2.8. Основні нормативно-законодавчі акти з безпеки життєдіяльності.

Нормативно-технічні документи визначають стан безпеки щодо:

а) територій (проектування та існування): СН 245-71 «Санитарньїе нормьі проектирования промьішленньїх предприятий» (СНГ); СНІП 1-97-76 «Генера- льньїе планьї сельскохозяйственньїх предприятий» (СНГ); СНІП II—4—8 «Техни- ка безопасности в строительстве» (СНГ); СНІП 2.04.03-85 «Канализация. Нару- жньїе сети и сооружения»;

б) небезпечних та шкідливих чинників: ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ «Вредньїе вещества. Классификация и общие требования безопасности» (СНГ); ГОСТ 12.1.008-76 ССБТ «Биологическая безопасность» (СНГ); ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ «Злектробезопасность. Терминьї и определения» (СНГ); ГОСТ 12.1.010- 76 ССБТ «Взрьівобезопасность. Общие требования» (СНГ);

в) вимог до вимірювань небезпечних та шкідливих чинників: ГОСТ 12.0.005- 90 ССБТ «Метрологическое обеспечение» (СНГ); ГОСТ 12.1.016-79 ССБТ «Во- здух рабочей зоньї. Требования и методика измерения концентрации вредньїх веществ» (СНГ); ГОСТ 12.1.034-81 ССБТ «Вибрация. Общие требования к про­ веденню измерений» (СНГ); «Санитарньїе нормьі вибрации рабочих мест - СН № 3044-84» (СНГ);

г) робочих місць, будов, споруд (проектування та експлуатація) та інше: ГОСТ 12.1.005-84 ССБТ (СНГ); ГОСТ 12.1.042-84 ССБТ «Вибрация. Методьі измерения на рабочих местах» (СНГ); ГОСТ 12.1.043-84 ССБТ «Методи изме­ рения на рабочих местах в производственньїх помещениях»; ГОСТ 12.4.012-83 ССБТ «Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования» (СНГ) та інші;

д) обладнання, машин та інше: ГОСТ 12.2.003-74 ССБТ «Оборудование про- изводственное. Общие требования безопасности» (СНГ); ГОСТ 12.2.002-81 ССБТ «Сельскохозяйственная техника. Методи оценки параметров условий труда» (СНГ); ГОСТ 12.2.019-86 ССБТ «Трактора и машиньї самоходньїе сельс- кохозяйственньїе. Общие требования безопасности» (СНГ); ГОСТ 12.2.042-79 ССБТ (СНГ) та інші;

є) засобів захисту (проектування, виробництва та експлуатації) - колектив­них і особистих: ГОСТ 12.2.022-80 ССБТ «Конвейєри. Общие требования безо-пасности» (СНГ); ГОСТ 12.4.011-75 ССБТ «Средства защитьі работающих. Классификация» (СНГ); ГОСТ 12.4.010-90 ССБТ «Средства индивидуальной защитьі. Рукавицьі специальньїе» (СНГ); ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ «Цвета сигна-льньїе и знаки безопасности» (СНГ) та інші;

є) інструкції для робітників за професіями і видами робіт та інше: «Инструк-ция по устройству молниезащитьі зданий и сооружений РД 34.21.122-87» (СНГ).

3. Державна система управління та нагляду за безпекою життєдіяльності.

Державна система управління безпекою життєдіяльності є складовою час­тиною загальної системи управління державою. Тому основним (найголовні­шим) завданням реалізації такої системи є її повна адаптація до системи управ­ління державою.

Другим за ступенем важливості завданням є розробка передумов її існу­вання (побудови, функціонування, удосконалення та інших), що здійснюється завдяки:

• розробці «правового поля»;

• розробці складу відповідних управлінських структур та їх повноважень, що реалізують політику держави у сфері безпеки життєдіяльності;

• розробці системи взаємодій (загальних і конкретних) під час виконання фу­нкцій і завдань управління безпекою життєдіяльності.

Третій склад завдань державної системи управління - це формування пе­редумов для розгортання нижчих систем управління: регіональних, галузевих, а також виробничих та інших підприємств.

Четвертий склад завдань - це розробка змісту і характеру взаємодій між усіма системами управління.

Визначені завдання є основними, їх склад у практиці управління постійно зростає відповідно до нових завдань кожної з систем управління, які зорієнтова­ні щодо напрямів удосконалення безпеки життєдіяльності.

Державна система має створювати правову й організаційно-методичну ба­зу існування систем управління нижчого рівня.

До основних завдання і функції державної системи управління, що мають загальний і спеціальний характер належить:

• планування робіт;

• розробка, прийняття і відміна нормативних актів;

• професійний відбір;

• навчання з питань безпеки та регламентація процесу праці;

• атестація робочих місць за умовами праці, паспортизація об'єкта;

• реєстрація та облік;

• експертиза, ліцензування та сертифікація;

• забезпечення безпеки обладнання, процесів, будівель, споруд і територій;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, санітарно-побутового об­ слуговування, лікувально-профілактичного і медичного обслуговування;

• узгодження і видача дозволів;

• попередження про виникнення небезпечних ситуацій;

• розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захво­рювань і аварій;

• управління фондами;

• стимулювання охорони праці;

• пропаганда і виховання безпечної поведінки;

• наукове забезпечення;

• міжнародне співробітництво та інше.

Правова система формує передумови створення, функціонування, удоско­налення системи управління безпекою життєдіяльності. Правова система забез­печує:

• права громадян України на пріоритет їх життя і здоров'я та відповідні захо­ди до їх реалізації;

• встановлення органів, які керують безпекою життєдіяльності, і зміст їх дія­льності;

• встановлення взаємодій, розподіл і закріплення напрямів роботи з безпеки життєдіяльності;

• наповнення змістом спеціальних функцій управління в загальній системі управління безпекою життєдіяльності в межах змісту (мал. 1).

У більшості регіонів, галузей виробництва і підприємств України розроб­лені і впроваджуються в життя відповідні документи, що визначають систему управління безпекою життєдіяльності. Система управління безпекою життєдія­льності на теперішній час як документ на рівні держави ще не сформована. Про­те затверджений ряд основних документів, що формують політику держави у сфері безпеки життєдіяльності:

• Екологічна безпека. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологіч­ної безпеки. Затверджено Постановою Верховної Ради від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР.

• Охорона праці. Визначені основні напрями науково-дослідних, проектних та інших робіт у галузі, що формує політику цієї сфери за напрямами: безпосе­редньо системи управління, наукових досліджень, навчання, проектних рішень та інших.

• Надзвичайні ситуації. Політика в цій сфері фактично формується «Концеп­цією захисту населення і територій в разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій», схваленою Указом Президента України від 26 березня 1999 р. № 234/99.

Захист населення і територій під час надзвичайних ситуацій забезпечуєть­ся скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем ЄДС. Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так і для воєнного часу.

В Україні, останнім часом, прийнято ряд нормативних документів з пи­тань формування політики у сфері надзвичайних ситуацій:

• Указ Президента України від 9 лютого 2001 року № 80 «Про заходи що­до підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;

• Указ Президента України від 15 червня 2001 року № 436 «Про систему реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах», розпорядження Прези­дента України від 24 липня 2001 року № 190/2001-рп «Про невідкладні заходи щодо запобігання загибелі людей на водних об'єктах»;

• постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 122 «Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політи­ки у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенно­го та природного характеру, запобігання і оперативного реагування на них»;

• «Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах та органі­заціях щодо дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та приро­дного характеру». Затверджено МНС України від 23.04.2001 р. № 97.