1.2 Програмні вимоги методики викладання математики дошкільнятам у сприйнятті сучасних доп

Сучасна програма з математики спрямовано розвиток виробництва і формування математичних уявлень, і здібностей, логічного мислення, розумової активності, кмітливості, тобто вміння робити найпростіші суджень, користуватися граматично правильними оборотами промови.

На занять із математиці вихователі використовують різні методи (словесний, наочний, ігровий) і прийоми (розповідь, розмова, опис, вказівку й докладне пояснення, питання дітям, відповіді дітей, зразок, показ реальних предметів, картин, дидактичні ігри та зовсім вправи, рухливі ігри).

Велике місце у працювати з дітьми всіх вікових груп займають методи навчання. І це систематизація запропонованих ним знань, використання наочних коштів (еталонних зразків, найпростіших схематичних зображень,предметов-заместителей) виділення у реальних предметах і ситуаціях різних властивостей і стосунків, застосування загального способу дії умовах.

Якщо педагоги самі підбирають наочний матеріал, їм під час цьому варто суворо вимог, які з завдань навчання дітей і особливостей віку дітей. Ці вимоги такі:

достатньо предметів, використовуваних на занятті;

> розмаїтість предметів за величиною (великі наклади і маленькі);

> обігрування з дітьми всіх видів наочності до заняття у різні відтинки часу, про те, щоб у занятті їх приваблювала лише математична сторона, а чи не ігрова (при обігруванні ігрового матеріалу слід зазначити хлопцям призначення);

> динамічність (хлопці діють з запропонованому їм предметом відповідно до завданнями вихователя, тому предмет може бути міцним, стійким, що його можна було переставити, перенести з місця цього разу місце, взяти до рук);

> художнє оздоблення. Наочний матеріал повинен залучати дітей естетично. Красиві посібники цікавить хлопців бажання працювати з ними, сприяють організованому проведенню занять і хорошому засвоєнню матеріалу. Для розумового розвитку дошкільнят велике значення мають заняття з розвитку елементарних математичних уявлень. На занять із цьому поділу програми діти як займаються засвоєнням навичок рахунки, рішенням і упорядкуванням простих арифметичних завдань, а й знайомляться з геометричними формами, поняттям безлічі, навчаються орієнтуватися в часі та просторі. Цими заняттях значно більшою мірою, ніж інших, інтенсивно розвивається кмітливість, кмітливість, логічне мислення, спроможність до абстрагуванню, виробляється лаконічна і точна мова. «Програма виховання і навчання у дитсадку» передбачає спадкоємний зв'язку з програмою із цього предмета для 1 класу школи. Коли дитина не засвоїв якесь правило чи поняття, це неминуче потягне у себе його відставання під час занять з математики у шкільництві.

Завдання вихователя дитсадка, яка проводить заняття з математиці,— включити всіх дітей у активне і систематичне засвоєння програмного матеріалу. І тому він, передусім, повинен добре знати індивідуальні особливості дітей, ставлення їх до таких занять, рівень їхнього математичного розвитку та ступінь розуміння ними нового матеріалу. Індивідуальний підхід у проведенні занять із математиці дає можливість як допомогти дітям в засвоєнні програмного матеріалу, а й розвинути їх інтерес до цих занять. Забезпечити активна всіх дітей у загальної роботі, що веде у себе розвиток їх розумових здібностей, уваги, попереджає інтелектуальну пасивність в окремих хлопців, виховує наполегливість, цілеспрямованість та інші вольові якості.

Вихователь повинен піклуватися про розвиток в дітей віком здібностей до проведення рахункових операцій, навчити їх почати застосовувати отримані раніше знання, творчо підступати до вирішення запропонованих завдань. Всі ці питання він має вирішувати, враховуючи індивідуальні особливості дітей, виявляються під час занять з математики.

Навчання і дитини - одне з можливих коштів управління ним. Освітні програми для таких закладів орієнтують педагогів наполегливо і послідовно навчати дітей помічати час, співвідносити з часом гри, заняття, повсякденні, привчати дітей віддавати звіт у тому, що зроблено й могли зробити у те чи інший час. Це значить, що треба постійно казати про часу, контролювати дітей. Потрібно так організувати життя, щоб у неї змістовна, цікава й корисна у розвиток в дітей віком почуття часу. Відчуття часу, загалом його визначенні представляє здатність орієнтуватися і під час дій на певний час без показання спеціальних приладів та допоміжних засобів. Виховання почуття часу здійснюється протягом всього процесу формування поглядів на часу й не віддільна від цього.

