75. Акт відновлення Української Держави

проголошення 30 червня 1941 року в окупованому німецькими військами Львові відновлення Української держави. Здійснений Українськими Національними Зборами, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп та вояків батальйону «Нахтігаль».

Збори створили уряд — Українське Державне Правління — на чолі з Ярославом Стецьком, дещо пізніше було організовано верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький.

Акт відновлення Української Держави було проголошено в будинку «Просвіти» у Львові. На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.

На цій події були присутніми понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий.[Джерело?]

Акт 30 червня 1941 р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.

Звістку про відновлення Української держави понесли на Східну Україну 6 тисяч бандерівців, розділені на три похідні групи, які повсюду творили українську адміністрацію та осередки ОУН.[Джерело?] Найбільший із них був на Дніпропетровщині (5 тисяч осіб), Кіровоградщині (1100), а також в Донбасі і Криму.

76.Україна в роки 2 світової

Західноукраїнські землі впродовж 1919-1939 рр. перебували у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії, де залишалися відсталими аграрними окраїнами. Уряди цих держав проводили політику дискримінації та денаціоналізації по відношенню до українців.

Наприкінці 1930-х рр. центр західноукраїнського національного життя тимчасово перемістився до Закарпаття, якому у жовтні 1938 р. була надана автономія. Уряд очолив Августин Волошин. Після поділу Чехословаччини та передачі частини території Закарпаття Угорщині уряд Волошина 14 березня 1939 р. проголосив незалежність Карпатської України. Однак, за кілька днів нова держава за підтримки фашистської Німеччини була окупована Угорщиною.

У вересні 1939 р., скориставшись пактом Ріббентропа-Молотова, Радянський Союз анексував Західну Україну. Разом з відібраними у Румунії в 1940 р. Північною Буковиною і Південною Бессарабією вони увійшли до складу УРСР. Радянізація західних областей здійснювалася жорсткими методами і супроводжувалася масовими репресіями. Але возз’єднання всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення. Вперше за кілька століть своєї історії українці опинилися в межах однієї держави.

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина вторглася в Радянський Союз. Важливе місце в планах гітлерівського командування відводилося загарбанню України. Перші місяці війни були невдалими для Червоної армії. Незважаючи на героїзм солдатів та офіцерів, 22 липня 1942 р. територія України була повністю окупована фашистськими військами.

За роки окупації в Україні загинуло понад 4 млн. цивільного населення, понад 1,3 млн. військовополонених. На примусові роботи до Німеччини вивезено понад 2,5 млн. юнаків і дівчат.

Відповіддю народу на жорстокий окупаційний режим став масовий рух Опору. Реальною збройною силою у ворожому тилу були партизанські з’єднання О.Федорова, С.Ковпака, О.Сабурова.

Учасником руху Опору на території західних областей України була Українська повстанська армія, яка протистояла одночасно німецькому та радянському тоталітарним режимам.

У 1943-1944 рр. українські землі стали ареною запеклих боїв. За 680 діб наступальних операцій чотирьох Українських фронтів вся територія УРСР та Закарпатська Україна були визволені від фашистської окупації. У боях за Україну 3940 бійців Радянської Армії отримали звання Героя Радянського Союзу, серед них 668 українців.