2. Біохімічна генетика.

Вивчає механізми успадковування особливостей процесів обміну речовин. Подібно до класичної генетики, аналізує проявлення ознак у послідовних поколіннях. Потребує спеціальних досліджень (наприклад, визначення активності ферментів, наявності та кількості тих чи інших речовин у тканинах).

3. Імуногенетика.

Близька до біохімічної генетики. Вивчає спадкову обумовленість імунних властивосте1й тканин та органів. Досліджує групи крові, антитіла, поліморфізм білків, механізми формування імунної відповіді на генному рівні.

4. Цитогенетика.

Вивчає спадковість та мінливість на клітинному рівні, тобто будову та функціонування спадкового апарату клітини. Спершу цитогенетика вивчала тільки поведінку хромосом на різних етапах клітинного циклу, їх кількість і будову у різних біологічних видів. Пізніше застосування високоточних методів дозволило перейти до вивчення процесів зберігання, передавання і реалізації спадкової інформації на клітинному рівні.

5. Молекулярна генетика.

Вивчає спадковість та мінливість на рівні молекул, займається наступними питаннями:

- структура нуклеїнових кислот;

- механізм реплікації ДНК;

- визначення послідовності нуклеотидів у ДНК;

- структура гену;

- механізми, що впливають на активність генів;

- молекулярні механізми мутаційного процесу, репарація ДНК (відновлення первісної структури);

- синтез білків на основі зчитаної з ДНК інформації.

6. Генетика розвитку.

Вивчає закономірності реалізації генетичної інформації в онтогенезі.

Індивідуальний розвиток пов'язаний з морфологічною та фізіологічною диференціацією, яка приводить до поступового виникнення зародкових листків, ембріональних зачатків, тканин та органів. В основі виникнення відмінностей між окремими клітинами організму лежить явище диференційної активності генів.

Генетика розвитку - найменш вивчений розділ сучасної генетики. З часом вона може стати центром усієї генетики. Дійсно, саме хід онтогенезу обумовлює складний причинний зв'язок між генами та ознаками.

7. Популяційна генетика.

Вивчає спадковість і мінливість на рівні популяцій. Аналізує частоти генотипів і фенотипів, вивчає фактори, що підтримують або порушують рівновагу цих частот. Широко використовує методи математичної статистики.

8. Екологічна генетика.

Вивчає вплив середовища на розвиток ознак, зміни спадковості під дією мутагенних факторів.

9. Еволюційна генетика.

Вивчає генетичні аспекти видоутворення.

10. Спеціальні розділи: медична генетика, сільськогосподарська генетика, генетична інженерія.

За об'єктом дослідження виділяють генетику мікроорганізмів, рослин, тварин, людини.

Медична генетика - це розділ генетики людини, який вивчає роль спадковості у виникненні захворювань, методи профілактики, діагностики, лікування спадкових хвороб.

При проведенні медико-генетичних досліджень необхідно враховувати особливості людини як об'єкту генетики:

• неможливість проведення спеціальних схрещувань для

гібридологічного аналізу.

• неможливість експериментального мутагенезу.

• тривалий час розвитку до настання статевої зрілості.

• нечисленне потомство.

• неможливість забезпечення однакових, контрольованих умов розвитку дітей у різних сім'ях.

• недостатньо точна реєстрація спадкових ознак, невеликі родоводи.

• порівняно велика кількість хромосом, які важко розрізнити.

Предметом медичної генетики є такі спадкові задатки, які в процесі реалізації приводять до виникнення захворювань, або певним чином впливають на протікання хвороб.

ЗАДАЧІ МЕДИЧНОЇ ГЕНЕТИКИ

1. Визначення спадкового характеру захворювань.

2. Встановлення типу успадковування патологій.

3. Вивчення клінічних ознак, патогенезу, молекулярних механізмів спадкових хвороб.

4. Розробка методів діагностики.

5. Розробка методів лікування.

6. Вивчення закономірностей поширення спадкових хвороб людини.

7. Профілактика спадкової патології.