 Слід зазначити, що до операції «рахунок» розпочинається вже на другий молодшій групі. Дітей не вчать вважати, але, організовуючи різноманітні дії з предметами, підводять до засвоєння рахунки, дають можливість на формування поняття про натуральному числі.

Програма середньої групи спрямовано подальше формування математичних уявлень в дітей віком. Отже, класична програма навчання рахунку починається у середньої групі. Програма включає у собі навчання рахунку до 5 на порівнянні двох множин, виражених суміжними числами. Важливе завдання на у цьому підрозділі залишається вміння встановлювати рівність і нерівність груп предметів, коли предмети перебувають у різному відстані один від друга, що вони різні за величиною тощо. буд. Виконання цього завдання підводить дітей до розуміння абстрактного числа. [>14.с.12].

Угруповання предметів за ознаками виробляє в дітей віком вміння порівнювати, здійснювати логічні операції класифікації. У процесі різноманітних практичних дій зі сукупностями діти засвоюють й використовують у мові прості слова висловлювання, які позначають рівень кількісних уявлень: багато, один, за одним, жодного, час від, мало, той самий, однаковий, стільки ж, порівну; стільки, скільки; більше, ніж; менше, ніж; кожен із.., все, всіх. [>7.с.154]

Хлопці середньої групи мусимо навчитися прийомів рахунки:

1. Називати числівники усе своєю чергою.

2.Соотносить кожне числівник лише з однією предметом.

3. Наприкінці рахунки підбивати підсумок його круговим рухом і іменувати назвою перелічених предметів (наприклад, «одна, дві, три. Усього три ляльки»). Під час підведення підсумку рахунки завжди брати до уваги те що діти завжди першим називали число, і потім - предмет.

4. Вчити відрізняти процес рахунки від підсумку рахунки.

5. Вважати правої рукою зліва-направо.

6. У процесі рахунки називати лише числівники.

7. Вчити дітей правильно погоджувати числівники з іменниками в роді, числі, відмінку, давати розгорнутий відповідь.

Поруч із навчанням рахунку формується і поняття про кожен новому числі шляхом додавання одиниці. У перебігу усієї навчальної року повторюється кількісний рахунок до 5. Якщо навчання відбувалося рахунку кожному занятті слід приділити особливу увагу таким прийомів, як порівняння двох чисел, зіставлення, встановлення рівності і нерівності їх, прийоми накладення і мережні додатки.

Дається також рахунок по дотику, рахунок на слух й валютний рахунок різних рухів у межах 5.

Запроваджується ознайомлення з символікою – цифрами не більше 5. У процесі навчання рахунку необхідно це й знайомитимуть із цифрами – відповідними позначками чисел.

Принаймні ознайомлення дітей із першими трьома числами їх навчають порядковому рахунку не більше 5 й уміння відрізняти його від кількісного рахунки, правильно відповідати стосовно питань: «Скільки?», «Який за рахунком?».Порядковий рахунок дається разом із кількісним з метою відмінності їх. У першому занятті необхідно розкрити значення порядкових числівників. Розкритипорядковое значення числа дозволяє зіставлення його з кількісним значенням. Кількісний рахунок: «Скільки?» - «один, два, три».Порядковий рахунок: «Який?», «Який за рахунком?» - «перший, другий, третій».

Однією із поважних завдань у цій групі є навчання дітей вмінню відраховувати предмети. Для дитини вважати й відраховувати не те й теж. Це різні лічильні операції. Навчатиотсчитиванию доцільно звичайній для дітей обстановці, де менше відволікаючих моментів. У цьому необхідно показати дітям спосіб відліку, вказати, коли слід вимовляти числівник, відбираючи предмети.

Наприклад, відібравши кубик і поставивши в інший край столу, дитина каже: «Один», відібравши мовчки інший і поставивши до першого, каже: «Два» тощо. буд. числівник вимовляти тоді, коли практичне дію відбору вже завершено. Цьому способу важливо навчити дітей, оскільки, багато хто називає числівник, коли беруть предмет, і називають таке числівник, коли ставить її до першого, тобто вважають рухатися, а чи не предмети. Слід вчити відраховувати, викладати, приносити певна кількість предметів спочатку на зразок, та був в названій числу. Рахувати й відраховувати на зразок дітям легше, ніж у названому числу. Вихователь має це знати і ускладнювати завдання поступово: спочатку пропонувати працювати по наочному зразком (даєтьсяобразец-карточка з гуртками та пропонується дітям знайти стільки ж іграшок, поставити кожну іграшку на гурток картки, потім названому числу (числової картці чи цифрі) знайти трьохуточек, поставити стільки машин скільки цифр на дошці).

