2.2 Дослідження стилю діяльності керівників санаторію «Райдуга»

Робота проводилася з урахуванням санаторію «Райдуга».

Інтерв'юер попередньо приїхав до заснування і познайомився з керівниками обраного ділянки. Коротко розповів про цілі дослідження, обговорив питання часу, місце і форму проведення. Безпосередньо перед опитуванням респондентам коротко було винесено цілі й завдання дослідження.

Нагадаємо, під підприємствами рекреаційної сфери розуміються такі організаційні об'єднання, що спеціалізуються на наданні рекреаційних послуг (відпочинок, лікування, профілактика) громадянам.

Дані до розрахунку показникаОСД отримують з анкети, розроблена з урахуванням методик Т.Санталайнена й О. Алексєєнко і адаптована до місцевих умов санаторно-курортної сфери [1, 34].

Всього було опитано 12 керівників.

Отримані дані опитування фіксуються в таблиці 3.

За підсумками даних необхідно розрахувати індекс загального стилю діяльності (>ОСД), що характеризує ефективності роботи кожного керівника, за такою формулоюприведенной вище.

Керівники	Спрямованість до справи (X)	Спрямованість на людей (Y)	Індекс загального стилю діяльності
1	12	6	5.64
2	13	4	4.31
3	11	4	3.90
4	12	10	7.69
5	4	14	6.58
6	13	2	9.50
7	15	3	3,53
8	4	15	4,45
9	14	4	4,38
10	15	2	2,48
11	12	12	8,46
12	12	4	4,23

Таблиця 3

Зпроведенного дослідження можна здогадатися з вищесказаного, що в прикладі найпоширенішим типом керівника став автократичний. Цей стиль реалізують близько 8 людина. Абсолютних демократів 2. Керівників ж із збалансованим стилем теж 2.

Надмірна орієнтація керівників на автократичне управління вимагає його вдосконалення убік спрямованості людська чинник. Тим паче, що управління з принципу менеджменту грунтується на усунення «центру ваги» в управлінської діяльності, передусім, на проблеми людини. У нашій роботі практично показано, що у сфері перебудови стилю діяльності сучасного менеджера необхідна.

Далі ми розробимо рекомендації для керівників санаторію «Райдуга» із єдиною метою коригування їх стилю діяльності.

Глава 3. Розробка рекомендацій з коригування стилю керівників санаторію «Райдуга»

Зпроведенного дослідження можна здогадатися з вищесказаного, що в прикладі найпоширенішим типом керівника став автократичний. У ньому поєднуються максимальна турбота про ефективність виробництва (до 15 балів) з низькою турботою людей (1-5 балів).

>Автократичний керівник передбачає, що виробничі завдання можна розв'язати лише у разі, якщо люди перебувають під медичним наглядом, які діяльність іде способом, що спонукає їх виконувати високі виробничі завдання. Це, зазвичай, педантичний професіонал, заздалегідь знає, як досягти високого виробничого результату, на досягненні якого зосереджено всі його зусилля. «Людський чинник» усунуто від втручання у виробничі процеси. Керівник такого типу обходиться без пропозицій, рекомендацій, рад або інший допомоги з боку. Зазвичай, такий керівник високоосвічено і має великий досвід роботи, завдяки чому сягає високих виробничих результатів, що характеризується значенням індексу загального стилю діяльності.

Таким яскравий представник керівника, який реалізуєавтократичний стиль, у нашій прикладі є керівник під номером 10. Його індексОСД дорівнює 2,48.

Надмірна орієнтація керівників (особливо підприємств рекреаційної сфери) на автократичне управління вимагає його вдосконалення убік спрямованості людська чинник. Тим паче, що управління з принципу менеджменту грунтується на усунення «центру ваги» в управлінської діяльності, передусім, на проблеми людини. У нашій роботі практично показано, що у сфері перебудови стилю діяльності сучасного менеджера необхідна. Це значимий резерв управління. А реалізувати його можна лише шляхом необхідних навики керування людьми у процесі навчання.

