11.Спеціальні екологічні податки та збори в зарубіжних країнах.

Європейська комісія визначає екологічні податки як усі податки, база стягнення яких чинить специфічний негативний вплив на навколишнє середовище. Екологічні податки застосовуються у всіх економічно розвинених країнах. У цілому по ЄС частка таких податків у сукупному ВВП країн-членів збільшилася. Подальші зростання були пов'язані з розширення складу членів ЄС.

За основними цілями використання отриманих доходів екологічні податки поділяють на такі види:збори на покриття затрат;стимулювальні податки;податки, які підвищують доходи.

Збір на покриття витрат спрямовується на відновлення екології або покриття витрат на моніторинг та контроль за дотриманням законів. Збори на покриття витрат можуть бути двох типів: збори з користувачів, коли плата виплачується за конкретні екологічні послуги; і цільові збори, коли доходи від зборів витрачаються на екологічні цілі, але не у вигляді конкретних послуг платника збору (наприклад, загальне покращання води або рекультивації земель).

Стимулювальні податки стягуються з метою зміни поведінки суб'єктів, які завдають шкоди навколишньому середовищу. Податки, які підвищують доходи, спрямовані не тільки на покриття витрат екологічного регулювання, а й на поповнення державного бюджету, виконуючи роль інструменту фіскального перерозподілу коштів. Ці три види екологічного податку не є взаємовиключними: збори на покриття витрат можуть мати стимулювальний ефект, у той же час податки, які підвищують доходи, можуть бути частково використані для екологічних цілей.

12. Платники податків в зарубіжних країнах та їх загальна характеристика.

Суб'єкт податкових відносин. Цей термін складається з двох частин. Насамперед це безпосередньо платники податків — юридичні та фізичні особи. Фізична особа може бути суб'єктом оподаткування і як підприємець, і як громадянин держави. Якщо платник — юридична особа, то стягнення податку залежить від різних чинників, основним з яких є статус підприємства — резидент чи нерезидент. Підприємство-резидент сплачує податкові платежі з усіх доходів, які одержує. Нерезидент сплачує податки з доходів, які одержує тільки на території цієї держави. У більшості держав таким підприємствам надаються пільги або воно має особливий характер оподаткування.

При встановленні розміру податку має значення також організаційно правовий статус підприємства.

У законах про систему оподаткування різних країн світу чітко визначаються права та обов'язки, а також відповідальність за порушення законодавства. Якщо суб'єкт оподаткування не сплачує податкові платежі, до нього застосовують штрафні санкції або адміністративні норми. Розмір цих санкцій також встановлюється законом. В усьому світі у системі податкових відносин важливе місце посідає показник «граничний дохід» — мінімальний розмір отриманого доходу, з якого починає сплачуватися податок. У розвинутих країнах система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування — за єдиною чи роздільною системою. Одна з найрозвинутіших систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід.