3. Походження українського народу

якщо узагальнити та систематизувати твердження авторів, то мож­на накреслити таку схему виникнення та форму­вання українського етносу:

1. Український етнос проростає з Природи не пізніше яку V- III тис. дон.е..

2. Українська праісторія - це праісторія племен Подніпров'я. Землі Середнього Подніп­ров'я ще в найдавніші періоди були заселені автохтонами. Ці автохтони, природно, - пра­українці. З праісторичних часів автохтони ніколи не полишали своєї Землі.

3. Основа українського етносу- праслов'ян­ська. Але особливості геополітичного розташу­вання Українського терену: «через праукраїнську землю пролягали надзвичайно важливі для всіх континентів магістралі «із Варяг у Греки» та з Європи до Індії...», його «кліматичні та природні особливості постійно провокували інші племена на ці землі...», і тому «через пра-пра-Україну проносилися вали переселень десят­ків народів, а це неминуче спричиняло асиміля­ційні процеси». Зберігаючи ядро україн­ського етносу, його праслов'янську основу «... наші пра-пра-предки вбирали в своє єство до­мішки ядранської, арменоїдної, нордичної рас...»,але «...ті зовнішнідодатки, по-перше, не стали домінуючими в якомусь одному просторі

Таким чином:

«1) нашою працивілізацією була трипільська; пракореневі слов'янські племена своєю прабать­ківщиною мали ареали Подунав'я;

2) у час великого переселення народів одна гілка великого конгломерата мігрувала на широкі ареали Подніпров'я, злилася з населенням ант­ської і склавинської держав, культурно асимілю­вала їх й витворила нового типу етнічну та держав­ну єдність в особі Київської Русі...»

Отож «...праукраїнський етнос остаточно сформувався в процесі синтезу слов'янської мат­риці та ядранських, арменоїдних, нордичних домішок на ґрунті антсько-склавинських держав­них об'єднань»

Основні етапи формування українського народу

 І. Трипільська доба (V — ІІІ тисячоліття до н.е.)

ІІ. Післятрипільська доба (ІІ тисячоліття до н.е.)

ІІІ. Скіфо-сарматська доба (VІІ ст. до н.е. — ІІІ ст. н.е.)

ІV. Слов’янська доба (І тисячоліття н.е.)

V. Доба Русі — України (від VІІ ст. н.е.).

Таким чином, в етногенезі українців брали участь ті народи, які протягом тривалого часу проживали на спадкоємних українських землях. Кінцевим результатом процесів етногенезу прийнято вважати виникнення народностей. В Європі цей процес закінчився у середні віки (Михайло Брайчевський), хоча нині існують нові концепції безперервного розвитку і постійної зміни самого етносу (Микола Чмихов).

Початком історичних часів для  українського народу  Грушевський вважав V ст. н.е., наполягаючи на існуванні безпосередньої лінії етногенетичного розвитку від антів до XX ст. „Перед тим, − писав історик, − про наш народ можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи” Грушевський першим в історіографії представив український народ цілком сформованим ще за часів складання Київської держави, тобто в ІХ ст., а початок  утворення „державної організації українських племен” він датує VІІІ ст. Князі цієї держави, що називала себе Руссю, „... об'єднали навколо себе всі краї, залюднені полудневими, українськими племенами, підбили їх під свою власть, а також і ті північні племена, з яких потім пішов народ білоруський і великоруський. Відособлення української, білоруської та великоруської народностей Грушевський відносить ще до розселення східнослов'янських племен зі своєї прабатьківщини. Уже тоді поступово складалися відмінності між окремими групами слов'ян, що потрапляли в різне етнографічне середовище, різні географічні й економічні умови. Великоруська народність сформувалась переважно на фінській основі, білоруська − на литовській, український народ сформувався в спілкуванні з кочовими племенами тюркського походження. Подальша історія вела ці три народи "здебільшого цілком різними шляхами, що мають більше відмінностей, ніж подібностей” [10, с. 20]. Особливо помітним цей процес став, – вважав Грушевський, – після татаро-монгольської навали, яка різко розірвала зв'язки між українцями та великоросами. Українські землі в той час зберегли зв'язки лише з білоруськими  землями й разом із ними потім увійшли до складу Литовсько-Польської держави. А далі настали козацькі часи в Україні, які вже остаточно відрізнили українське життя й від білоруського. Нарешті, українське відродження, яке почалося з кінця ХVІІ ст., остаточно завершило формування українського етносу”