- •Основні джерела вивчення історії України
- •Історики України, Івано-Франківщини
- •Походження українського народу
- •Походження української мови
- •Наукові трактування назви нашої країни
- •Найдавніше населення та його родоплемінні об єднання
- •Трипільська культура
- •Кіммерійці.Скіфи.Сармати
- •Грецькі міста держави північного Причорномор.Я
- •Походження словян
- •Антська держава
- •Теорії походження Київської русі
- •Утворення і становлення київської русі
- •22.Утворення Галицько-Волинського князівства
- •23.Галицько-волинська держава за правління Данила Романовича
- •24. Державний лад Галицько-Волинського князівства
- •25.Занепад Галицько-Волинської держави
- •26.Литовсько-руська доба
- •29.Виникнення українського козацтва –
- •30.Місце і роль укр.. Козацтво у вітчизняній історії
- •31. Козацька медицина
- •32. Запорізька Січ. ( устрій, господарство, воєнна організація)
- •33. Козацько-селянські повстання к. 16- п. 17ст. ( причини , рушійні сили, значення)
- •34. Козацька держава при Богдані Хмельницькому та її основні ознаки
- •35. Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького
- •36. Українсько-московські відносини в середині 17ст. Переяславська рада, « Березневі статті», їх оцінка, значення
- •37. Українська державність при Гетьманщині
- •38.Богдан Хмельницький. Оцінка його діяльності в історичній діяльності
- •39. І. Мазепа- видатний державний і політичний діяч України . Оцінка його діяльності в історичній літературі.
- •40. Гетьман Пилип Орлик – автор першої в світі Конституції
- •41. Боротьба за відновлення козацької державності на поч.18ст
- •42.Ліквідація Росією української державності
- •43.Значення та причини падіння козацької держави
- •44. Національна ідея.Національна свідомість.Носіїї національної ідеї
- •45 . Національне відродження в Наддніпрянській Україні наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
- •46. І. Франко, т. Шевченко та їх роль в українському національному відродженні
- •47. Галицьке національне відродження в першій половині 19ст
- •48.Суспільно-політичний і національний рух в Західній Галичині у другій половині хіх ст..
- •49. Українські політичні партії у боротьбі за державність наприкінці 19- початку 20 ст.
- •50.Західна Україна – приклад українського національного відродження
- •51 . Лютнева революція 1917 в Росії та її значення для України
- •Значення
- •52 Утворення центральної ради всеукр партизанський рух та його діяльність
- •53 . Значення 4 універсалів уцр та констит унр в розбуд укр. Держави
- •[Ред.] Умови
- •III Універсал
- •IV Універсал
- •[Ред.] Умови
- •54 . Зїзд рад і прогол україни рос. Республікою
- •57. Держ переворот скоропадського
- •58. Падіння гетьманщини утворення унр
- •59. Внутрішня політика Директорії.
- •60. Зовнішня і військова діяльність Директорії унр
- •61. Миха́йло Сергі́йович Груше́вський
- •63. Перемога національно-визвольної революції на західноукр. Землях. Утворення зунр
- •64. Зовнішньополітична діяльність зунр (65 питання частково)
- •67. Воєнний комунізм
- •Елементи воєнного комунізму в Україні
- •Чистка партії
- •Московські процеси
- •Чистка всередині нквс
- •71.Україніза́ція 1920—30-х
- •72. Розстріляне відродження
- •73.Західноукраїнські землі у міжвоєнний період
- •74.Карпа́тська Украї́на
- •75. Акт відновлення Української Держави
- •76.Україна в роки 2 світової
- •77.Репресії в Західній Україні
- •78. Боротьба упа за Українську Самостійну Соборну Державу
- •79.“Вісла” операція
- •80.Особливості Хрущовської «Відлиги» в Україні (1956-1964)
- •91) Соціально-економічні проблеми в україні на сучасному етапі
- •92) Внутрішньо – політичний розвиток України
- •93) Сучасні проблеми медицини України
- •94) Кримська проблема- закономірна реальність чи цілеспрямована
- •95, 97) Фрагментарна характеристика усіх державностей України
- •96) Загальна характеристика України як держави
- •98) Миротворча діяльність України
- •99) Українська діаспора
37. Українська державність при Гетьманщині
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава[1][2] на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Очолювалася виборним Гетьманом, управлялася козаками. З 1654 року, з перервами, перебувала під протекторатом Московського царства, а згодом Російської імперії. 1667 року, в результаті громадянської війни та Андрусівського миру між Річчю Посполитою та Московським царством, була розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Росіїської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття, зусиллями російського уряду, поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом російської імператриці Катерини ІІ була позбавлена інститу гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.
Біля витоків гетьманської держави стояв Богдан Хмельницький (1595—1657). Переслідуваний офіційними представниками польської влади, Б. Хмельницький пішов на Запорозьку Січ, де отримав гетьманську булаву і 1648 р. сформував перший повстанський загін, а протягом першого року війни зумів створити народно-визвольну армію.
Система влади в Гетьманщині була закладена під час Хмельниччини. В середині 17 століття вона нагадувала військову диктатуру з елементами народовладдя[3]. З кінця 17 століття ця система еволюціонувала в бік монархічно-республіканської системи зразка Речі Посполитої.
Головою держави був гетьман. Він обирався пожиттєво на військовій козацькій раді загальним, відкритим голосуванням. Гетьман уособлював верховну виконавчу і судову владу, був керівником центрального апарату, головою усіх станів.
Верхівку влади складала генеральна старшина. В часи Хмельниччини її називали військовою старшиною. До її складу входили наказний гетьман, обозний, суддя, писар, два осавули, хорунжий і бунчужний, підскарбій.
Варто згадати і найтрагічнішого гетьмана України в 1665—1676 pp. Петра Дорошенка. Він був на боці І. Виговського, поділяв його політичні погляди про незалежність Української держави.
Гетьманство П. Дорошенка припало на часи, коли Україна поділилася на дві частини — Лівобережну і Правобережну відповідно до орієнтації щодо Росії та Польщі. Лівобережну частину певний час очолював підніжок московського царя Іван Брюховецький, а Правобережну — Павло Тетеря, який виступав за союз із Польщею.
Певний слід в історії політичної думки в Україні залишив гетьман Іван Мазепа (1644—1709).
I. Мазепа мріяв замінити демократичний порядок самоустрою на українських землях монархією в особі гетьмана. Як відомо, він зробив деякі кроки в цьому напрямі, поширив свою владу на значну територію України, прийняв під своє керування наперекір московському цареві правобережних козаків, вів таємні переговори зі шведським королем Карлом XII і закликав його об'єднати зусилля для боротьби з Петром І.
Чіткішими були політичні погляди Пилипа Орлика (1672—1742).
П. Орлик був сподвижником І. Мазепи і прибічником ідеї незалежності Української держави. Після Полтавської битви він разом з І. Мазепою в липні 1709 p. перебрався до Бендер, де після смерті І. Мазепи став гетьманом в еміграції (5 квітня 1710 p.).
Основною ідеєю, метою життя гетьмана П. Орлика стало створення антиросійської коаліції для вирішення українського питання. Його політико-правові погляди охоплювали весь спектр проблем державного устрою, владних відносин, судової влади тощо. Майже всі вони викладені в праці "Вивід прав України", а також у "Пакті і Конституції законів та вільностей Війська Запорозького" (Конституції Пилипа Орлика 5 квітня 1710 р.) .
Політико-правові погляди гетьманів України Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика сприяли формуванню й розвиткові національної політичної та правової ідеології, входженню України в політичні процеси Європи, зміцненню її міжнародного авторитету.