2. Калійний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування калійних добрив

Загальний вміст калію в ґрунті становить 1-2.5%. Він поширений у природі більше,ніж фосфор.Вважають,що в земній корі міститься в середньому 2,58 % калію і тільки 0,12 % фосфору.Чим більше в грунті дрібнодисперсної фракції.тим вищий вміст калію. Калій в грунті за доступністю для рослин поділяється на водорозчинний,обмінний і калій,що входить до складу безводних силікатів і не витісняється розчином нейтральної солі.

Легко засвоюється рослинами водорозчинний калій. Такий калій міститься в ґрунтовому розчині у вигляді розчинних у воді солей азотної, фосфорної, вугільної і розчинниї органічних кислот. Вміст його порівняно малий (2-3 мг/кг ґрунту).

Значно більше калію, адсорбційно зв’язаного з ґрунтовими колоїдами. Цей калій легко переходить у розчин,обмінюючись на інші катіони,він також доступний для рослин (табл.2).

Рослини важко засвоюють калій,що входить до складу безводних силікатів (польового шпату K₂Al₂Si₆O₁₆). Калій може переходит из легкодоступної для рослин форми у важкодоступну і навпаки. Особливо помітне це явище при поперемінному зволоженні і підсиханні ґрунту. Чим вища температура,при якій підсихає ґрунт, тим більше в ньому закріплюється калію.

На процеси закріплення калію в необмінній формі впливає на­явність у грунті органічних речовин, а також реакція ґрунтового розчину. Руйнування гумусу і підкислення ґрунтового розчину (до рН = 4,5...5,5) послаблюють закріплення калію і навпаки. Щоб зменшити закріплення калію у ґрунті, рекомендують вно­сити калійні добрива на достатню глибину, що дає змогу запобігти надмірному висиханню ґрунту. Щоб запобігти взаємодії добрив з ґрунтом, слід вносити їх у гнізда невеликими дозами, але частіше повторювати внесення їх у сівозміні.

Запаси валового і засвоюваного калію залежать від механіч­ного складу ґрунтів. Як правило, важкі за механічним складом ґрунти містять більше калію, ніж легкі піщанй та супіщані. Вміст калію в ґрунтах збільшується з північного заходу на південний схід. Для раціонального використання добрив з урахуванням за­безпеченості доступними для рослин формами фосфору та калію слід користуватися поправковими коефіцієнтами.

Мал. 3. Ознаки калійного голодування рослин

1 – капуста 6 – люпин

2 – соняшник

3 – кормовий буряк, сорт «Перагіс»

4 – кормовий буряк, сорт «Екендорфський жовтий»

5 – соняшник, у молодому віці, гостре голодування

Лабораторна робота №5 Значення кальцію, магнію та заліза для росту і розвитку рослин

1. Значення кальцію для росту і розвитку рослин

2. Значення магнію для росту і розвитку рослин

3. Значення заліза для росту і розвитку рослин

1. Значення кальцію для росту і розвитку рослин

В разі нестачі азоту, фосфору і калію найчастіше спо­стерігаються порушення у розвитку надземної частини рослин, а нестача кальцію позначається передусім на кореневій системі. Корені втрачають пружність, ослизають і загнивають. Довгий час вважали, що кальцій має значення для руху вуглеводів. Проте досліди Д. М. Прянишникова з проростками вики довели, що кальцій не тільки сприяє мобілізації вуглеводів, а й прискорює розкладання запасних білків. Кальцій має велике значення і для надземної частини рослин. У разі нестачі його на листках спосте­рігається хлороз, тобто з'являються світло-жовті плями, рослини перестають нормально рости і розвиватися.

Потреби рослин у сполуках кальцію залежать від біологічних особливостей рослин. Наприклад, озима пшениця потребує його менше, ніж цукрові буряки, а цукрові буряки менше, ніж капуста, яка в разі нестачі кальцію хворіє на килу. Потреби рослин у сполуках кальцію залежать також від реакції середовища. При слабкокислій реакції потреба у кальції збільшується, оскільки іони кальцію завжди виявляють позитивний антагонізм щодо інших катіонів. Так, іони кальцію завжди усувають шкідливу дію іонів магнію і натрію на рослини (тобто фізіологічно зрівноважують розчин), а також іонів калію, амонію, заліза й алюмінію. При аміачному живленні кальцій надходить у рослини в меншій кіль­кості, що й зумовлює виявлення антагонізму іонів кальцію та амо­нію. Тому при живленні аміачним азотом рослини потребують кальцію більше. Ще більший позитивний антагонізм кальцію спо­стерігається щодо водню.

Академік Д. М. Прянишников довів, що при гіпсуванні коню­шини поряд з поліпшенням живлення її кальцієм і сіркою завжди підвищується стійкість рослин проти кислотності ґрунту.

Кальцій має велике значення для калійного живлення озимої пшениці, оскільки при цьому збільшується кількість білкового й амідного азоту і зменшується вміст амінокислот. У рослинах каль­цій перебуває у вигляді друз гіпсу, оксалату кальцію і солей пек­тинової кислоти.

Різні рослини містять сполуки кальцію в неоднакових формах, оскільки, наприклад, з листків картоплі його більше розчиняють кислоти, а з листків ячменю майже 50 % кальцію розчиняє вода. Із стебел гречки майже 80 % кальцію вилучають 5%-м розчином соляної кислоти. Із старінням рослин кількість кальцію в них збільшується. Наприклад, у старих листках цукрових буряків вліт­ку його міститься 1,76 %, у молодих — 0,78, а під осінь відповідно 2,49 і 0,96 %. У капусті велика кількість кальцію зосереджена в листках, причому у зовнішніх його більше, ніж у внутрішніх. У стеблах капусти його більше в серцевині і менше в тканинах у напрямку камбіального кільця. У зерні злаків кальцію менше, ніж у соломі. Бобові рослини нагромаджують більше кальцію, ніж злакові.

Більшість ґрунтів містить достатню кількість кальцію. Кислі ґрунти забезпечені кальцієм менше, що й зумовлює потребу у вапнуванні їх. При цьому не тільки усувається кислотність ґрунту, але й збільшується вміст кальцію в ньому.