Ще складним завданням будеотсчитивание предметів з великої кількості. На початку навчання дітям пропонують крячок, які потрібно розмістити усе своєю чергою, далі кількість предметів збільшити до п'ятьох і більше. [>14.с.14].

Гарнуупражняемость в розрізненні кількісних відносин забезпечує виконання дітьми доручень педагога. Наприклад: принести багато зайців і самого ведмедика; знайти, де лежить мало олівців і багато зошитів; принести один стілець і кількакукол.[7.с.56]

Програма старшої групи спрямовано розширення, поглиблення і узагальнення в дітей віком елементарних математичних уявлень, розвиток діяльності рахунки. Дітей вчать рахувати, у межах 10, продовжують знайомитимуть із цифрами першого десятка.

За підсумками дій зі множинами й вимірювання з допомогою умовної заходи триває формування поглядів на числах до десяти.

Освіта кожного із нових чисел від 5 до 10 дається за методикою, яка у середньої групі, з урахуванням порівняння дві групи предметів шляхомпопарного співвіднесення елементів однієї групи із елементами інший дітям показують принцип освіти числа. Наприклад, на лічильної лінійці розкладаються дві групи предметів до кількох: верхній смужці п'ять ромашок, на нижньої – п'ять волошок. Порівнюючи ці дві групи предметів, діти переконуються, що й порівну. Потім їм пропонують перелічити предмети верхній та нижньої смужках.Добавляется ще одне ромашка. Діти з'ясовують, що ромашок побільшало, а волошок менше. Вихователь звертає увагу, що утворюються нове число – шість. Воно понад п'ять. Кількість шість вийшло, коли до п'яти додалиодин.[14.с.20]

За підсумками цих знань і умінь в дітей віком розвивають окомір.

У результаті вправ по кількісному порівнянню груп предметів педагог показує дітям різні способи позначення будь-якого кількості. І тому праворуч від групи предметів викладають стільки ж паличок, вивішують рахункову картку, числову постать т. буд. потім показується графічний спосіб позначення числа – цифра.

 Надалі потрібно надати дітям вибрати потрібну цифру, відтворити, намалювати кількість предметів, вказане цифрою. [>23.с.173]

Паралельно зі показом освіти числа дітей продовжують знайомитимуть із цифрами.Соотнося певну цифру із кількістю, освіченим тим чи іншим кількістю предметів, вихователь розглядає зображені цифри, аналізуючи його, зіставляє з роботи вже знайомими цифрами, діти виробляють образні порівняння (одиниця, як солдатик, вісім справляє враження сніговика тощо. буд.). [>14.с.21]

Особливої уваги заслуговує число 10, бо вона записується двома цифрами: 0 і одну. Тому, колись необхідно ознайомити дітей із нулем.

Поняття нулі діти одержують, виконуючи завдання відраховувати предмети з одному. Наприклад, в дітей віком 9 іграшок, вони за однієї прибирають й перераховують, залишається 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1. Вихователь просить знищити й останню іграшку. Пояснює дітям, що ні залишилося жодної іграшки. Або інакше кажуть математики нуль іграшок. Нуль іграшок позначається цифрою 0.

Вихователь пропонує відшукати місце нуля в числовому ряду. Діти самостійно чи з допомогою педагога вирішують, що нуль має бути перед одиницею, оскільки він менше одиниці однією.

>Возвращаем іграшки за однією доки вийде знову9.воспитатель додають ще одну іграшку, отримує число 10 і, що його записується двома цифрами: 0 і1.[7.с.56]

У перебігу усієї навчальної року діти вправляються в рахунку не більше десяти. Вони перераховують предмети, іграшки, відраховують з великої кількості предметів менше, відраховують предмети з заданому числу, цифрою, на зразок.

Зразок може бути даний як числової картки з певною кількістю іграшок, предметів, геометричних постатей, як звуків, рухів. За виконання цих вправ важливо навчити дітей уважно слухати завдання вихователя, запам'ятовувати їх, та був виконувати.

