1. Руда, родовище, рудопрояв, рудне поле, район, металогенічна провінція

Руда —мінеральний агрегат, вміст цінних компонентів достатній для промислового видобутку, а форма їх знаходження – можлива для вилучення за наявної технології.

Родовище — скупчення мінеральної речовини в надрах або на поверхні Землі, що за кількістю, якістю та умовами залягання придатне для промислового використання за наявного рівня технологічного розвитку, розробка якого при даній економічній кон’юнктурі може вважатися доцільною. Діляться на: рудні (металічні), нерудні (неметалічні), горючі або каустобіоліти та гідромінеральні.

Рудопрояв — природне нагромадження в гірських породах корисних мінералів невеликих або нез’ясованих розмірів.

Рудне поле — це скупчення рудних тіл корисних копалин одного формаційного типу в межах єдиної локальної геологічної структури, об’єднаних спільним походженням. Площі Р.П. звичайно мають розміри від кількох до десятків квадратних кілометрів. Р.П. можуть включати одне, або кілька родовищ. В останньому випадку окремі родовища виділяються не стільки за геологічними, скільки за економічними чинниками.

Район — відносно локальне, геологічно і географічно уособлене зосередження родовищ корисних копалин певного формаційного типу в межах рудних площ вищого рангу (металогенічних провінцій, областей, зон), обумовлене геологічними особливостями цих територій, а саме приуроченістю групи родовищ до певних тектоно-магматичних і літолого-фаціальних чинників, пов’язаних з умовами формування територій. Площа рудних районів досягає перших тисяч квадратних кілометрів.

Металогенічна провінція — великі структурні елементи з.к. (площею до десятків і сотень тисяч квадратних кілометрів), що розміщуються в межах конт. або океан. платформ, складчастих систем, рифтів, орогенних поясів, зон тектоно-магматичної активізації та інших структур, які характеризуються певним набором осадових, магматичних та рудних формацій близького віку. (Наприклад, виділяють Уральську і Кавказьку провінцію, пов’язані з відповідними складчастими поясами, провінції Руської та Сибірської платформ, дна Тихого, Індійського та інших океанів тощо. Розрізняють металогенічні, вугленосні та нафтогазоносні провінції.)

2. Форми тіл корисних копалин

Три морфологічних типи: ізометричні, плоскі і трубчасті.

До ізометричного типу відносяться штоки, штокверки і гнізда.

Шток – це поклад суцільної або майже суцільної мінеральної речовини. (Сіль ДДЗ.)

Штокверк становить собою блок гірської породи, пронизаний густою сіткою дрібних жил і прожилків та насичений вкрапленістю цінних компонентів. (Приклад Мурунтау)

Гніздо – порівняно невелике за розміром суцільне скупчення рудної корисної копалини на родовищах золота, ртуті, хромітів тощо. Плоский тип тіл корисних копалин відрізняється значними розмірами в довжину і ширину при незначній потужності; він представлений пластами і жилами.

Пластом називається плоский поклад, котрий поверхнями напластування (підошвою і покрівлею) відокремлюється від пластів, що залягають нижче і вище. Пласт к.к. інколи поділяється на пачки, відокремлені проверстками безрудної породи; пачки, у свою чергу, можуть розпадатися на шари.

Відповідно до цього розрізняються пласти прості (без проверстків пустої породи) та складні (з проверстками

пустих порід).

Жили – пластиноподібне геологічне тіло, утворене внаслідок заповнення мінеральною речовиною тріщин в гірських породах (жили виповнення) чи метасоматичного заміщення гірських порід мінеральною речовиною вздовж тріщин (жили заміщення).

Лінзи та лінзоподібні поклади — поклади, видовжені в одному напрямку, тобто різноманітні труби, трубки, трубоподібні поклади.