами невідмовної оренди та суборенди.

Стислі дані про чинні орендні угоди, а саме:

показники, які застосовуються для розрахунку непередбачених орендних платежів;

наявність та умови вибору між поновленням або придбанням активу і застереження щодо зміни цін;

обмеження, передбачені орендними угодами.

У примітках до фінансової звітності орендодавець наводить таку інформацію щодо фінансової оренди:

Загальну суму мінімальних орендних платежів та їх теперішню вартість на дату балансу для кожного з таких строків оренди: до одного року; від одного до п'яти років; більше п'яти років.

Суму фінансового доходу на дату балансу, що підлягає одержанню.

Стислі дані про чинні орендні угоди, а саме:

показники, які застосовуються для розрахунку непередбачених орендних платежів;

обмеження, передбачені орендними угодами.

Негарантовану ліквідаційну вартість за чинними орендними угодами.

Непередбачену орендну плату, включену у звітному періоді до складу фінансового доходу (витрат).

Орендодавці-виробники наводять також інформацію про суму резерву сумнівних боргів на дату балансу щодо дебіторської заборгованості орендарів.

У примітках до фінансової звітності орендодавець наводить таку інформацію щодо операційної оренди:

Первісну (переоцінену) вартість і знос об'єктів операційної оренди на дату балансу за їх класифікаційними групами.

Суму майбутніх мінімальних орендних платежів за угодами невідмовної операційної оренди на дату балансу загальною сумою та окремо для кожного з таких строків оренди: до одного року; від одного до п'яти років; більше п'яти років.

Непередбачену орендну плату, включену у звітному періоді до складу фінансового доходу (витрат).

Стислі дані про чинні орендні угоди, а саме:

показники, які застосовуються для розрахунку непередбачених орендних платежів; обмеження, передбачені орендними угодами.

7.1.4

1. За якими групами класифікуються основні засоби?

Група 1 - земельні ділянки

група 2 - капітальні витрати наполіпшення земель, не пов'язані з будівництвом

група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої

група 4 - машини та обладнання

група 5 - транспортні засоби

група 6 - інструменти, прилади,інвентар (меблі)

група 7 - тварини

група 8 - багаторічні насадження

група 9 - інші основні засоби

група 10 - бібліотечні фонди

група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи

група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди

група 13 - природні ресурси

група 14 - інвентарна тара

група 15 - предмети прокату

група 16 - довгострокові біологічні активи.

2. Види оцінки основних засобів

Чиста балансова (залишкова) вартість, вартість, яка амортизується, ліквідаційна, чиста вартість реалізації, справедлива, переоцінена.

3. Типові форми первинної облікової документації основних засобів"Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів";"Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів";"Акт списання основних засобів";"Акт на списання автотранспортних засобів";"Акт N про установку, пуск та демонтаж будівельної машини";"Інвентарна картка обліку основних засобів";"Опис інвентарних карток по обліку основних засобів"; ^ 03-8 "Картка обліку руху основних засобів";"Інвентарний список основних засобів".

4. В якому розрізі ведеться аналітичний облік основних засобів?

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

5. Формування собівартості основних засобів при їх придбанні

Собівартість об’єкта основних засобів складається є ціни придбання, включаючи імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов’язані з приведенням активу у робочий стан для його використання. При цьому з ціни придбання основних засобів вираховуються надані торговельні знижки.

6. Порядок переоцінки основних засобів

Переоцінка основних засобів проводиться, якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу

7. Облік витрат на поліпшення стану основних засобів

Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів, здійснюють за рахунками обліку капітальних інвестицій.

8. Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Оренда – це угода, за якою орендар набуває право користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку

9. Види оренди і лізингу

Існує два види оренди та лізингу: операційний й фінансовий.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду.

10. Проведення інвентаризації є обов'язковим:

при передачі майна державного підприємства в оренду, перед складанням річної бухгалтерської звітності при зміні матеріально відповідальних при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха при передачі підприємств та їх структурних підрозділів у разі ліквідації підприємства.

№7.2.1

1. Виробничі запаси - активи, які використовуються для подальшого продажу, використання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

2. Запасні частини – предмети, які використовуються для ремонту і заміні спрацьованих деталей машин та обладнання.

3. Малоцінні та швидкозношувані предмети – предмети, термін використання яких не перевищує одного року.

4. Матеріали – продукція переробної промисловості.

5. Сировина – продукція сільського господарства і видобувної промисловості.

6. Тара і тарні матеріали – предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції.

№7.2.2

1. Ідентифікована собіварітсь - передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасу певного виду, собівартість витраченого запасу і вартість запасу, що залишається.

2. ЛІФО - базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів

3. Метод ціни продажу - заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгівельної націнки товарів. Цей метод використовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.

4. Нормативні затрати - полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і поточних цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм і оцінок нормативну базу слід регулярно перевіряти і переглядати.

5. Одиниця бухгалтерського обліку запасів – найменування або однорідна група (вид) запасів.

6. Первісна вартість запасів – сума фактичних витрат на придбання або виготовлення запасів.

7. Подібні запаси – запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість.

8. Середньозважена собівартість - проводиться за кожною одиницею товарів діленням сумарної вартості таких товарів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці товарів на сумарну кількість товарів на початок звітного місяця та одержаних у звітному місяці товарів.

9. Справедлива вартість - умова, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість за операцією між проінформованими, зацікавленими та незацікавленими сторонами.

10. ФІФО - базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

11. Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

№7.2.3

1. Яка структура ПСБО №9?

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

2. На які активи не поширюються норми ПСБО №9?

Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними.

Фінансові активи.

Поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю

3. За яких умов запаси визнаються активом?

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначені.

4. Що входить до складу запасів для цілей бухгалтерського обліку?

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети,поточні біологічні активи.

5. Що є одиницею обліку запасів?

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

6. Які витрати включаються до первісної вартості запасів?

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати;

інші витрати.

7. Які витрати не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат періоду?

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів);

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях

8. За якими методами здійснюється оцінка запасів про їх відпустку у виробництво?

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

9. Які запаси оцінюються за ідентифікованою собівартістю?

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

10. За якою оцінкою запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності на дату балансу?

Оцінка за середньозваженою собівартістю

11. В якому випадку запаси відображаються за чистою вартістю реалізації і як вона визначається?

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

12. Чим відрізняється чиста вартість реалізації від справедливої вартості?

Чиста вартість реалізації це чиста сума, яку суб'єкт господарювання очікує отримати від продажу запасів у звичайному ході бізнесу. Справедлива вартість відображає суму, за яку ті самі запаси можна обміняти між обізнаними та зацікавленими покупцями та продавцями на ринку. Перша - це вартість, визначена суб'єктом господарювання, остання - ні. Чиста вартість реалізації для запасів може не дорівнювати справедливій вартості мінус витрати на продаж.

13. Чи допускається проведення дооцінки запасів?

Допускається.

14. Порядок проведення уцінки запасів

Уцінка запасів відбувається шляхом зменшення первісної вартості, а тому спочатку потрібно дослідити, що формує первісну вартість запасів. Відповідно до норм П(С)БО 9 "Запаси" встановлено, що запаси зараховують на баланс за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів є їхня вартість, за якою вони вперше беруться на облік, і формується залежно від способу їх надходження на підприємство.

15. Яка інформація про запаси наводиться в примітках до фінансової звітності?

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

методи оцінки запасів;

балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації; балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів.

1. Відмінність між виробничими і товарними запасами.

Виробничі запаси - це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивши в виробничий процес. Товарний запас являє собою масу товарів, призначену для подальшого продажу, що знаходяться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача.

2.Класифікація виробничих запасів.

У статті “Виробничі запаси” показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

3.Що ви розумієте під поняттям сировина і матеріали.

Сировина́ — природні, антропогенні або техногенні речовини та матеріали безпосередньо з яких виробляється продукція. Матеріа́л — речовина, або суміш речовин, з яких виготовляється що-небудь, або які сприяють яким-небудь діям.

4. Аналітичний облік виробничих запасів.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, що розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури – цінника.

5. Шляхи надходження запасів на підприємства.

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:• придбання за плату;• виготовлення власними силами підприємства;• внесення до статутного капіталу підприємства;• безоплатного одержання;• придбання в результаті обміну на подібні активи;• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

6.Формування первісної вартості запасів.

Первісну вартість запасів складають фактичні витрати на їх придбання, Первісну вартість визначають як собівартість виробництва запасів. Остання розраховується за правилами із П(С)БО 16 “Витрати”, Первісна вартість запасів дорівнює погодженій засновниками (учасниками) підприємства їх справедливій вартості, Первісною вартістю визначається справедлива вартість запасів, Первісна вартість одиниці запасів дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

7.Шляхи вибуття запасів. Вибуття запасів здійснюється шляхом відпуску їх у виробництво, продаж тощо. Для оцінки запасів, що вибули, може бути використано один з таких методів: * ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; * середньозваженої собівартості; * собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФІФО); * собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛІФО); * нормативних затрат; * ціни продажу.

8.Чи можна використовувати декілька методів при вибутті запасів. Ні, застосовується лише ОДИН метод.

9.Первинний документ операції з руху виробничих запасів.

Прибутковий ордер типової форми № М-3 або № М-4, акт про приймання матеріалів типової форми № М-7, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11), лімітно-забірні карти (ф. № М-8 і 9) і накладні-вимоги (ф. № М-11).