2.2. Закон України «Про правові засади цивільного захисту».

В Україні Верховна Рада прийняла закон "Про Цивільну оборону України" № 2974-12 у лютому 1993р. 28 жовтня 1996р. Указом президента було створене Міністерство Надзвичайних Ситуацій (МНС), до складу якого ввійшла цивільна оборона України. 24 червня 2004 р. в Україні був прийнятий закон № 1859-4 "Про правові засади цивільного захисту". Цей закон узагальнив основні поло­ження раніше прийнятих законів:

• № 1809-14 "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";

• № 2974-12 "Про цивільну оборону України";

• № 1550-14 "Про правовий режим воєнного стану";

• № 1281-14 "Про аварійно-рятувальні служби";

• № 3745-12 "Про пожежну безпеку";

• № 2245-14 "Про об'єкти підвищеної небезпеки";

• № 39/ 95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку";

• № 4004-12 "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя на­селення";

• Раніше підписані Україною відповідні міжнародні договори.

На підставі закону "Про правові засади цивільного захисту" в Україні створюється єдина система цивільного захисту населення, до складу якої вхо­дить цивільна оборона України.

Ціль цивільного захисту: реалізація державної політики забезпечення безпеки і захисти населення та територій у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, а також ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.

Основні принципи цивільного захисту:

• добровільність при залученні людей до виконання завдань цивільного захисту;

• комплексний підхід до рішення завдань цивільного захисту;

• проведення заходів щодо зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій;

• гласність, вільний доступ до інформації в сфері цивільного захисту.

Завдання цивільного захисту: а). Збір і аналіз інформації про надзвичайні ситуації; б). Прогнозування і оцінка наслідків надзвичайних ситуацій; в). Розробка законодавчих актів, норм і стандартів в області цивільного захисту;

г). Розробка і впровадження заходів для запобігання виникнення надзвичайних

ситуацій;

д). Оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації;

є). Організація захисту населення і територій від надзвичайної ситуації:

• укриття населення в захисних спорудах;

• організація евакуації населення;

• організація інженерного захисту територій;

• організація медичного, радіаційного, хімічного, біологічного, психологічно­го захисту населення.

ж). Організація і проведення природоохоронних заходів. Структура єдиної системи цивільного захисту:

• центральні та місцеві органи виконавчої влади;

• органи місцевого самоврядування;

• територіальнії функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.

Керування єдиною системою цивільного захисту.

Загальне керівництво системою здійснює Кабінет Міністрів України.

Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр. Для безпосе­реднього керівництва роботою системи створений центральний орган виконав­чої влади з питань цивільного захисту. Керівник цього органа є заступником на­чальника цивільного захисту України. Начальниками територіальних підсистем єдиної системи є відповідні керівники місцевих державних адміністрацій, а на підприємствах - їхні керівники (незалежно від форм власності). Для контролю за роботою територіальних підсистем і діяльності їхніх керівників створений Уря­довий орган державного контролю в області цивільного захисту. Керівник цього органа є одночасно Головним державним інспектором з питань цивільного захи­сту. Відповідні органи контролю створені в областях, містах і районах на чолі з державними інспекторами.

Сили цивільного захисту центрального підпорядкування:

• оперативна рятувальна служба цивільного захисту;

• спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування і їхні підрозділи;

- аварійно-відбудовні формування та спеціальні служби центральних органів виконавчої влади, призначені для виконання завдань цивільного захисту;

• формування особливого періоду;

• авіаційні та піротехнічні підрозділи;

• технічні служби і їхні підрозділи;

• підрозділу матеріального забезпечення та резерву.

Сили цивільного захисту регіонального та місцевого підпорядкування:

• Аварійно-рятувальні формування;

• Спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;

• Сили і засоби місцевих органів виконавчої влади;

• Сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;

• Сили і засоби підприємств, організацій незалежно від форм власності і підпо­рядкування, які залучаються до проведення заходів щодо цивільного захисту;

• Добровільні рятувальні формування.

Комплектування органів цивільного захисту здійснюється за рахунок центральних та територіальних органи керування, оперативно-рятувальної слу­жби, державної авіаційно-рятувальної служби, урядового органу контролю, на­вчальних і науково-дослідних організації. Центральний орган матеріально-технічного забезпечення комплектуються командним, рядовим і курсантським складом, на службу приймаються на конкурсній та контрактній основі громадя­ни України, що досягли 18 років, яким привласнюються спеціальні звання.