2.2 Моніторинг нормативно правових документів

Всі документи в цій області умовно можна поділити на 2 типи: основні - офіційні державні нормативно-правові документи (закони України, постанови Кабінету Міністрів України - КМУ, розпорядження міністерств і відомств); і допоміжні - офіційні документи рекомендаційного характеру (програми розвитку галузі, методичні рекомендації, положення і т. д.).

До офіційних державних нормативно-правових документів відносяться:

1. Конституція України - визначає право громадян України на користування природними об'єктами права власності народу (ст. 13), право на відпочинок (ст. 45), право на безпечне для життя довкілля (ст. 50).

2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм"" від 18.11.2003 р. № 1282-IV - цей Закон визначає загальні правові, організаційні і соціально-економічні основи реалізації державної політики України в області туризму і направлений на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб і інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює основи раціонального використання туристичних ресурсів і регулює стосунки, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України. Статтею 6 Закону розвиток екологічного туризму в межах країни визначається однією з пріоритетних цілей державної туристичної політики.

3. Закон України «Про природо-заповідний фонд України» № 2457-XІІ (2457-12) від 16.06.92 - визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природо-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів і об'єктів. Відповідно до ст. 9 Закону одним з видів використання територій і об'єктів природо-заповідного фонду України за умови виконання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом і іншими актами законодавства України, є використання їх в учбово-виховних, оздоровчих і інших рекреаційних цілях. Статтею 20 Закону національні природні парки трактуються як природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, для яких рекреаційна функція є важливою разом з природоохоронною, науковою, виховно-освітньою. Крім того, рекреаційна діяльність на території національних природних парків України відповідно до ст. 22 ці ж Закони може бути організована як спеціальними підрозділами адміністрації парку, так і іншими підприємствами і організаціями на підставі угод з адміністрацією парку. Відповідно до ст. 23 Закони на регіональні ландшафтні парки разом з природоохоронною діяльністю покладається створення умов для ефективного туризму, відпочинку і інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з дотриманням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів, сприяння екологічній просвітлецько-виховній роботі.

4. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» № 1989-III від 21.09.2001. Згідно положенням 4 розділи Програми її реалізація окрім забезпечення збереження і відновлення ландшафтної різноманітності сприятиме дотриманню екологічної рівноваги на території України, розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпочинку і оздоровлення населення і т.д.

5. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони і відтворення довкілля Азовського і Чорного Морів» № 2333-III від 22.03.2001. Програмою передбачається збереження і відтворення біологічної різноманітності, природних ландшафтів прибережної смуги і місць існування біологічних видів, створення природно-ландшафтних комплексів туризму.

6. Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 8.06.2000 р. Закон регулює правові, організаційні, соціальні і економічні стосунки у сфері охорони культурної спадщини з метою його збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища на користь нинішнього і грядущих поколінь. Стаття 12 Закону визначає право екскурсійних відвідин об'єктів культурної спадщини.

7. Закон України «Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів» від 29.10.1996 р. № 437/96-ВР. Визнає Україну правоприємницею Союзу РСР відносно участі в Конвенції про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.), яка була ратифікована Верховною Радою СРСР 26 грудня 1975 року.

8. Постанова КМУ "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" від 28.12.01 р. № 1913. Згідно постанові засобу, який поступають до установ ПЗФ від надання затверджених платних послуг, не підлягають вилученню, не обкладаються податками і використовуються відповідно до кошторису доходів і витрат на здійснення заходів щодо охорони природно-заповідних територій і об'єктів, розвиток рекреаційної інфраструктури, відшкодування витрат на здійснення рекреаційних послуг, поліпшення матеріально-технічного забезпечення установ.

9. Постанова КМУ «Про внесення змін до переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду» від 2.06.2003 р. № 827.

10. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів» від 26 липня 2001 р. № 872. Кадастр є зведенням відомостей про кількість, якість і інші важливі характеристики всіх природних лікувальних ресурсів; створюється і використовується для здійснення ефективного поточного і перспективного використання природних лікувальних ресурсів в санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, рекреації населення.

11. Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки» від 29 квітня 2002 р. № 583. Програма покликана стимулювати ефективне використання наявних рекреаційних ресурсів, підвищити рівень міжгалузевої співпраці, стимулювати розвиток ринкових відносин в туристичній сфері, визначити перспективи подальшого розвитку туризму на основі аналізу його сучасного стану.

