Глава 2. Неналежна сторона. Заміна неналежної сторони.

Процесуальне становище сторони може зайняти будь-яка особа, що володіє правоздатністю і дієздатністю. Однак для участі в даній справі необхідно мати конкретну матеріально-правову зацікавленість саме в цьому в цій справі, тобто бути належною стороною. «Якщо віндикаційний позов пред'явлений не самим власником чи законним власником речі, а його сином або дочкою (власник живий), то такий позов пред'являється неналежним позивачем.

Пред'являючи позов, позивач повинен представить суду дані, з яких було видно, що він є належним позивачем, а притягається їм до відповіді особа є належним відповідачем. Позивач повинен легітимувати себе та відповідача. Легітимація (узаконення) має на меті чітке визначення суб'єктивного складу учасників спору. Легітимація забезпечує винесення рішення стосовно дійсно матеріально зацікавлених осіб.

Якщо позов пред'явлений прокурором чи організаціями або громадянами, збудливими кримінальну справу в інтересах інших осіб, прокурор і це організації повинні так само легітимізувати позивача і відповідача ^»17.

Належна сторона визначається судом на підставі норм матеріального права. Вже при прийнятті позовної заяви суд повинен встановити, чи належить позивачеві право вимоги та чи є відповідач тією особою, яка повинна відповідати за позовом.

Отже, належними сторонами в цивільній справі є особи, щодо яких їсть дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірного матеріального правовідношення (ст.36 ЦПК).

Участь у справі неналежного позивача чи неналежного відповідача перешкоджає законному та обгрунтованому вирішенню спору. У зв'язку з цим виникає проблема заміни неналежної сторони.

Громадянин, звертаючись до суду за захистом своїх прав, неправильно вважаючи, що певні права належать йому, пред'являється позов і їх захисту. У дійсності ж вони належать іншому суб'єкту. Тим самим позивач ставить себе в становище неналежного. Особа, помилково вважаючи, що обов'язки перед ним несе певний суб'єкт, пред'являє до нього позов. Насправді ж їх несе зовсім інший громадянин або організація. Особа, до якої подано цей позов, виявляється в цивільному процесі неналежним відповідачем.

Як відомо, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе його власник, а не особа, у користуванні або розпорядженні якого знаходився це джерело (ст.454 ЦК). У випадку пред'явлення позову до останнього, він буде неналежним відповідачем.

При визначенні того, чи є сторона належної або неналежної, вирішальне значення має приналежність спірних прав і обов'язків. Належна сторона є носієм яких спірних прав, яких спірних обов'язків.

Неналежна сторона - це сторона, відносно якої удома встановлено, що їй не належать ні спірні права, не спірні обов'язки.

«Поняття сторін потрібно пов'язувати з предметом судового розгляду, тобто тим матеріально-правовим відношенням, з якого випливає розглянутий судом спір. Учасник цього відношення є належна сторона. Неналежна сторона таким учасником не є.

Разом з тим неналежні - повноправні суб'єкти цивільного процесуального права. Їх правове положення нічим не відрізняється від правового становища належних сторін. Обсяг процесуальних прав і обов'язків і тих і інших, по суті, виявляється однаковим.

За змістом процесуального закону не можна відмовити у прийнятті позовної заяви або припинити провадження у справі тільки тому, що позов пред'являється неналежним позивачем. Суд зобов'язаний розглянути цивільну справу по суті і дати відповідь на всі матеріально-правові та процесуально-правові питання у своєму рішенні.

Неналежного позивача слід відрізняти від особи, яка взагалі не має права на звернення до суду з позовом. Можливо, що воно звертається з приводу захисту інтересів, що не охороняються законом, або з метою вирішення спору про право, не підвідомчого суду. При виявленні цього суддя повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо виробництво було помилково порушено, воно підлягає припиненню ^»18.

Згідно зі ст. 36 ЦПК неналежні боку замінюються лише при згоді на те позивача. Згоди ж відповідача не вимагається. Однак як особа, яка бере участь у справі, відповідач має право висловити думку щодо допустимості заміни.

За згодою неналежного позивача на вибуття із справи і согласи належного позивача на вступ до нього, суд виносить ухвалу про заміну першого другим. Належний позивач стає активною стороною в цивільному судочинстві. При відмові неналежного позивача на вибуття з процесу і намір належного вступити в нього, останній може прийняти участь у справі шляхом пред'явлення позову в якості третьої особи з самостійними вимогами.

Якщо неналежний позивач не згоден на вибуття з процесу, а належний не згоден вступити в нього, суд розглядає справу за участю неналежного позивача і виносить рішення, яким відмовляє останньому в задоволенні заявленого ним вимоги.

Якщо ж неналежний позивач згоден вибути із справи, а належний відмовляється вступити в нього, провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Для заміни неналежного відповідача так само потрібна згода позивача. При згоді на таку заміну уд звільняє первісного відповідача від участі у справі та залучає нового відповідача.

У разі незгоди позивача на заміну неналежного відповідача суд, не усуваючи інша особа з процесу, правомочний залучити іншу особу в якості другого відповідача.

«Заміна неналежних сторін відбувається в тому ж процесі без припинення або призупинення виробництва. Якщо заміна відбувається в засіданні суду, останній може відкласти слуханням з тим, що б дати час належній стороні вступити у справу та підготуватися до захисту своїх інтересів.

Після заміни неналежної сторони слухання справи проводиться з самого початку (ч.4 ст.36 ЦПК), тобто з стадії підготовки справи до судового розгляду. Заміна неналежної сторони повинна проводиться судом у відкритому судовому засіданні, з обов'язковим викликом всіх що у справі осіб ^»19.

Заміна неналежної сторони належної має місце в суді першої інстанції до винесення рішень у справі. У зв'язку з цим необхідно відзначити, що вищестоящий суд в якості суду першої інстанції може розглянути справу, підсудна нижчестоящому, але за умови якщо сторони клопочуть про це або дали на це згоду ^20. Суд другої чи наглядової інстанції, скасовуючи винесене рішення і направляючи справу на новий розгляд, може вказати на необхідність залучення до процесу належних сторін і про заміну неналежної у відповідності з викладеними правилами. Суд першої інстанції зобов'язаний виконати дані йому вказівки.