16. Пароніми у професійному спілкуванні. Синоніми в різних стилях української мови. (що знайшов)

Пароніми (грец. para - біля, поруч, опума - ім'я) - слова, які дуже близькі за звучанням, але різні зазначенням і написанням.

Слова можуть мати спільні корені, але відрізнятися різними префіксами або наявністю / відсутністю префіксів. Найчастіше це дієслова або похідні від них утворення

Отже, пароніми одночасно можуть бути:

- синонімами, напр.: повінь - повідь; будівля - будинок ;

- антонімами, напр.: прогрес - регрес; еміграція - імміграція;

- словами, семантично близькими, напр.: свідчення - свідоцтво; суперечка - суперечність; людський - людяний; черепаховий - черепашачий;

- словами однієї тематичної групи, напр.: ніготь - кіготь; ківш -кіш; боцман - лоцман.

Спорідненим з паронімією є явище парономазії-спеціальний стилістичний прийом, що передбачає навмисне зближення слів, які мають звукову подібність. Підібрані спеціально, такі слова стають засобом створення ритмозвукового образу, увиразнення, створення афоризму, каламбуру, напр.: Маріє, мріє, мрієчко моя, моя Марієчко тривожна (М. Вінграновський); Навчаючи, люди вчаться (Сенека). Але такого стилістичного засобу немає в науковому, офіційно-діловому стилях, які вимагають точного формулювання думки.

Явище паронімії вимагає знання значень близько звучних слів, можливостей сполучення з іншими словами. Лише за такої умови можна досягти адекватного їх вживання.

Синоніми (від грец. synonymos - однойменний) - це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням. Вони відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами або можуть бути тотожні за значенням. У зв'язку з цим синоніми можна поділити на такі групи:

а) лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками: відомий - видатний, славетний, знаменитий;

стислий - короткий, лаконічний; здобуток - досягнення, завоювання; дефект - недолік, вада.

б) стилістичні синоніми, що відрізняються емоційно-експресивним забарвленням:

говорити - мовити, промовляти, ректи, верзти, балакати, базікати, теревенити;

в) абсолютні синоніми, які не мають відмінностей у значенні:

століття - сторіччя;

17. Лексика іншомовного походження в українській мові. Запозичені слова в різних стилях мови. (що знайшов)

У сучасній українській мові вживають слова, запозичені з інших, неслов'янських мов. Вони вливалися до складу української мови з різних джерел. Цьому, зокрема, сприяли економічні, політичні та культурні взаємозв'язки українського народу, народів Заходу й Сходу, внаслідок чого українська мова перейняла велику кількість слів, підпорядкувала їх своїм законам фонетики й граматики, пристосувала до правил українського словотворення і семантичних систем.

Інші засвоєні слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних слів, не властиві українській мові.

Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет.

Найбільшим джерелом, з якого вливалась до українського словника іншомовна лексика, була російська літературна мова. Тому у складі української лексики є багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів у російській мові. Наприклад: укр. втілення відповідає російському воплощение; укр. відродження — російському возрождение.

У словниковому складі української мови особливе місце займають запозичення грецького походження. Вони означають:

а) назви рослин, тварин — кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил;

б) назви побутових предметів — парус, миска, ванна, баня;

в) поняття церковно-релігійного вжитку — вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп;

г) терміни науки, культури, мистецтва — апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант.

З грецької мови засвоєно чимало власних імен людей, наприклад: Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові багато слів латинського походження. Ці слова належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, визначають медичну, юридичну термінологію. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови також запозичені деякі власні імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

Із французької мови запозичено слова, що стосуються побуту, назв одягу, науки, мистецтва, суспільно-політичних, технічних та військових понять. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, монтер, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

Слова французького походження зберігають наголос на останньому складі (шосе, партер, костюмер), за винятком тих, які вживають з українськими закінченнями та суфіксами (ескадра, артилерія).

Французькі запозичення характеризуються невідмінюваними формами на е, і, о: плісе, фойє, парі, жабо.

З німецької мови в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни; слова побуту, назви рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі™ ін.

Англійські запозичення вживають в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, питва. Наприклад: тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, светр, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

Чимало слів в українській мові засвоєно з італійської мови, наприклад: опера, бемоль, інтермеццо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада.

З голландської мови засвоєні українською мовою переважно терміни мореплавства і суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова: ситець, дюйм, картуз та ін.

Із скандинавських мов в українську ввійшло небагато слів, зокрема клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова засвоїла слова сундук, утюг, гарба, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, .базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик, таможня та ін.

У словниковому складі української мови є елементи, засвоєні через російську мову з інших неєвропейських мов. Але вони поодинокі або маловживані. Наприклад: булат, тахта, караван, гиря (з іранської мови); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської).

Наявність численних груп іншомовних слів свідчить про багатство української мови.