1.5 Особливості гідрологічного режиму
Гирлова область Дунаю розташована в південно-західній частині України і східній частині Румунії, складається з дельти та узмор'я. Площа гирлової області становить близько 7 тис. км2, в тому числі площа - дельти 5640 км2, з яких 1200 км2 відносяться до України [1].
За вершину гирлової області приймається створ м. Рени, після якого річка розподіляється на рукави, основними з яких є Кілійський та Тульчинський, і протоки, що живлять заплавні водойми дельти. Кілійський рукав є головним руслом дельти Дунаю за стоковими і морфометричними характеристиками. По мірі наближення Кілійського рукава до моря від нього відходять дрібні рукави, а в створі с. Пардіна проходить його розподіл на три великі рукави - Кислицький, Середній та, Іванешть з утворенням ряду великих островів. Нижче від Кілії рукави зливаються і річка 7 км тече одним руслом до 38-го км від гирла, де знову розділюється па рукави Бабіна, Соломонів, Черновка і Прямий, - тут утворюється нижня внутрішня дельта. На відстані 21-го км вказані рукави з'єднуються і протягом 3-х км річка тече єдиним руслом до м. Вилкове, де і відбувається її розподіл на систему руслових водотоків - морську дельту Кілійського рукава. Морська дельта починається після прориву рукавом морських і ряд - Жебриянської і Летя. На 18-му км Кілійського рукава в межах м. Вилкове ліворуч відходить Білгородський рукав, а нижче від Вилкове Кілійський рукав ділиться на Очаківський і Старостамбульський рукави, останній з яких за гідролого-морфологічними характеристиками є головним. У свою чергу, ці рукави діляться на рукави нижчого порядку - Полуденний, Анкудінов, Середній, Піщаний, Бистрий, Восточний, Лімба та інші.
На процеси дельтоутворення найсильніше впливає обвалування берегів, яке перешкоджаючи виходу води на широку заплаву, змінює схили, швидкості, режим руху наносів, особливо в періоди активного формування русла і при наводках, водопіллі. Наприклад, у створі 40-го км (гирло Лаптиш - тепер канал Міжколгоспний) при проходженні значних паводків у природних умовах ширина розливу води досягала 10 км. В умовах обвалування потік зосереджувався в основному руслі завширшки до 900 м, що вилучило із водообміну ряд стабілізуючих ємностей великого обсягу, які трансформували паводкові хвилі та істотно змінювали водний режим дельти Дунаю [1].
Морська частина дельти формується внаслідок широкомасштабної взаємодії річкових потоків і морських течій. На морському краї дельти річковий потік сполучається з морськими циркуляціями, спрямування яких домінуюче у північно-західній частині Чорного моря зі сходу на захід, а потік річкових наносів - із уздовжбереговим переміщенням морських наносів. Цей процес формує морську дельту і супроводжується її активним розширенням. Взаємодія річкових потоків і морських течій визначає не тільки морський водний режим, а й водний режим внутрішньої верхньої і нижньої Кілійської дельти Дунаю.
Рівневий режим дельти Дунаю характеризується різкими і безперервними коливаннями протягом всього року. В його річному ході виділяється висока весняно-літня повінь, осінній і зимовий наводки -повені, низька літня і зимова межень. Весняна повінь характеризується найвищими рівнями, спостерігається майже щорічно (з березня по липень) і проходить кількома хвилями, які накладаються одна на одну. Літньо-осіння межень, яка проходить в період з липня по листопад, характеризується найнижчими річними горизонтами. Іноді спостерігаються невисокі літньо-осінні наводки, піки яких в маловодні роки (1972, 1974) перевищували піки весняної повені. Значною мірою це пов'язано з утворенням заторів, причиною яких є виключно високі рівні на морській частині дельти (1925, 1946, 1967, 1998 рр.).
На рівневий режим внутрішньої Кілійської дельти Дунаю певний вплив мають згінно-нагінні явища, які спричинюються дією вітрів західного, нагінні - східного напрямку. Чим ближче до краю дельти, тим сильнішим є вплив згінно-нагінних явищ. Зі зменшенням величини річкового стоку збільшується відстань, в межах якої має місце вплив згінно-нагінних явищ, які впливають значним чином на формування рівневого режиму дельти.
Льодові явища в дельті Дунаю спостерігаються не кожний рік, а стійкий льодостав фіксується менше ніж у 50% зим. Льодові явища нестійкі, можуть з'являтися і зникати кілька разів за зиму. Середня дата появи льодоставу - 12 січня, середня дата сходу льодових явищ -23 лютого (Вилкове). Середня тривалість льодоставу становить 21 добу, максимальна - 70 (1954-1955 рр.). Найбільша товщина льоду - 60 см (па окремих ділянках - до 80 см) зафіксована в кінці лютого.
Особливість гідрологічного режиму СЖП полягає в тому, що суміш природного і дренажного стоків із водозбору подається примусово, а надходження з Дунаю - самопливно, практично за залишковим принципом. У природних умовах рівневий режим СЖП має ряд відмінностей від режиму рукавів Дунаю, характеризуючись повільнішою течією поди, більшою шорсткістю русла через розвиток рослинності, наявністю мертвих просторів у створах і т.д. [1].
Розглянувши природно-ресурсний потенціал Дунайського біосферного заповідника, можна привести узагальнюючу таблицю у вигляді схеми (рисунок 1.2):
Рисунок 1.2 Узагальнюючі дані по природно-ресурсному потенціалу Дунайського біосферного заповідника.
З рисунка узагальнюючих даних природно-ресурсного потенціалу Дунайського біосферного заповідника можна зробити висновок, що досліджуємий об`єкт природно-заповідного фонду має всі умови для розвитку екологічного туризму як в наш час, так і в майбутньому.