20. Які є методи здійснення приватизації?

У процесі приватизації в Україні застосовують такі способи Викуп об’єктів малої приватизації—спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає товариство покупців, створене його працівниками. Цей спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців.

· Продаж на аукціоні—спосіб приватизації за яким власником об’єкту стає покупець, який запропонував у ході аукціону максимальну ціну. ·

Продаж за некомерційним конкурсом—спосіб приватизації за яким власником об’єкта стає покупець, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта або за однакових умов найбільшу ціну. · Продаж за комерційним конкурсом—спосіб приватизації, за яким власником об’єкту стає покупець, який за фіксованих початкових умов запропонував найвищу ціну. ·

Продаж за конкурсом з відтермінуванням платежу— спосіб приватизації, за яким власником об’єкту стає покупець, який на конкурсних засадах здобув право сплатити вартість об’єкту за три роки за умови попереднього внеску в розмірі 30% його вартості. ·

Викуп державного майна підприємства згідно з альтернативним планом приватизації— спосіб приватизації, за яким власником об’єкту(або його частки) стає товариство покупців, створене його працівниками, згідно з розробленим товариством покупців планом, що є альтернативним до плану запропонованого комісією з приватизації. ·

Викуп державного майна зданого в оренду з викупом— спосіб приватизації, за яким власником об’єкту стає орендар відповідно до договору оренди. ·

Продаж акцій відкритих акціонерних товариств— спосіб приватизації, за яким власником акцій перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств на конкурсних засадах стає покупець, який запропонував найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умовах.

21. Які є форми здійснення приватизації?

22. Які є моделі перехідної економіки?

Сьогодні вже є ряд моделей становлення ринкової економіки залежно від ступеня розвитку країн, що, в свою чергу, зумовлює різну міру регульованості економіки, різні ступені соціалізації та демократизації суспільного життя. Ця модель «ринкового соціалізму», яка застосовувалася свого часу в Югославії та Угорщині, зараз успішно використовується в Китаї та В'єтнамі; модель «оксамитової революції» у Чехії та Словаччині, модель «шокової терапії» у Польщі, країнах СНД. Якщо перша модель характеризується поступовістю перетворень, провідною роллю державного керівництва та управління усіма процесами, то модель «шокової терапії» — намаганням швидко, до того ж адміністративними методами, зруйнувати стару, командну систему і запровадити ринок, ринкові відносини. Модель «оксамитової революції» характеризується не тільки поступовістю трансформації, а й «м'якшим», спокійнішим переходом від централізованого регулювання до ринкового механізму. В умовах моделі «ринкового соціалізму» переважає власність держави та корпорацій. Вона поєднується з дрібною приватною власністю. При застосуванні моделі «шокової терапії» здійснюється прискорена корпоратизація державної власності, причому нерідко передавання її в руки колишньої номенклатури, яка зберегла адміністративну владу. Моделі «оксамитової революції» властива значно ширша активність населення у перетворенні відносин власності (наприклад, ваучерна приватизація у Чехії та Словаччині). У галузі розподілу і умов життя модель «ринкового соціалізму» характеризується збереженням державного патерналізму, за «шокової терапії» ринкові реформи перетворюються на самоціль і суспільство платить за це значним погіршенням умов життя, зубожінням широких верств населення. «Оксамитова революція» найбільш послідовно реалізує принципи «соціального ринкового господарства», що знаходить вияв і в порівняно меншій глибині та гостроті кризи, а отже, і в порівняно менших спадах рівня життя. І нарешті, моделі перехідної економіки розрізняються за ступенем реалізації загальноцивілізаційними процесів гуманізації й соціалізації економіки. За умов «ринкового соціалізму» ця тенденція реалізується у спотвореній патерналістській формі, «шокова терапія» пов'язана з пограбуванням населення і приходить у суперечність з загальноцивілізаційними тенденціями. І навпаки, в умовах «оксамитової революції», хоча і там виявляються корпоративно-капіталістичні тенденції, найбільшою мірою реалізуються загальноцивілізаційні процеси гуманізації й соціалізації економічного життя. Застосування цих моделей на перших етапах перехідного періоду дало дуже різні результати. Китай, хоч і витратив немало часу, починаючи з 1978 p., але завдяки реформам вийшов на шлях швидкого економічного зростання, розв'язання нагальних проблем. До того ж модель «ринкового соціалізму» все більше доповнюється державно-корпоративними тенденціями, які посилюють буржуазну трансформацію суспільства, істотний перерозподіл влади і власності від центральних державних структур до напівприватних корпорацій. Досить позитивні наслідки реалізації моделі «оксамитової революції». Вона доволі глибока за своїм змістом і забезпечує найменш болісні методи перетворень, які не лише трансформують економіку і суспільство, а й забезпечують гуманізацію та соціалізацію економіки. І нарешті, про наслідки застосування моделі «шокової терапії». Спроба якнайшвидше і радикально реформувати суспільство призвела до руйнування адміністративно-командної системи планування й управління, глибокої економічної кризи — спаду виробництва, гіперінфляції, зубожіння народу тощо. Однак і ця модель, як показує досвід, дає досить різні наслідки. Наприклад, у Польщі за умов загострення ситуації вона мала ряд позитивних наслідків, у тому числі, як уже зазначалося, швидкий вихід 3 кризи. У нас же, як справедливо вважають, «шок без терапії» на десятиліття відкинув економіку України назад, хоча вона була змушена йти цим шляхом слідом за Росією. Адже Україна вже після проголошення незалежності залишилась у єдиному рубльовому просторі.