4.2. Правила, що уточнюють запис і назву вправ.

Наявність у гімнастичній термінології особливих правил на уточнення запису і назви вправ пояснюється в основному двома причинами. По-перше, без цих правил можливе різне тлумачення порядку записування і принципу визначення напряму руху. По-друге, в гімнастичній термінології по­винні бути умовні позначення, суть яких була б точно зумовлена.

Правила, що уточнюють назву і запис вправ, такі:

1. Усі рухи окремими частинами тіла дістають назву залежно від положення відносно тулуба, а не горизонту.

Наприклад, «з упору лежачи» нога може бути піднята не вгору, як це можна назвати, орієнтуючись на горизонт, а назад, виходячи з положення її від­носно тулуба. З положення «лежачи на спині» руки можуть бути піднятими вгору відносно горизонту, проте відповідно до прийня­тих правил це положення треба назвати «руки вперед». Це пра­вило ліквідує двояке тлумачення назви, отже, забезпечує її точ­ність.

2. Напрям рухів руками визначають з самого початку. До речі, у назвах і при записуванні рухів руками замість слова «рухом» користуються словами «дугою» (дугами).

Розглянемо можливий напрям рухів з основних вихідних по, ложень:

а) руки в сторони — дугами: вниз, вгору, уперед і назад;

б)руки вперед — дугами: вниз, догори, усередину, назовні;

в) руки вниз і вгору — дугами вперед, назад, усередину, назов­ні, вправо, вліво.

3. Рекомендується такий порядок слів у записі і назвах рухів руками: спосіб, напрям, назва кінцівок і кінцеве положення.

На­приклад, з положення «руки в сторони» треба записати: «дугами донизу руки вгору» або навпаки — «дугами всередину руки в сто­рони».

4. Якщо рух здійснюється кількома частинами тіла одночасно, то прийнято записувати їх у такій послідовності: рух ногами, потім тулубом, руками, головою.

Наприклад, «праву в сторону на носок, нахил вправо, руки за голову, поворот голови направо» (або «ди­витись на праве плече»).

5. Повороти на 45°, 90°, 180° градусами не позначають, а запису­ють слова «півповороту направо» (наліво), «поворот направо» (на­ліво), «кругом». У всіх інших випадках говорять: «Поворот на­право (наліво), на 135, 360, 540 і т. д. градусів».

6. Напрям розкачування на кільцях визначають за положенням гімнаста в процесі виконання вправи. Якщо обличчя гімнаста по­вернуте в бік руху, то говорять про розкачування вперед, якщо в протилежний бік, то розкачування назад. Отже, цілком можли­во скласти цілу комбінацію на кільцях у розкачуванні, в якій не буде жодного качу назад. Наприклад: «На качі вперед поворот направо кругом – на качі вперед поворот наліво кругом – на качі вперед махом уперед зіскок».

7. Напрям бічних стрибків і зіскоків визначають за напрямом ру­ху тіла над приладом.

Наприклад, назву зіскоку і стрибка кутом визначатиме положення тіла над приладом спиною до нього. Про­стеживши, куди рухається тіло в цьому положенні, легко визна­чити напрям зіскоку чи стрибка.

8. У гімнастичній термінології дві крапки (:), кома (,), тире (–), сполучник «і», прийменник «з» мають особливі умовні значення.

Зокрема, при записуванні вправ на гімнастичних приладах:

тире (–) ставиться між елементами у комбінації, де можлива пауза;

кома (,) показує черговість елементів у комбінації без паузи;

сполучник «і» свідчить, що наступний елемент треба виконувати після закінчення попереднього без зупинки;

прийменник «з» показує, що наступний елемент треба викону­вати одночасно з закінченням попереднього.

Приклад записування вправ на перекладині: «з розмахування у висі, підйом розгином – оберт назад – спад у вис зігнувшись і підйом правою – перемах правою назад – зіскок дугою з поворо­том кругом».

При описуванні вільних або загально розвиваючих вправ спо­лучник «і» і прийменник «з» мають ті самі умовні значення, що й при описуванні вправ на приладах. Знаки кома (,) і тире (–) особ­ливих умовних значень не мають.