7. Якість тесту.
Точність тестування оцінюється інакше, ніж точність вимірювання. При оцінці точності вимірювання результат вимірювання порівнюють з результатом, отриманим більш точним методом. При тестуванні можливість порівняння з більш точними частіше за все відсутня. Тому необхідно перевіряти не результат тестування, а якість тесту. Ш перевірку цю слід здійснювати ще до початку тестування.
Якість тесту залежить від його інформативності та надійності.
Інформативність показує, в якій мірі тест годящий для оцінки явища, що нас цікавить (наприклад, одного з рухових якостей, рівня технічної підготовленості тощо).
Інформативність іноді називають валідністю (від англійського valid – дієвий, що має силу).
Розрізняють інформативність змістовну (логічну) та емпіричну (що визначається експериментально).
Змістовна інформативність визначається “логічно”, з міркувань здорового глузду. Наприклад, висота стрибка – інформативний показник при контролю за технічною майстерністю гімнастки, а колір очей – неінформативний показник. Але частіше за все необхідні методи визначення емпіричної інформативності, засновані на обчисленні коефіцієнта інформативності.
Коефіцієнт інформативності – це коефіцієнт кореляції між результатами тестування та результатами вимірювання критерію інформативності. Критерієм інформативності може слугувати:
результат, показаний на спортивних змаганнях;
спортивна кваліфікація;
експертна оцінка тієї якості, що тестується.
При біомеханічному контролю бажано застосовувати тільки ті тести, що мають високу інформативність. Інформативність вважається відмінною, коли коефіцієнт інформативності становить 0,85 і вище.
Надійність тесту – це ступінь збігу результатів багаторазового тестування одних і тих же людей в одних і тих же умовах.
Як інформативність надійність оцінюється по величині коефіцієнта кореляції. Коефіцієнтом надійності слугує коефіцієнт кореляції між двома рядами результатів, отриманих при першому та другому тестуванні групи людей. Надійність вважається:
відмінною, коли коефіцієнт надійності більший або дорівнює 0,95;
доброю, коли 0,90 ≤ rtt
0,95;задовільною при 0,80≤ rtt 0,90.
Звідси назва найпростішого способу перевірки надійності тесту – метода повторного тестування (або tect-retect метода).
Надійність має різновиди – відтворюваність та об’єктивність. Методом повторного тестування перевіряється відтворюваність результатів тестування. Відтворюваність тесту висока, коли при повторному тестуванні спортсмени ранжуються так саме як і при першому.
Об’єктивністю (або узгодженістю) тесту називається ступінь незалежності отриманих результатів від особистих якостей людини, що здійснює тестування.
Чим простіша процедура тестування, тим вища об’єктивність тесту.
8. Педагогічне оцінювання.
Педагогічне оцінювання – завершальний етап процедури тестування. Воно необхідне тому, що на підсумкову оцінку результатів тестування справляють вплив стать та вік людини, стан здоров’я, температура повітря та інші показники, що характеризують умови в яких здійснюється біомеханічний контроль.
Формування шкали педагогічних оцінок – справа надзвичайно трудомістка. Припустимо, необхідно розробити шкалу для оцінки результатів тестування дітей, підлітків, юнаків у віці 10-18 років (табл. 2.2). У кожну з 8-ми вікових груп мають ввійти не менше 100-200 душ. При цьому кожний досліджуваний повинен виконати вправу не менше двох разів. Легко підрахувати, що загальне число вимірювань складе декілька тисяч, отже збір необхідних відомостей та їхня обробка заберуть багато часу та зусиль. У подібних випадках доцільно скористатися, так званими перцентильними шкалами (від англійського percent – процент ) (рис. 2.8).
При використанні перцентильної шкали число балів, отриманих при тестуванні, вказує, який процент своїх ровесників випередив досліджуваний.
Найважливішим параметром шкали є її форма. Перцентильні шкали мають сигмоподібну форму (див. рис. 2.8). Інші шкали мають іншу форму (рис. 2.9). Найбільш розповсюджені пропорціональні, регресуючі та прогресуючі шкали. Регресуючі шкали зумовлюють найбільший приріст оцінки за підвищення результату в області низьких результатів, тим самим стимулюють масовість спорту. Прогресуючі шкали, навпаки, стимулюють прагнення спортсменів до найвищих досягнень. І нарешті, у пропорційній шкалі заохочення за приріст майстерності не залежить від рівня показаних результатів.