Тому даному керівнику можна надати такі рекомендації:

- надати можливість усім членам групи повну свободу дій у роботі;

- дозволяти Вашим підлеглим працювати у такий спосіб, що вони вважають найкращим;

- вбачати у реформі ініціативи підлеглих важливий чинник підвищення ефективності діяльності підрозділи;

- йти до прийняттю та її реалізації нововведень та інших змін, які допомагають роботі;

- максимально використовувати колегіальні форми управління.

Ці рекомендації допоможуть підвищити рівень спрямованості керівника на колектив і збалансувати загальний стиль діяльності.

З нашої прикладу можна назвати керівника під номером 8, що є яскравий представник управління. Його рівеньОСД дорівнює 4,45.

>Поведенческое цього керівника демократа однозначно спрямоване на людей. Він намагається створити на роботі всі умови задоволення особистих і громадських організацій потреб працівників. Функції управління здійснюються в такий спосіб, що у колективі створюється атмосфера дружби і товариства. У цьому керівник крім свою волю та бажання послаблює увагу до вирішення виробничих завдань. Для подібного типу керівника головне – це створити атмосферу доброзичливості. Він уникає вимогливого ставлення до підлеглим, бо вважає, що немає сенсу «тиснути» на людей, оскільки будь-яке тиск змусить їх опиратися. Отже, вони свідомо жертвують справою заради доброзичливих і дружніх стосунків у колективі.

Такому керівнику можна надати такі рекомендації:

- Застосовувати наказовій тон, голос може бути, принаймні рішучим;

- За непокора застосовувати санкції, і штрафи відповідно до статуту і трудовому договору;

- Роботу планувати заздалегідь;

- Рішення приймати одноосібно;

- Позиція керівника – поза групою.

Реалізуючи ці рекомендації, не можна цілковито усуватися від демократичних методів, інакше можна прийти до протилежної крайності.

Також у прикладі присутній керівник, під номером 11, який реалізує оптимальний стиль діяльності, збалансований, як у справа, і на колектив. Його рівеньОСД дорівнює 8,46.

На схемою (рис. 3) рівень цього керівника виглядатиме так

>Рис. 3

Для даного прикладу, ми можемо узяти рівень за еталон. Де керівник реалізує ефективне керівництво у поєднанні спрямованості до справи і людини.

Відсутня у нашій прикладіпопустительский стиль управління. Керівник такого типу не відчуває протиріч між вимогами виробничої роботи і потребами працівників, оскільки обом цим чинникам мало надає значення. Зберігаючи, однак, своє «присутність» у створенні і водночас перебуваючи «за її межами», керівник має низький рівень очікувань від міста своєї роботи. Суть мотивації такого керівника пов'язане з бажанням зберегти свій місце у організації. Звідси його прагнення виконати необхідний мінімум. Він прагне виявитися «затінена», не залучати загального уваги не вельми цікавиться виробничими справами.

У цілому нині, за рівнями управління, можна надати такі рекомендації:

 - для вищого управління: ген. директор, заступник. ген. директора, завідуючий фінансовим відділом, і навіть головний бухгалтер і завідуючий реєстратурою, необхідно застосовувати методи управління, які посилюютьавтократичний режим. Зрозуміло окреслені правничий та обов'язки всіх учасників створюють умови для оперативного прийняття рішень.

- для середній рівень управління: завідувачі житловим, лікувальним комплексами, комплексом харчування, завідуючий складами і завідуючий матеріально-технічним відділом, рекомендується застосовувати м'якший стиль. У цьому рівні найчисельніший склад персоналу, а взаємодія між підрозділами єлинейно-функциональним. Перевагою функціональної структури можна віднести те, що вона стимулює ділову й професіональну спеціалізацію, зменшує дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних областях, покращує координацію діяльності. Тому, ми вважаємо, що з середньої ланки, необхідно застосовувати більш гуманістичний підхід. Реалізуючи колегіальні форми прийняття рішень, передачі повноважень персоналові й прагнення нововведень.