12. Постанова КМУ від 29 січня 2003 р. №133 «Про затвердження Програми розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного і міжнародного курортно-рекреаційного і туристичного центру»

13. Постанова ВРУ «Про Основні напрями державної політики України в області охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки» № 188/98-ВР від 5.03.1998 р. Приведені основні пріоритети охорони довкілля і використання природних ресурсів, стратегія і тактика гармонійного розвитку виробничого і природо-ресурсного потенціалу, основні заходи по охороні і відновленню природних ресурсів, у тому числі рекреаційних.

14. Положення Мінприроди «Про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України» № 140 від 21.09.98 р. Положення відображує напрями, порядок організації і проведення еколого-освітньої діяльності, взаємодії з громадськістю і підвищення кваліфікації працівників ПЗП.

До офіційних документів рекомендаційного характеру відносяться:

1. Концепція управління екологічною освітою в об'єктах природо-заповідного фонду. Державна служба заповідної справи Міністерства по охороні природного довкілля України. Об'єднання громадян Суспільство "Зелена Україна". Освітлюють основні концептуальні основи і принципи управління екологічною освітою в заповідниках, національних природних і регіональних ландшафтних парках. Охарактеризована централізована система управління, роль регіональних структур і місцевих еколого-освітних центрів установ природно-заповідного фонду. Особливе значення в концептуальних основах надане методичному забезпеченню управління екологічною освітою.

2. Методичні рекомендації відносно складу і вмісту Проекту організації території, охорони, відтворення і рекреаційного використання природних комплексів і об'єктів національного природного парку. Державна служба заповідної справи Міністерства охорони природного довкілля України.

3. Методичні рекомендації відносно визначення максимального рекреаційного навантаження на природні комплекси і об'єкти (схвалені Науково-технічною радою Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України 9 грудня 2003 року). У даних методичних рекомендаціях враховані окремі дослідження відносно визначення рекреаційного навантаження на природні комплекси, загальні основи формування рослинних угрупувань, а також деякі нормативи рекреаційного навантаження на природні комплекси. За основний критерій рекреаційного впливу на природні комплекси територій ПЗФ при розробці методичних рекомендацій взятий вплив відвідувачів на рослинну компоненту території. Визначені за даними методичним рекомендаціями показники максимального рекреаційного навантаження на природні комплекси можуть використовуватися як один з критеріїв функціонального зонування території установи ПЗФ, планерування діяльності установи ПЗФ, визначення об'ємів робіт, для облаштування і благоустрою відповідних зон можуть враховуватися при організації охорони території, дослідження рекреаційного впливу, організації рекреаційних і еколого-освітних заходів і т.п.. Показники максимального рекреаційного навантаження можуть використовуватися в процесі розрахунку рекреаційної ємкості території або об'єкту ПЗФ; вони служать основою розрахунків лімітів рекреаційного використання природних ресурсів у межах територій і об'єктів ПЗФ.

4. Методика організації екологічних стежок. Київ. Фітосоціоцентр. 2000 р. Викладені методичні рекомендації відносно створення екологічних стежок. Розкривається значення таких стежок для освіти, виховання, відпочинку. Розглянута історія створення, цілі і завдання, типи і специфіка екологічних стежок, дороги їх організації, дидактичне значення.

5. Методичні рекомендації по організації екологічних таборів на базі об'єктів природо-заповідного фонду України, 2002 р. Методичні рекомендації розроблені групою авторів на основі досвіду, придбаного при організації і проведенні з 19 по 25 серпня 2002 року стажування по організації екологічних таборів в НПП "Деснянсько-Старогутський", яка здійснювалася в рамках Загальної робочої програми українсько-голландської співпраці в області охорони природи і користування заповідними територіями на 2001-2003 роки.

Моніторинг нормативно-правових документів в області розвитку еколого-туристської діяльності показав що, в даний час не існує законодавчої бази, яка б прямо забезпечувала зменшення негативного впливу розвитку рекреації на довкілля. Законодавство контролює цю область лише опосередковано, шляхом правового регулювання інших секторів: управління землекористуванням, сільського господарства, лісництва, водного господарства, добувної промисловості, природоохоронної діяльності. В той же час існуючі теоретичні напрацювання в області нормування рекреаційних навантажень, сертифікації еколого-туристських послуг носять рекомендаційний характер і не закріплені законодавчо.

Фахівці рекомендують упровадити наступні механізми законодавчого регулювання еколого-туристської діяльності:

• нормування рекреаційного навантаження на території природо-заповідних об'єктів;

• стандарти еколого-туристських послуг і системи сертифікації на відповідність ним.