44.Методичні підходи до оцінки інтенсивності банківської конкуренції.

З розвитком інформаційних технологій та появою довгих рядів даних країн із суттєвими амплітудами коливання показників (нових економік) інформаційноємкі інструменти стали доступними багатьом дослідникам. Саме до цього інструменту належить оцінка концентрації, зокрема банківського сектору.

Можна виділити основні переваги високого рівня концентрації банків:

1. Банки зі значною частиною ринку користуються більшою довірою з боку клієнтів, особливо за нестабільної економічної ситуації, тому саме у них концентруються ресурси. Клієнти вважають такі банки «надто великі, аби держава допустила їх банкрутство».

2. Концентрація у банківському секторі сприяє залученню коштів великих фірм (насамперед транснаціональних корпорацій) до інвестування в економіку, а отже, вона є суттєвим фактором успішного технологічного оновлення економіки.

3. Збільшення частки банку на ринку надає йому стратегічні переваги з точки зору ефекту масштабу як у залученні ресурсів, так і в переході на новий рівень активних операцій – з’являється спроможність кредитувати системні проекти державного масштабу.

4. Великі банки мають можливість здійснювати більш диверсифіковану діяльність, що сприяє зниженню ризиків.

5. Емпірично доведено, що висококонцентровані ринки стійкіші до проявів кризових явищ.

6. банківські установи зі значним рівнем прибутку перетворюються на інноваційних лідерів: вони запроваджують нові банківські продукти, запозичують кращий досвід у світових лідерів, що суттєво прискорює динамізм розвитку банківського сектору в цілому.

Серед негативних наслідків концентрації варто насамперед виділити такі:

1. Домінування на ринку великих банків дає змогу їм залучати депозити за нижчими процентними ставками та здійснювати ризикові, хоча і високодохідні, активні операції, отримуючи завдяки цьому високу процентну маржу. Високі прибутки у період економічного зростання об’єктивно призводять до втрати контролю над ризиками під час криз.

2. Системоутворюючий банк може захопитися отриманням надприбутків, розраховуючи на підтримку влади, що суперечить суті ринкової та конкурентної економіки. І якщо надмірну ризиковість невеликих банків регулятор досить легко може контролювати, то у великих банків рівень інструментів виходить на наддержавний рівень і є слабко контрольованим з боку національних наглядових установ.

45.Сутність конкурентного середовища ринку.

Дослідження конкурентного середовища є надзвичайно важливим аспектом маркетингової діяльності банку. Банки функціонують в оточенні і під впливом конкурентів. 

Для успішної діяльності недостатньо лише усестороннього аналізу ринку. 

Систематичне застосування маркетингу в банку передбачає детальне дослідження конкурентного середовища. 

Така діяльність передбачає визначення напрямків та об’єктів атаки і можливостей та інструментів захисту в конкурентній боротьбі.

 З метою покращення своєї здатності втримувати ініціативу у відносинах з конкурентами банки розробляють інформаційні системи для їх аналізу. 

Постійне проведення такого аналізу дозволяє банку: 

визначити поведінку щодо нейтралізації сильних сторін конкурентів;

сконцентрувати зусилля на виявлених передових послугах; 

виокремити найбільш перспективних клієнтів; 

почуватися більш впевнено після чіткого з’ясування сильних і слабких сторін послуг, що надаються банком та ін.

- оперувати рівнем цін чи за рахунок надання клієнта додаткових вигод, які в достатній мірі компенсують вищі ціни на послуги.

Відповідно до концепції маркетингу конкурентна перевага – це перевага, якої набуває банк перед конкурентами, за допомогою пропозиції клієнтам більшої цінності або за рахунок пропозиції послуг з нижчим в порівнянні з конкурентами.

Іншими словами, конкурентна перевага – це унікальна відмінність банку та/або його продуктів від аналогічних об'єктів конкуренції.

