5. Правове виховання

Держава та суспільство зацікавлені у підвищенні рівня правової культури населення, у поширенні юридичних знань, у формуванні у громадян переконання у необхідності виконання вимог права.

Важливу роль у формуванні правосвідомості та правової культури громадян грає правове виховання.

Правове виховання являє собою систему, що складається з наступних елементів:

- Суб'єкти виховання: держава та її органи, посадові особи, громадські організації;

- Об'єкти виховання: окремі індивіди, групи населення;

- Зміст виховання: передача воспітуемим юридичної

досвіду суспільства;

- Форми і методи правового виховання.

До основних організаційних форм правового виховання відносять правове навчання, правова просвіта та правову пропаганду.

Правове навчання - це передача минулого історичного досвіду, а також практики та навичок реалізації права в умовах сучасної дійсності.

Правова просвіта і правова пропаганда можуть бути усними (лекції, бесіди, зустрічі з юристами) і друкованими (газети, книги, плакати тощо).

Методи правового виховання - це прийоми педагогічного, психологічного та іншого впливу на виховуваних. До них відносяться переконання та примус, особистий приклад, заохочення та інші методи.

Мета правового виховання - сформувати в індивіда відчуття впевненості і самостійності у правовій сфері, стимулювати правову активність особистості, усвідомлене, відповідальне поведінку.

Висновок.

Оскільки право є соціальне явище, то у людей, що живуть в одному суспільстві, формуються певні уявлення, почуття, погляди на право. Їх сукупність і утворює ставлення людей до цього важливого інституту. В одних випадках люди обожнюють право, покладаючи саме на нього свої надії, в інших, навпаки, право ненавидять, доводячи його непотрібність, неефективність у вирішенні конкретних проблем.

Правосвідомість відіграє важливу роль у вдосконаленні та розвитку правового життя суспільства.

По-перше, правосвідомість є необхідним чинником при створенні норм права. Адже правові норми формуються в процесі свідомої вольової діяльності правотворчих органів. Перш ніж отримати вираження в юридичних нормах, певні інтереси і потреби людей проходять через волю і свідомість індивідів, які створюють правові норми. Тому якість правових норм, їх відповідність потребам суспільного розвитку нерозривно пов'язане з правовими уявленнями, рівнем правосвідомості тих, хто створює правові норми.

По-друге, правосвідомість є важливою і необхідною умовою точної і повної реалізації правових норм. Вимоги норм права звернені безпосередньо до людей. Ці вимоги теж виконуються за допомогою їх свідомої вольової діяльності. І чим вище рівень правосвідомості громадян держави, тим точніше виконуються приписи правових норм. Розвинуте правосвідомість забезпечує добровільне, глибоко усвідомлене здійснення правових вимог, розуміння їх правильності і розумності. Воно викликає у людей почуття нетерпимості до порушень правопорядку.

Таким чином, правосвідомість є важливий чинник розвитку законодавства, стабільності правопорядку, реальності прав і свобод громадян. Досконале правосвідомість свідчить також про високу загальної та правової культури особистості, робить її повноцінним учасником різноманітних правовідносин.