Важливе завдання на у старшій групі залишається встановлення перетинів поміж суміжними числами, розуміння їхніх стосунків не більше 10. Яка кількість слід якого, який із суміжних чисел більшою або меншою і як їх зробити рівними. І тому все студійовані дітьми числа порівнюються на конкретному матеріалі. Наприклад, два м'яча менше, ніж три квадрата. Знання закріплюються різними групах предметах, щоб діти переконались у сталості відносин міжчислами.[14.с.21]

Продовжуючи роботу, розпочату середньої групі, педагог повинен уточнити уявлення дітей у тому, що кількість залежить від величини предметів, від відстані з-поміж них, від напрямку рахунки. Вирішення цієї програмної завдання дозволить сформувати в дітей віком уявлення про абстрагованості числа, покаже незалежність числа від напрямку рахунки.

Дітей необхідно вчити вважати, починаючи з будь-якої світової зазначеного предмета у напрямку, у своїй, не пропускаючи предмети і перераховуючи їх двічі.

Для розвитку діяльності рахунки важливе значення мають вправи з активної участі різних аналізаторів: рахунок звуків, рух навпомацки не більше десяти.

У старшої групі триває робота над засвоєнням порядкового вересня межах десятьох. Дітей розрізняти порядковий і кількісний рахунок. Вважаючи предмети з порядку, необхідно умовитися з якого боку слід вважати. Тому що саме від цього результат рахунки.

Наприклад, якщо діти перераховують 10 іграшок зліва-направо, то матрьошка буде третя, і якщо вважати справа-наліво, то матрьошка буде восьма.Порядковий рахунок використовується щодо того, яким, яким за рахунком стоїть предмет.

Дітей ознайомлять із кількісним складом числа з одиниць на межах 10, Наприклад, число 3: «Одна лялька, ще й одна матрьошка, ще й одна рибка. Усього крячок». Обов'язково під час занять варто використовувати різноманітний наочний матеріал. Протягом усього учбового року повторюється цязадача.[14.с.22]

1.3 Гра - як засіб математичного розвитку

В.А. Сухомлинський писав: «У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються здібності особистості. Без гри немає не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезна світле вікно, крізь який в духовний світ дитини вливається живлюще потік уявлень, понять про світ. Гра – це іскра, запалююча вогник допитливості і допитливості». [>4.с.3]

При формуванні елементарних математичних уявлень гра виступає, як засіб навчання дітей і може бути зарахована до практичним методам.

Широко використовуються різноманітні дидактичні гри. Завдяки навчальною завданню,облеченной в ігрову форму (ігровий задум), ігровим діям і правил дитина ненавмисно засвоює певну «порцію» пізнавального змісту.

Усі види дидактичних ігор (предметні,настольно-печатние, словесні та інших.) є ефективним засобом і методом формування елементарних математичних уявлень в дітей віком переважають у всіх вікових групах.Предметние і словесні гри проводяться під час занять з математики й поза ними,настольно-печатние, зазвичай, у вільний від занять час. Усі виконують основні функції навчання - освітню, виховну і розвиваючу. [23,с.117]

Усі дидактичні гри з формуванню елементарних математичних уявлень розділені сталася на кілька груп:

>1.Игри з цифрами і числами;

>2.Игри подорож у часі;

>3.Игри на орієнтування у просторі;

>4.Игри з геометричними постатями;

>5.Игри на логічне мислення.

Знання як способів діянь П.Лазаренка та відповідних уявлень дитина отримує спочатку поза процесом, в іграх лише складаються сприятливі умови їхнього уточнення, закріплення, систематизації. Структура більшості дидактичних ігор Демшевського не дозволяє повідомити дітям нові знання, але це значить що у принципі таке неможливо. [23,с.118]

Нині розроблено систему про навчальних ігор. На відміну від вказують формувати в дітей віком принципово нові знання, які можна отримати безпосередньо з довколишнього дійсності, бо їх змістом є абстрактні поняття математики. Основне їх метою є підготування мислення дошкільника до сприйняття фундаментальних математичних понять: «безліч та проведення операції над множинами», «функція», «алгоритм» тощо. буд. У ці ігри використовується специфічний дидактичний матеріал, підібраний по певним ознаками.Моделируя математичні поняття, вона дозволяє виконувати логічні операції: розбивка безлічі на класи, пошук об'єктів по необхідним і достатнім критеріям тощо. буд. Ігри, зміст яких орієнтоване формування математичних понять, сприяють абстрагуванню в мисленнєвої діяльності, вчать оперуватиобобщенними уявленнями, формують логічні структури мислення.

Дидактичні гри виконують навчальну функцію успішніше, якщо їх застосовують у системі, яка передбачає варіативність, поступове ускладнення і за вмістом, і за структурою, зв'язку з іншими методами і формами роботи з формуванню елементарних математичних уявлень.

При доборі дидактичних ігор для занять, індивідуальної роботи з дітьми вихователь звертається до різноманітних джерелам, використовує народні і авторські гри, з предметами і них.

Дидактичні гри можна застосовувати як один з методів проведення занять, індивідуальної роботи, бути формою організації самостійної пізнавальної діяльності дітей.

Гра як засіб навчання дітей і формування елементарних математичних уявлень припускає використання окремих елементів різних видів ігор (сюжетно-рольовою, гри-драматизації, рухомий тощо. буд.), ігрових прийомів (>сюрпризний момент, змагання, пошук і освоєння т. буд.), органічне поєднання ігрового і дидактичного запрацювала вигляді керівної, навчальною ролі дорослого і зростаючій пізнавальної активності і самостійностіребенка.[23,с.119]

Забезпечити всебічну математичну підготовку дітей все-таки вдається при вмілому поєднанні ігрових методів і методів прямого навчання. Хоча зрозуміло, що гра захоплює дітей, не перевантажує їх розумово робота як фізично.Постепенний перехід від інтересу дітей до гри до інтересу до вченню цілком природний. [25,с.102]

Розглянемо докладніше, як і роль однієї з найбільш привабливих форм діяльності дошкільнят - гри акторів-професіоналів у використаннісчетно-измерительних умінь і навиків.

У дитсадках накопичено досвід застосування дидактичних ігор для уточнення і закріплення уявлень дітей про послідовності чисел, про відносини з-поміж них, складу кожного числа тощо. буд. Якщо навчання відбувалося початкам математики педагоги широко використовують гри, у яких в дітей віком є формування нового математичні знання, вміння і навички (наприклад, ігри, типу «лото», «доміно» та інших.).Дошкольники роблять велика кількість дій, навчаються реалізовувати в різних умовах, різними об'єктах, цим підвищується міцність і усвідомленість засвоєння знань. [16,с.6]

Однак у процесі розумових вправ, такі чітко виступають на існуючих іграх, діти мають можливість відпрацьовувати і закріплювати лише окремі лічильні операції (кількісний чи порядковий рахунок, складання числа з одиниць та інших.), не пов'язуючи їх одне з одним. Тому дошкільнята найчастіше розуміють взаємозалежності виконуваних дій, їхній ролі як способу пізнання кількісної боку дійсності. [16,с.7]

Іноді значення дидактичних ігор принижується і зажадав від те, що багато вихователі погано володіє методикою їх проведення, унаслідок чого активність граючихзатормаживается (наприклад, одна дитина діє, інші ж чекають своєї черги) чи дидактичні гри часом перетворюються на заняття, де вихователь виступає у ролі керівника, який диктує, що потрібно було робити, а чи не як з партнером по грі,- внаслідок обмежується і самостійність дітей. Наявність у дидактичній грі двох елементів (пізнавального і ігрового) призводить до того, перший часто придушує другий - це збіднює гри, знижує інтерес дітей до них, і МОЗ самостійно у ці ігри вже майже не грають.

Поруч із дидактичними у дитячих садках існують захоплюючі гри «в когось» чи «на що-небудь»: в будівельників, космонавтів, моряків, хліборобів; до лікарні, магазин, школу, коли завод і т. буд. Цимсюжетно-ролевим, творчим ігор властива вільна, активна, з власної ініціативи дитинипредпринимаемая діяльність, насичена позитивними емоціями. У сюжетно-рольовою грі знання дітей як уточнюються і розширюються, а й у силу їх кількаразового,практически-действенного відтворення перетворюються, якісно змінюються, набувають свідомий і узагальнений характер. Тому багато хто психологи і педагоги характеризують гру як форму практичного пізнання навколишньої дійсності, як засіб переходу від незнання до знання. Відбиваючи в іграх діяльність дорослих, у якій дитина практично ще може брати участі, він справді відтворює найбільш йому цікаві,запечатлевающиеся трудові процеси дорослих. Гра, з визначення психолога А. У. Запорожця, дає можливість відтворити в активноїнаглядно-действенной формі незмірно ширші сфери дійсності, далеко котрі виступають поза межі особистої практики дитини.

