Складнопідрядне речення з кількома підрядними

Складнопідрядне речення може включати кілька підрядних.

Головному реченню може бути підпорядковане безпосередньо тільки одне, а інші - підрядному чи різним підрядним.

Розрізняють послідовну, паралельну, однорідну і комбіновану підрядність.

підрядність	приклади
послідовна	Він писав свою книжку, тому що хотів, щоб люди, яких він любив, стали трохи щасливішими
паралельна	Може, друзі, що любили, і кохані, що пішли, знов застелять, як стелили, юних бенкетів столи (М.Коцюбинський)
однорідна	Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає (Т.Шевченко)
комбінована	Коли б мене хтось спитав, що мені подобалося у дитинстві, я б йому відповів, що любив грати у шахи

82

Складносурядним є таке речення, частини якого рівноправні за змістом і пов'язані сурядним зв'язком за допомогою сполучників. Розрізняють три основні види складносурядних речень:  1) складносурядні речення з єднальним відношенням;  2) складносурядні речення з протиставними або зіставними відношеннями;  3) складносурядні речення з розділовими відношеннями. 1. Складносурядні речення з єднальними відношеннями передають події, які відбуваються (відбувались чи будуть відбуватися) одночасно або послідовно з єднальними або причиново-наслідковими відношеннями між ними. Для цього використовується відповідна інтонація та єднальні сполучники і, й:

2. Складносурядні речення з протиставними або зіставними відношеннями називають події, які протиставляються, йдуть всупереч одна одній, або події чи явища, які існують паралельно і зіставляються. Засобами сурядного зв'язку частин у таких реченнях є протиставні сполучники а, але, та (у значенні але), проте, однак:

3. . Складносурядні речення з розділовими відношеннями передають події, які чергуються або виключають одна одну. Це оформляється за допомогою роздільної інтонації та парних сполучників або... або, то... то, чи... чи, не то... не то:

81

У Однорідними називаються члени речення, що виконують одну синтаксичну функцію та пояснюють той самий член речення. Однорідні члени речення мають такі ознаки:

- займають позицію одного члена речення;

- пов’язані між собою сурядним зв’язком;

- пов’язані з тим самим членом речення підрядним зв’язком;

- виражають однотипні поняття;

- мають переважно однакове морфологічне вираження.

Однорідними можуть бути як окремі члени речення (присудки, підмети, додатки, означення, обставини), так і цілі сполучення слів у середині речення:Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті — однорідні підмети.Там хати садками вкриті, срібним маревом повиті — однорідні присудки. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину, в зеленому гаю — однорідні додатки. Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу — однорідні означення. Яблуні дихали цвітом росяно, червоно, біло — однорідні обставини. Однорідні члени речення, що не мають при собі пояснюючих слів, називаються простими: Жито, пшениця і овес — усе разом поспіло й посохло.

Однорідні члени речення, при яких є пояснюючі слова, називаютьсяпоширеними: На вулиці за хвірткою спинилося двоє перехожих — селянин у брилі і селянка з порожньою сулією з-під молока.

Зверніть увагу! Не належать до однорідних членів речення:

- слова, що повторюються з метою підкреслення тривалості дії, множини предметів: Іде Котигорошко тим лісом, іде та й іде;

- слова у фразеологічних зворотах: ні риба ні м’ясо, і вдень і вночі, ні те ні се;

- слова в однаковій формі, що виступають єдиним присудком: Піди виглянь надвір.

Способи поєднання однорідних членів речення можуть бути: без сполучників, лише сполучниками сурядності, а також комбінованими — безсполучниковим і сполучниковим зв’язками: А я дивлюсь на сизий від води городець, на розпатлані дерева саду, на віхті туману — без сполучників.Широка й безкрая долина зачорніла поміж пологими горами — сполучник сурядності. Нехай же слово, слово золото, печалиться, сміється і цвіте — комбінований.

Граматичними засобами вираження однорідності є сурядні сполучники:

- єднальні: і (й), та (в значенні і), і-і, ні-ні, ані-ані: І сниться їй той син Іван і уродливий, і багатий.