керівник стиль діяльність

Укладання

У цьому курсової роботі ми досліджували засадничі поняття і сутність стилю діяльності керівника. Виділили кілька визначень стилю діяльності керівника, найзначніших дослідників у сфері менеджменту і психології, як-отРусалиновой А.А., Журавльова А. Л. і У. Ф.Рубахина. З їхніх визначень дійшли висновку, що стиль діяльності включає у собі:

- індивідуальні особливості керівника, як особистості;

- систему способів, прийомів, методів для на об'єкт управління;

- спрямованість на результат і досягнення мети.

>Приведени різні класифікації стилів управління, ми виділили класифікацію До. Левіна, за якою виділяються автократичний (авторитарний), демократичний і ліберальний (>попустительский) стилі. Тому, що вона дозволяє вживати методР.Блейка на дослідження стилів керівництва.

Через війну дослідження санаторію «Райдуга» методомР.Блейка було встановлено, що поширеним типом керівника став автократичний. У ньому поєднуються максимальна турбота про ефективність виробництва (до 15 балів) з низькою турботою людей (1-5 балів).

Майже утроє-вчетверо менш як автократів виявилося демократів.Поведенческое дію керівника подібного типу однозначно спрямоване на людей.

Відсутня у нашій прикладіпопустительский стиль управління.

Аналізуючи результати проведених досліджень, слід зазначити, що надмірна орієнтація керівників (особливо підприємств рекреаційної сфери) на автократичне управління вимагає його вдосконалення убік спрямованості зрозумілою людською чинник.

Через війну розробки рекомендації керівникам, санаторію «Райдуга» заснованих на виключно цьому дослідженні методом Р. Блейка, запропонували:

- надати можливість усім членам групи повну свободу дій у роботі;

- дозволяти підлеглим працювати у такий спосіб, що вони вважають найкращим;

- вбачати у реформі ініціативи підлеглих важливий чинник підвищення ефективності діяльності підрозділи;

- йти до прийняттю та її реалізації нововведень та інших змін, які допомагають роботі;

- максимально використовувати колегіальні форми управління.

Ці рекомендації допоможуть підвищити рівень спрямованості керівника на колектив і збалансувати загальний стиль діяльності.

У нашій роботі практично показано, робота у сфері перебудови стилю діяльності сучасного менеджера необхідна. Це значимий резерв управління. А реалізувати його можна лише шляхом необхідних навики керування людьми у процесі навчання.

Список літератури

1. Алексєєв А.,Пигалов А. Ділове адміністрування практично: інструментарії керівника. М.: технологічна школа бізнесу, 1994.

2. Блейк Р. Р.,Мутон Дж. З. Наукові методи управління. Київ, 1990.

3.Вачугов Д. Д.,Веснин У. Р. Менеджер і стиль керівництва: (Основи менеджменту і ринку) //Соц, політичний журнал.- 1993.-№4, 7.

4.Веснин У. Р. Основи менеджменту:Учебник.-М.: Інститут міжнародного правничий та економіки. Видавництво «Тріада», ЛТД;1996.-384с.

5.Велков І. Р. Особистість керівника і стилі керівництва. –М.,1992.

6.Виханский Про. З., Наумов А. І. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: 2- е вид, підручник.- М.: «ФірмаГордарика», 1996. –416с.

7.Кабушкин М. І. Основи менеджменту: Підручник. –Мн.:БГЭУ, 1996.

8. Кудряшова Л. Д. Яким бути керівнику. Л., 1986.

9. Кудряшова Л. Д. Психологія управлінської діяльності. – Л.:Лениздат, 1986. –160с.

10.Мескон М. Х., Альберт М.,Хедоури Ф. Основи менеджменту: Пер з анг. М.: «Річ», 1993. –702с.

11.Омаров А. М. Керівник: Роздуми про стиль керування. М., 1987.

12.Тидор С. Психологія управління: від особистості до команди. – Петрозаводськ, «>Фолиум», 2006. – 224 з.

13. Управління персоналом: Підручник для вузів / Під ред.Т.Ю. Базаров,Б.Л. Єрьоміна. – М.: Банки біржі,ЮНИТИ, 1998. – 423 з.