Безпосередньо на клієнта впливають організаційні фактори (умови об­слуговування) та маркетингові (система якісних і цінових характеристик – тобто маркетингова політика банку).  Ступінь задоволення клієнта банківським продуктом буде залежати не лише від прямих факторів впливу на нього (маркетингових та організаційних), а й тих, що формують якісні та цінові характеристики продукту, - це виробничі та технологічні фактори конкурентних переваг. Серед конкурентних переваг банків виділяють:

імідж банку;якість послуг;величина власного капіталу та активів;«розмір» валютної чи генеральної ліцензії;стійкість клієнтури;кореспондентська мережа;мережа філій;система розрахунків;реклама;рівень менеджменту.

За своєю сутністю конкурентна позиція банку є класич­ним показником ефективності, який базується на співвідношенні результатів діяльності (конкурентоспроможності) та авансованих ресурсів (капіталу банку).

Визначення конкурентоспроможності банку є основою для оцінки його конкурентної позиції - агрегованої характеристики становища, яке він займає на ринку.

Ця характеристика особливо важлива насамперед для основних акціонерів, які не можуть повністю покладатися на такий показник, як конкурентоспроможність, адже однакового її рівня можуть досягти банки з різними обсягами капіталу. 

Конкурентоспроможність банку - це його здатність витримувати конкуренцію з іншими банківськими установами та суб'єктами господарювання, які задовольняють потреби, що є на споживчому цільовому ринку.

Факторами конкурентоспроможності банку є:

прибутковість банку (прибутковість активів, капіталу та маржа прибутку в доходах);

частка банку в активах і пасивах банківської системи (у регіоні та в країні);

динаміка основних показників діяльності банку (абсолютних і відносних);

адекватність і структура капіталу;

структура і якість активів;

процентна маржа;

здатність підтримувати ліквідність;

частка непроцентних доходів у загальному прибутку банку;

конкурентоспроможність клієнтів;

диверсифікація клієнтської бази;

масштаб філіальної мережі;

акціонери банку (прозорість та стратегія);

менеджери банку;

персонал банку;

лобіювання інтересів банку на рівні регіону або країни в цілому.

46.Суб’єкти конкурентного середовища ринку банківських послуг.

Розвиток ринку фінансових послуг банку об'єктивно потребує кваліфікованих фахівцях, які є важливим чинником конкурентоспроможності банку. Питання методів управління персоналом, ступінь мотивування персоналу стають одними з першочергових у забезпеченні їх ефективної діяльності.

Стан внутрішнього середовища установи значною мірою визна­чає зовнішнє середовище. Зовнішнє середовище будь-якої установи, складається з мікросередовища та макросередовища.

Чинники, які утворюють мікросередовище банку, можна роз­ділити на три групи. До чинників першої групи належать різні ринки, на яких формується своєрідний контингент споживачів фінансових послуг.

Другу групу чинників, які впливають на мікросередовище банку, формують суб'єкти ринку фінансових послуг. До суб'єктів ринку належать установи, які входять на ринок та загострюють боротьбу; споживачі продукції; постачальник; виробники товарів-замінників; конкуренти; держава та її по­літика в галузі регулювання конкуренції.

Імовірність потенційної конкуренції з боку інших банків чи навіть небанківських фінансових установ ви­значають бар'єри входження на ринок. Якщо бар'єри досить високі, то ймовірність входу нових дійових осіб є невеликою. На вітчизняному ринку фінансових послуг наявні як структурні, так і поведінкові бар'єри входу.

У свою чергу, споживачі фінансових послуг впливають на конкуренцію на ринку своїми потребами (зниженні тарифів на послуги, покращенні якості обслуговування, наданні нових послуг). Споживачі на ринку фінансових послуг виступають постачальниками фінансових ресурсів на ринок, що обу­мовлено особливостями сфери послуг.

Щодо наступного суб'єкта ринку - держави, то її вплив на формування конкурентного середовища на ринку банківських послуг є як безпосереднім, так і опосередкованим. У процесі державного регулювання вплив на ринок небанківських фінансових послуг здійснюється через конкурентну політику, ліцензійну політику, податкову політику. Саме держава здатна сформувати ефективне конкурентне середовище на ринку фінансових послуг.