3. Мономінеральні і полі мінеральні руди, домішкові елементи, комплексні родовища

Руди можуть бути моно мінеральними(соляні пласти і т. п.) і полі мінеральні (є домішкові елементи – ті, які входять до складу руд). За вмістом компонентів діляться на: багаті, суцільні руди, убогі(бідні, як правило, це вкраплені). За складом переважаючих мінералів: 1. Оксидні(магнетитові, гематитові, хрому, олова, алюмінію); 2. Силікатні(слюди, азбест, тальк та ін. силікатні) – неметалічні родовища; 3. Сірчанисті(сульфідні, арсеніди, антимоніди, сполуки вісмуту, свинцю, цинку); 4. Карбонатні(заліза, марганцю, родоніт); 5. Сульфатні – руди барію, гіпсу; 6. Фосфатні – апатит, монацит; 7. Галоїдні – солі; 8. Самородні елементи та сполуки – золото, срібло, платина, платино їди, мідь і т.д.

4. Структури і текстури руд

Текстури: масивні, плямисті, смугасті, прожилкові, сфероїдальні, ниркоподібні (почковидні, брунькоподібні), текстури дроблення, порожнинні, каркасні, пухкі. Масивна – в магматичних родовищах, характерним є суцільність руди (70%- одним мінералом) - колчеданні родовища, сульфідні тощо. Вкраплена – рівномірний розподіл рудного компоненту, який видно на загальному фоні – скарнові і гідротермальні родовища. Плямиста – відособлене скупчення рудних мінералів на фоні нерудної. Смугаста – характерна для осадових родовищ (шарувата і т.п.). Жилкова і прожилкова – для гідротермальних родовищ, характеризується формою виділення рудних мінералів. Брекчієва текстура – наявність кутастих уламків, або здійснені вміщуючи порід, або руд, які були раніше і які були розламані у тріщин них зонах. Характерні для вибухових рудних асоціацій – трубки вибуху. Брунькоподібні, зональні і т. п. зумовлені випадінням колоїдних розчинів. Часто ще виділяють неоднорідні, атакситові текстури, а при вивітрюванні утворюються пористі, комірчасті текстури.

Структури: рівномірнозерн.(гіпідіоморфно-зерн., алотріоморфно-зерн., сидеронітова, гранобластична, гомеобластична та ін. ); нерівномірнозерн. (порфірова, пойкілітова, ельмосійна, порфіро- бластична); пластинчаста; волокниста(наявність волокнистих мінералів - азбест); зональна(замішення мінералу одним іншим); кристалографічно орієнтована(в магматичних породах спокійна роз кристалізація рудних елементів); тісного зростання(у ділянках проникнення одних мінералів в інших); окаймлення(структури, які наростають одна на одну); заміщення; дроблення(для тектонічних зон); сферолітова(для гідротермальних, метасоматичних та осадових порід); уламкова(для процесів пов’язаних з тектонічними, вибуховими процесами, інколи пов’язано з екзогенними процесами – обвали чи зсуви); коломорфна; кокардова та ін.

5. Методи вивчення корисних копалин

Ямковий (точковий) метод

Поверхня виробки покривається умовною сіткою, у вузлах якої відбираються порції. Сітка може бути ромбічною, квадратною або прямокутною. Число порцій залежить від рівномірності оруднення. Точність опробування зростає зі збільшенням числа порцій. Проба, що відібрана ямковим методом, являє собою суму порцій, які відібрані від стінки вибою у вузлах сітки.

Рівчаковий метод

Напрям рівчаків повинен збігатися з напрямом найбільшої неоднорідності рудного пласта, щоб в пробу потрапили всі його компоненти в тому співвідношенні, в якому вони представлені в масі рудного тіла. Рівчаки проводять прямокутно-поперечні, подовжні, спіральні або кругові.

Метод вичерпування

Для металовмісних руд. Після вибуху і провітрювання вибій ділять на квадрати чи прямокутники, в центрі або в кутах яких роблять ямки глибиною до 0,5 м. З кожної ямки совком або лопатою відбирають порції і направляють їх в початкову технологічну пробу.

Шпуровий метод

Оснований на підриванні коротких шпурів, які забезпечують розпушення корисної копалини в точці відбору порції.

Валовий метод

Цей метод застосовують при опробуванні деяких рудних родовищ із дуже нерівномірним вкрапленням корисних компонентів (золота, платини, рідкісних металів), що передбачає надходження у пробу всієї видобутої руди. Маса проби у цьому випадку складає від декількох тон до декількох десятків тон. Обробка валових проб виконується за технологічними схемами, що застосовуються при збагаченні цих руд.

Керновий метод

Застосовується, якщо родовище не розкрите гірничими виробками, а колонкове буріння при розвідці виконано за густою сіткою свердловин. В цьому випадку технологічну пробу можна скласти з рудних кернів (з половинок або четвертин кернів, що розколоті вздовж осі).

Геофізичні методи опробування

Основна роль належить гамма-методам, на дослідженні штучної радіоактивності – гамма-гамма методам. Геофізичні методи можуть бути застосовані для визначення кондиційності руди, контрольного і товарного опробування руди на складах, транспортних посудинах, для експрес-аналізів вмісту металів в грубо-подрібнених або порошкових про-бах.

Гамма-гамма метод опробування застосовують на свинцевих рудниках для опробування руд у вибоях і видобутої руди на повер-хні. Визначення вмісту заліза в буро-підривних свердловинах вико-нують за допомогою магнітного каротажу. Геофізичні методи також застосовують при розвідці нафти і газу, вугілля, руд, будівельних матеріалів і води.

Відбір проб при відкритому видобутку корисних копалин здійснюється тими ж методами, що й при підземному.

Опробування родовищ палива (вугілля буре і кам’яне, антрацит і горючі сланці, торф), розкритих експлуатаційними виробками, проводять для контролю якості пластів, що розроблюються, а також при оцінки запасів палива і складання норм показників якості.