1.2. Процесуальна співучасть.

Згідно зі ст. 35 ЦПК позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до декількох відповідачів. Множинність зацікавлених у справі осіб, які виступають у ролі сторін, утворює процесуальна співучасть в цивільному процесі. На істцовой стороні співучасники іменуються співпозивачем, а матч-відповідь стороні - співвідповідачами.

Процесуальна співучасть виникає внаслідок матеріально-правових та процесуально-правових підстав. Матеріально-правові підстави пов'язані з самою сутністю дозволяється судом спору про право, оскільки їм зачіпаються інтереси багатьох осіб: належність спірного права декільком особам, наявність у них спільних обов'язків, укладання ними договору про колективну (бригадну) відповідальність і т.д.

У зв'язку з цим автору видається необхідним навести цитату К. Маркса: «Матеріальне право ... має свої необхідні йому процесуальні форми ... бо процес є лише форма життя закону, отже, прояв його внутрішнього життя». ¹⁴

Іншими за своєю природою є процесуально-правові підстави. Вони утворюються в результаті сприятливих процесуальних умов розгляду окремих справ. Ці умови дозволяють об'єднати справи в одне провадження, що і призводить до множинності осіб на стороні позивача, відповідача або на боці того й іншого одночасно.

«Підставами об'єднання справ, а отже, і підставами співучасті можуть бути однорідність позовних вимог, їх підстав, спрямованість позовів до одного й того ж суб'єкту і т.д.

За ознакою обов'язковості залучення в процесі зацікавлених осіб співучасть поділяється на два види: необхідне і факультативне.

Необхідне - це таке співучасть, при якому в процес залучаються всі зацікавлені у справі особи як позивачів та відповідачів. Воно, як правило, виникає через складність змісту спірних правовідносин, які часто виявляються многосуб'ектівнимі. Наявність спільних спірних прав і обов'язків, кількох домагань на один матеріальний предмет спору обумовлює необхідність залучення до участі у справі всіх зацікавлених осіб. Не притягнення хоча б одного з них перешкоджає правильного вирішення спору про право, а так само може стати підставою для скасування судового рішення.

Факультативним вважається співучасть, яке виникає на розсуд сторін або суду. Воно з'являється частіше за наявності процесуальних підстав, а саме: однорідність позовних вимог, зв'язаність їх з одними і тими ж юридичними фактами, доказами про інше.

Факультативне співучасть можливо і з матеріального підстави, оскільки в ряді випадків норми матеріального права надають особі можливість вибору суб'єктів відповідальності. Зазвичай такий вибір допускається при солідарних зобов'язаннях. Як відомо, при солідарній відповідальності кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу (ст.181 ЦК України).

Якщо позивач пред'явить позов до всіх солідарним боржникам, співучасть у цивільному процесі виникає. Якщо кредитор пред'являє вимоги лише до одного з них, то співучасті не буде.

Факультативне співучасть допустимо і при пайових зобов'язаннях, коли за законом власник права може вимагати одночасного виконання обов'язку у відповідних частках від усіх боржників або в певній частці від одного з них. З цієї причини і позов може бути пред'явлений позивачем до одного або декількох відповідачів ^»15.

Всі учасники наділяються однаковими процесуальними правами і несуть однакові процесуальні обов'язки. Існує рівність прав та обов'язків як по відношенню один до одного (внутрішнє рівність), так і по відношенню до учасників другої сторони (зовнішнє рівність).

Співучасники у всіх випадках самостійним у здійсненні своїх прав і виконанні прийнятих обов'язків, оскільки в цивільному процесі кожні з них захищає свій власний правовий інтерес.

Інтереси співучасників можуть збігатися, і тоді їх дії набувають узгоджений характер. У цьому випадку вони можуть доручити ведення справи одному із співучасників, який буде представником інших у суді (ст.35 ЦПК). При розбіжності інтересів позиції співучасників виявляються різними.

Співучасники можуть вступати в процес за власною ініціативою шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням, за ініціативою осіб, що беруть участь у справі, і, нарешті, за ініціативою самого суду.

Однак при цьому потрібно мати відмінність у правовому становищі позивачів та відповідачів. Відповідно до принципу диспозитивності співпозивачем надається право самим вирішувати питання про вступ в процес. Тому співпозивачів не можна залучати до участі в справі без їх згоди. Суд має право лише роз'яснити їм можливість співучасті у справі.

Інша правове становище у співвідповідачів. Для залучення їх до участі у справі їх згоди не потрібно.