9. Тестування рухових якостей.

Опис методів тестування, що застосовуються для біомеханічного контролю у фізичному вихованні та спорті, почнемо з тестів, що дозволяють оцінити рівень розвитку рухових якостей.

Біомеханічні тести витривалості дозволяють встановити, який об’єм роботи людина може виконати та як довго може працювати без зниження ефективності рухової діяльності. Наприклад, при бігу з постійною швидкістю настає момент, коли людина не може підтримувати вихідну довжину кроків (компенсована втома), а через деякий час він змушений знизити швидкість (декомпенсована втома) (рис. 2.10). Чим витриваліше людина, тим довше не настає втома.

Замість швидкості можна програмувати довжину дистанції й вимірювати мінімальний час, за який людина долає її. Цей тест аналогічний змагальній вправі в циклічних видах спорту.

Є й третій варіант тесту, коли обмежується тривалість вправи й вимірюється відстань, що долається. (наприклад 12-ти хвилинний тест Купера тощо).

Таблиця 2.2.

Шкала оцінок результатів дітей, підлітків та юнаків у віці 10-18 років з удару ногою по м’ячі на відстань

(в метрах) (за Johnson, Nelson, 1974 р.)

Вік (років)								%
10	11	12	13	14	15	16	17-18
26,5 19,5 17,7 16.8 15,6 14,6 13,7 12,8 11.6 8.5 3,4	30,5 23,5 21,4 20.2 19.0 17,2 16,2 14,6 12,8 10,4 2.8	35,0 26,9 24.2 22,9 21,4 20,6 18,6 17,1 15.3 12,2 3,0	46,0 30,0 27,5 25,4 23.8 22,7 20,6 19,2 17,4 13,4 3,0	49,0 33,5 31,5 29,3 27,5 25,8 23,7 22,0 20,2 16,8 3,0	52,0 36,3 33,2 31,1 29,3 27,8 26,3 24,1 22,4 19,0 3,0	49,0 38,5 38,4 32,4 30,5 29,0 27.5 25,4 22,6 19,6 3,0	55,0 39,0 36,5 33,5 31,7 30,0 28,4 26,3 23,2 19,6 3,0	100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0

9. Тестування рухових якостей.

Опис методів тестування, що застосовуються для біомеханічного контролю у фізичному вихованні та спорті, почнемо з тестів, що дозволяють оцінити рівень розвитку рухових якостей.

Біомеханічні тести витривалості дозволяють встановити, який об’єм роботи людина може виконати та як довго може працювати без зниження ефективності рухової діяльності. Наприклад, при бігу з постійною швидкістю настає момент, коли людина не може підтримувати вихідну довжину кроків (компенсована втома), а через деякий час він змушений знизити швидкість (декомпенсована втома) (рис. 2.10). Чим витриваліше людина, тим довше не настає втома.

Замість швидкості можна програмувати довжину дистанції й вимірювати мінімальний час, за який людина долає її. Цей тест аналогічний змагальній вправі в циклічних видах спорту.

Є й третій варіант тесту, коли обмежується тривалість вправи й вимірюється відстань, що долається. (наприклад 12-ти хвилинний тест Купера тощо).

Згідно правилу оборотності рухових завдань усі три різновиди тесту на витривалість еквівалентні (табл.. 2.3), тобто при тестуванні групи людей найбільш витривалі в одному з цих трьох тестів будуть найбільш витривалими й в двох інших.

Примітка. Для тестування витривалості використовують не тільки циклічні локомоції, але й інші фізичні вправи, тому швидкість переміщення – приватний випадок інтенсивності м’язової роботи, а подолання відстані – приватний випадок об’єму виконаної роботи.

Таблиця 2.3