29. Метод кумулятивного гепу, його суть, призначення, сфера застосування.
Метод гепу дає можливість банку зважено керувати співвідношенням обсягів активів і зобов’язань банку, проте на практиці виникає необхідність одночасного управління і обсягами, і строками фінансових потоків банку. Для цього застосовують метод кумулятивного гепу.
Він дає змогу управляти співвідношенням чутливих активів і зобов’язань не лише у певний момент часу, а й враховувати при цьому часовий компонент. Зміст методу полягає в тому, що в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний період, зіставляються чутливі активи та зобов’язання й обчислюється геп. Оскільки показник гепу тісно пов’язаний з конкретним часовим інтервалом, то показників гепу буде стільки, скільки й часових інтервалів.
Кумулятивний (нагромаджений) геп — це алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з часових інтервалів, на які поділено часовий горизонт. Для обчислення показника кумулятивного гепу в кожному з інтервалів знаходять алгебраїчну суму гепів за попередні періоди:
де
KGAP(T) — кумулятивний геп; T — часовий
горизонт;
.
Показник кумулятивного гепу свідчить про незбалансованість (різницю) між загальним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які протягом часового горизонту можуть бути переоцінені.
За економічним змістом кумулятивний геп — це інтегральний показник, що відбиває рівень ризику відсоткових ставок, на який наражається банк упродовж розглянутого часового горизонту. Банк може управляти цим ризиком, установлюючи ліміт кумулятивного гепу як максимально допустиму його величину та приводячи структуру чутливих активів і зобов’язань у відповідність з установленим лімітом.
По суті метод гепу є окремим випадком методу кумулятивного гепу, тому такі інструменти аналізу, як індекс відсоткового ризику та модель гепу, можуть бути узагальнені заміною у розглянутих вище формулах показника гепу на показник кумулятивного гепу.
Таким чином, індекс відсоткового ризику дорівнює відношенню абсолютної величини кумулятивного гепу (в кожному з періодів) до робочих активів (у відсотках):
,
де IR(t) — індекс відсоткового ризику; А — робочі активи банку.
Модель кумулятивного гепу має вигляд:
ΔP (T) ≈ (rp – r) · KGAP(T),
де ΔP(T) — величина зміни маржі банку (у грошовому вираженні) протягом періоду T; rp, r — прогнозована та поточна ринкові ставки відповідно.
42. Управління обов'язковими резервами банку. Обов’язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк згідно з чинним законодавством зобов’язаний зберігати в центральному банку. Роль резервів можуть виконувати лише певні види активів — кошти на коррахунку в центральному банку та готівкові кошти в касі комерційного банку.Обсяг обов’язкових резервів визначається нормами резервування, які встановлює центральний банк, та структурою і обсягом депозитних зобов’язань кожного банку. Як правило, законодавством країни регулюються верхня і нижня межі резервних вимог, у діапазоні яких центральний банк фіксує фактично діючі норми резервування згідно зі станом кредитного ринку та завданнями поточної грошової політики.Формування обов’язкових резервів має на меті: 1) регулювання грошової маси в обігу; 2) забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів; 3) підтримання ліквідності комерційного банку.Обов’язкові резерви в повному обсязі можуть бути використані банком лише в разі припинення його діяльності.