У грі дошкільник з допомогою своїх рухів і із іграшками активно відтворює працю й побут оточуючих дорослих, події їхнього життя, відносини з-поміж них тощо. буд. Тим самим було складаються необхідні умови усвідомлення дитиною цих областей дійсності, а водночас та розвитку відповідних здібностей.

Чи може кількісна сторона дійсності стати змістом сюжетно-рольовою гри? На погляд відповідь проста: так, може. Справді, дошкільнята в сюжеті і змістовності ігор, соціальній та ігрових діях відбивають знайому їм область дійсності: побут сім'ї, дитсадка, події життя, різні види тру так дорослих. У цих іграх іноді створюються ситуації, у яких, виконуючи узяту він роль, вона може виробляти різноманітні лічильні і вимірювальні дії. Наприклад, у грі «Магазин» він перераховує предмети, записує свої підрахунки, вимірює тканину, стрічки, мотузочки та інших.; у грі «Транспорт» встановлює маршрути і рейси поїздів, літаків, автобусів тощо.д.[16,с.8]

Але, як свідчать спостереження, такі дії діти беруть у гри дуже рідко, від нагоди випадку, виконують їх неточно. Чому?

Щоб дошкільник міг розгорнути сюжет гри, змоделювати той чи інший діяльність дорослих, він має зрозуміти вона має сенс, мотиви, завдання й норми відносин, що існують між людьми. Самостійно зробити це не може. Лише підготовлене вихователем ознайомлення з доступними дітям дошкільного віку видами праці розкриває їм сенс трудових взаємовідносин дорослих, значення виконуваних ними дій. І на цій основі виникає гра, й немовля, реалізуючи узяту роль, починає глибше вникати у сенс, розуміти мотиви і завдання діяльності людей, і навіть значення своєї ролі й своїх дій.

Що ж до кількісних відносин, то самостійно, безпосередньо сприйняти дії дорослого із кількістю, рахунком, виміром дошкільник теж може. Область кількісних взаємин, як б випадає з поля його зору. Він власному досвіді звичайно стикається з необхідністю практичного використання тих відносин, і відтак вони не позначаються на його іграх. Виділити у діяльності дорослих кількісні стосунки держави й методи їхнього визначення вона може лише за допомогою вихователя.

Рахунок і вимір - дії взаємозалежні, їх необхідно виконувати не приблизно, а точно, правильно й у певної послідовності. Тож у грі, де використовуються державний кошт або вимір, вихователь повинен брати таку роль, яка б йому контролювати правильність і точність виконання кожною дитиною математичних дій. Проте за авторитарному керівництві педагога виникає небезпека порушення самостійного характеру дитячої гри. Отже, щоб зберегти саму природу гри й той час успішно навчати хлопців основам математики, а ,саме операціям рахунки і професійним діям з заходами, необхідні гри особливий. Вони повинні бути, організовані таким чином, щоб: по-перше, як способу виконання ігрових дій виникала об'єктивній необхідності у практичному застосуванні рахунки й вимірювання; по-друге, зміст ігри та зовсім практичні дії було б цікавими надавали змога прояви самостійності ініціативи дітей.

Інакше висловлюючись, у такому грі може бути розгорнутий сюжет, до складу якого різноманітні ролі, і обов'язково з математичним змістом, але були певні ігрові завдання має вирішуватися безпосередньо з урахуванням засвоєних під час занять математичних знань і пропонуватися дитині як ігрових правил. Йдетьсясюжетно-дидактических іграх, у яких діти, бавлячись у професії, осягають сенс праці та відтворюють діяльність дорослих, і навіть одночасно навчаються точному виконання правив і математичних дій в побутової обстановці.

Отже, ми з'ясували, що у дошкільному віці закладаються самі основи знань, необхідних дитині у шкільництві. Математика є складну науку, яка може викликати певні труднощі під час шкільного навчання. До того ж таки зовсім в усіх діти мають схильності й володіють математичним складом розуму, тому під час до школі важливо познайомити дитину поруч із основами рахунки.

І батьки, і педагоги знають, що математика - це потужний чинник інтелектуального розвитку, формування її пізнавальних і творчі здібності. Найголовніше - це прищепити дитині інтерес пізнання. І тому заняття мають вперше іде у захоплюючій ігровий формі.

Завдяки ігор вдається акцентувати увагу і притягти інтерес у самих незібраних дітей дошкільного віку. На початку їх захоплюють лише ігрові дії, та був і те, чого навчить та чи інша гра. Поступово в дітей пробуджується інтерес і до самого предмета навчання.