- протиставні: а, але, та (в значенні а), однак, проте, тільки, хоч, зате, а також парні сполучники хоч...але, хоч...проте, хоч...зате: Тече вода в синє море, та не витікає.

- розділові: або, чи, а чи, хоч, чи то, як не...то, то...то, не то...не то, чи то...чи то, чи...чи: Килини та Горпини як не свадьба, то родини.

80

Ускладненими вважаються такі речення, до складу яких належать однорідні члени речення, відокремлені члени речення, звертання, вставні й вставлені компоненти. Ці речення в структурному відношенні не однотипні.

Спільна їх ознака - вони мають одну граматичну (предикативну) основу, в них виникають додаткові смислові і синтаксичні відношення. Так, вставні слова виражають модальні значення достовірності, невпевненості тощо; відокремлені члени надають реченню значення додаткової обставинності (причини, часу, місця, мети), пояснення, включення, виключення, уточнення: У драмі людській небагато дій: Дитинство, юність, молодість і старість (Л. Костенко); Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава - заповідь моя (Т. Шевченко); Певно, це і є велике щастя: В садженцях побачить мудрий ліс (П. Дорошко); На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень (77. Панч).

Граматичними показниками ускладнення виступають сполучники (тобто, а саме, хоч, як, та й), похідні прийменники (крім, попри, замість, завдяки), інші службові слова (наприклад, зокрема, у тому числі), а також інтонація і порядок слів: На Маковея збирають люди усяку городину, а саме: мак, кріп, цибулю, часник, моркву, соняшник, редьку... (А. Кримський); В Січі, брати, крім наук, Єй забави, жартів гук (О. Шпитко).

Ускладнювал ьна частина - це засіб виокремлення важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення.

Речення з однорідними й відокремленими членами становлять центральну ланку ускладнених конструкцій.

79

ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ

І. Власні імена  З великої літери пишуться:  1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот: Микола Якович Олійник, Леся Українка, Нечуй-Левицький, Мавка, Тополя, Венера, Дід Мороз, корова Зірка.  2. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, якщо вони не перетворилися в загальні назви, тобто не втратили свого індивідуального значення: Там слава й труд і мудрість троєкрата ще вродять нам Шевченка і Сократа (Мал.).  З малої літери пишуться:  1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними назвами людей і предметів: рентген (апарат), френч (одяг), меценат, донжуан, дизель (двигун).  2. Назви народів, племен, назви людей за національною ознакою та за місцем проживання: араби, африканці, українець, росіянка, киянин, львів 'яни.  3. Родові назви міфологічних істот (ангел, муза, титан); назви груп тварин, навіть якщо вони походять від індивідуальних кличок (каштанки), а також назви порід тварин (бульдог, вівчарка, пінчер).  II. Прикметники, утворені від індивідуальних назв  Присвійні прикметники пишуться:  1. З великої літери, якщо вони утворені від власних назв осіб, кличок тварин, назв міфічних істот за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-ін): Шевченків «Заповіт», Софіїні зошити, Перунів гнів.  Примітка. Такі прикметники пишуться з малої літери, якщо виступають у складі стійких фразеологічних сполук і наукових термінів: ахіллесова п 'ята, прокрустовг ложе, базедова хвороба.  2. З малої літери пишуться прикметники, утворені від власних імен людей за допомогою суфіксів -івськ, -евськ (-євськ), -инськ, -інськ (-їнськ): тургенєвські герої, шевченківська лірика.  Примітка. Якщо ці прикметники входять до складу назв, що мають значення «імені когось», «пам'яті когось», то вони пишуться з великої літери: Шевченківська стипендія.  3. 3 великої літери пишуться прикметники, що утворені від географічних назв і входять до складених назв: Харківський тракторний завод, Київський університет, Київська загальноосвітня школа №155.  4. З малої літери пишуться прикметники, які означають місцезнаходження об'єкта: дніпровські кручі, київські парки.  III. Назви держав, адміністративно-територіальні назви  1. Усі слова пишуться з великої літери у назвах держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Китайська Народна Республіка, Республіка Болгарія, Соціалістична Республіка В'єтнам, Франція.  2. У назвах груп, об'єднань або союзів держав з великої літери пишуться всі слова, крім родових найменувань: Закавказькі республіки, Волконські країни, Організація Об'єднаних Націй.  3. У назвах автономних областей та округів, а також країв-, областей, районів з великої літери пишеться лише перше слово: Ненецький автономний округ, Краснодарський край, Чернігівська область, Шевченківський район м. Києва, Сквирський рай :н.  IV. Назви установ, організацій, підприємств, партій, творчих спілок і колективів  1. 3 велико ї літери пишеться кожне слово у назвах найвищих державних органів: Верховна. Рада України. За цим правилом пишуться також назви найвищих державних органів інших країн: Сейм-Польської Республіки.  2. Тільки перше слово і власні імена пишуться з великої літери у таких складних назвах:  а) центральних установ та організацій, міністерств, їх головних управлінь: Національний банк України, Міністерство освіти і науки України, Головне пасажирське управління Міністерства транспорту України;  б) установ місцевого значення: Чернігівська міська адміністрація, Вінницька обласна рада професійних спілок, Бородянський відділ освіти Київської області;  в) академій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, музеїв, театрів, кінотеатрів, парків культури й відпочинку, в інших назвах закладів культурно-побутового призначення: Національна академія наук України, Київський міжнародний університет цивільної авіації, Львівський краєзнавчий музей, Палац спорту, Центральний парк культури і відпочинку м. Києва, Палац культури «Україна», кінотеатр «Київська Русь»;  г) підприємств, установ, культурних та освітніх закладів: Центральна наукова бібліотека ПАН України імені В. І. Вернадського, Київський театр оперети, Київське виробниче об 'єднання «Каштан»;  Примітка. Назви частин, відділів, секторів, інших підрозділів установ, організацій пишуться з малої літери: відділ методики початкового навчання НДІП України, планово-економічний відділ Київської міськадміпістрації.  ґ) партій, міжнародних і закордонних центральних професійних та громадських організацій: Партія демократичного відродження, Міжнародна організація праці, Всесвітня федерація демократичної молоді.  За цим правилом пишуться назви Шляхів, залізниць, каналів: Одеська автострада, Південно-Західна залізниця.  Поширюється воно і на написання архітектурних пам'яток, храмів: Золоті ворота, Софійський собор, Києво-Печерський заповідник, Петропавловська фортеця.  V. Назви історичних епох і подій, знаменних дат З великої літери пишеться:  а) перше слово і всі власні імена в назвах історичних епох і подій, знаменних дат: Велика Вітчизняна війна, Полтавська битва, Паризька комуна, День космонавтики, але: День Перемоги;  б) назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Івана Купала, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Теплого Олексія, Пилипівка, Петрівка, Великий піст.  Примітка. Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів, які стали загальними, пишуться з малої літери: громадянська війна, середні віки, палеозойська ера.  VI. Назви посад, звань, титулів  З великої літери пишуться назви найвищих урядових посад: Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.  З малої літери пишуться:  а) назви інших посад, звань, учених ступенів: президент, декан, ректор, академік, народний артист України, доцент кафедри педагогіки, кандидат наук, ректор Київського інженерно-будівельного інституту;  б) назви найвищих державних посад у зарубіжних країнах: президент СІЛА, прем 'єр-міністр Великобританії. В офіційних документах такі слова пишуться з великої літери;  в) назви титулів, рангів, чинів: граф, імператор, князь, король, принц, шах, барон Мюнхгаузен, турецький шах.  VII. Назви конференцій, конгресів, найважливіших документів, пам'яток старовини, творів мистецтва  1. З великої літери пишеться перше слово і власні імена у назвах конференцій, конгресів, найважливіших документів державних закладів, пам'яток старовини, творів мистецтва: Празька конференція, Статут ООН, Державний бюджет України, Дев'ята симфонія Бетховена, Конгрес демократичних сил України.  Примітка. У назвах з'їздів слово з'їзд пишеться з малої літери, а порядковий номер з'їзду, якщо йога записують словами, — з велико ї: Другий з "ізд народних депутатів України.  2. У назвах художніх творів, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток, кінофільмів, спектаклів перше слово треба писати з великої літери і всю назву брати в лапки: твір Пантелеймона Куліша «Чорна рада», газета «Вечірній Київ», па-м 'ятка періоду Київської Русі «Слово о полісу Ігоревім».  Це правило поширюється і на правопис назв виробів, продуктів тощо: торт «Київський», хліб «Український», цукерки «Вечірній Київ», цигарки «Космос». 

78

Правопис складних прислівників

Правила

Приклади

1. Разом пишуться складні прислів­ники, утворені сполученням: а) прийменника з прислівником; б)прийменника з іменником (див. таблицю 23); в) прийменника з коротким прикмет­ником; г) прийменника з числівником; д) прийменника з займенником; е) кількох прийменників із будь-якою частиною мови; є) з кількох основ; ж) часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови. 2. Окремо пишуться складні при­слівники, утворені сполученням: а)прийменника з іменником (див. таблицю 23); б) прийменника з повним прикмет­ником чоловічого роду; в) прийменника по зі збірним числі­вником; г) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників та прийменника; д) сполуки, що в реченні виконують функцію прислівника та складають­ся з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) та іменника. 3. Через дефіс пишуться складні прислівники, утворені: а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по-та закін­чення -ому, -ему, -и; б) за допомогою прийменника по від порядкових числівників; в) також пишуться через дефіс не­означені складні прислівники з част­ками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-; г) з двох прислівників; д) повторенням слова або основи без службових слів або зі службо­вими словами між ними.

віднині, наскрізь, подекуди, позавчора взимку, ззаду, наперед, обіч, поблизу завидна, зрідка, нашвидку, спроста вдвоє, водно, натроє, поодинці, учотирьох внічию, навіщо, передусім, почім завтовшки, навмисне, навскоси, позавчора, спідлоба ліворуч, мимоволі, натщесерце, повсякчас абияк, анітрохи, деінде, деколи, чимало, щовечора, якраз, якнайдовше без кінця, в обріз, до діла, з болю, на славу в основному, в цілому по двоє, по троє, по четверо з дня на день, з ранку до ночі, один в один, рік у рік другого дня, таким чином, тим разом, тим часом по-дружньому, по-нашому, по-своєму, по-материнськи, по-людськи по-перше, по-друге, по-третє аби-то, будь-де, десь-то, казна-коли, куди-небудь, хтозна-як вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так віч-на-віч, далеко-далеко, ледве-ледве, пліч-о-пліч, як-не-як

77

Числівником називається частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

1. Кількісними називаються числівники, котрі позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки? Серед них виділяють власне кількісні (два, п'ять, вісімнадцять, тридцять шість); дробові (чотири восьмих, сім цілих три десятих); збірні (троє,десятеро); неозначено-кількісні (кілька, багато, чимало).  Кількісні числівники змінюються за відмінками, але не мають граматичних ознак роду і числа. Виняток становлять числівники один (одна, одне,-о), одні; два, дві; обидва, обидві; півтора, півтори.

2. Порядковими називаються числівники, які позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі?: перший, перша, перше, перші; одинадцятий, одинадцята, одинадцяте, одинадцяті.  Порядкові числівники, подібно до прикметників, змінюються за родами, числами і відмінками.

У реченні числівники можуть бути різними членами речення: І один у полі воїн (підмет); Семеро одного не ждуть (підмет, додаток); Одна ластівка весни не робить(означення). Якщо кількісний числівник поєднується з іменником, то разом із ним входить до складу підмета, присудка, додатка, означення, обставини: На румунському боці три пари волів тягло канатом проти води здорове червоне судно; Два ведмеді в однім барлозі живуть; Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й бур'яне море...; Басейн Дніпра має площу п'ятсот чотири тисячі квадратних кілометрів.

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені:

1. Простими називаються числівники, що мають один корінь: один, три, сто, перший, третій, сьомий; двоє, мало, багато;

2. Складними називаються числівники, що у своєму складі мають два корені: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, двісті, триста, одинадцятеро, двадцятеро, кількадесят, кількасот;

3. Складеними називаються числівники, які містять в собі два і більше простих чи складених числівників: (двадцять чотири, тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятий).