81.Понятие, предмет и метод граждансокго процессуального права Гражданское процессуальное право - это совокупность и система правовых норм регулирующих общественные отношения возникают между участниками гражданского процесса и судом при осуществлении правосудия по гражданским делам. Гражданско процессуальное право является отраслью права и каждая отрасль права имеет свой предмет и метод правового регулирования. Предмет ЦПП (определяет) - это общественные отношения возникающие при осуществлении правосудия по гражданским делам. Метод ГПП - это совокупность правовых приемов регулирования общественных отношений в процессе осуществления правосудия по гражданским делам. По содержанию метод правового регулирования ЦПП является императивно - диспозитивным. Императивность - определяет необходимость участников гражданского дела подчиняться судебной власти, добросовестно выполнять возложенные на них обязанности так как к ним могут быть применены меры процессуального принуждения. Диспозитивность - это наоборот позволяет субъектам свободно использовать предоставленные им права в пределах установленных законом.

82.Производство на досудебных и судебных стадиях гражданского процесса

Этапы рассмотрения гр дел

1.Открытие производства по делу:1лицо должно подать исковое заявления – суд должен принять завление;2.производство по делу до судебного разбиретельства;3.Судебное разбирательство.4.Пересмотр решений суда в ап порядке.5.Пересмотр решений суда в касс порядке.6.Пересмотр реш суда по вновь откр обвам и исключ обвам.

83.Методика допроса свидетелей по гражданским делам

Методика допиту свідка - це логічні і психологічні прави­ла, на основі яких зацікавлена особа може допитати свідка І встановити необхідні для розгляду справи обставини.

З урахуванням специфіки цивільного процесу можна виді­лити 1 стадій допиту свідка:

1) підготовка допиту;(( 1.1. Визначення мети допиту. Мета допиту - одержати від свідка інформацію, що має доказове значення. Допит може проводитися з метою отримання нової інформації або перевір­ки чи уточнення наявної, отриманої з інших джерел.

1.2. Збір та вивчення відомостей про свідка. Потрібно встановити його стосунки з іншими учасниками процесу, со­ціальне оточення, психологічні особливості, місце роботи, коло спілкування.

1.3. Отримання спеціальних знань, які можуть знадоби­тися під час допиту.

1.4. Визначення тактичних та психологічних прийомів допиту. Прийоми підбираються індивідуально для кожного свідка, з урахування їх психологічних, статевих, професійних та інших особливостей

1.5. Складання плану допиту.

1.6. Прогнозування дій іншої сторонни

1.8. Попередня бесіда. Під час попередньої бесіди потрібно, насамперед, встано­вити мотивацію свідка і спрогнозувати, які саме він даватиме свідчення: правдиві чи ні. На цьому етапі можна використову­вати методи судово-психологічного впливу.))

2) анкетування свідка;(( Цю частину допиту здійснює суд. Відповідно до ст. 182 ЦПК України, перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, і попереджає його про кримінальну відпові­дальність за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання.))

3) розповідь свідка;

4) встановлення психологічного контакту;(( Вже на попередній стадії, під час вільної розповіді, потрібно намагатися встановити психологічний контакт із свідком. Для цього потрібно спостерігати за ним, дивитися у вічі, хи­тати головою на знак розуміння та ін. Це так звані невербальні способи.

Особливість допиту свідка в цивільному процесі в тому що на встановлення психологічного контакту немає часу. ))

5) перехресний допит;(( полягає в то­му, що кожна із сторін опитує свідка. Питання є основним інструментом допитувача.

За цільовим призначенням запитання поділяються на основ­ні, доповнюючі, уточнюючі, нагадувальні, контрольні, спів-ставляючі, деталізуючі, спрямовувальні та ін.

Ось основні правила допиту свідка, сформульовані ще на­прикінці позаминулого століття П. Сергеїчем:

1) не питати свідків про очевидні та встановлені обста­вини;

2) не питати про те, що не має значення;

3) не ставити випадкових запитань;

4) встановлювати джерело інформації свідка. Не допуска­ти показань з чужих слів;

5) зупинитися вчасно;

6) ставити запитання так, щоб свідок не міг вгадати очіку­ваної відповіді;

7) відокремлювати факти від суб'єктивної думки свідка про ці факти.

До цього можна додати, що запитання повинні бути конк­ретними і торкатися однієї обставини.

Допит рекомендують розпочинати із запитань, які не викликають негативної реакції, далі давати нейтральні запитання, потім -суттєві, які цікавлять допитувача.))

6) фіксація показань свідка;(( Доказове значення будуть мати лише ті покази, які зафіксовані в протоколі судового за­сідання. Тому представник повинен слідкувати, щоб секретар записував ті чи інші відповіді. Можна навіть повторити ту чи іншу фразу, вимовлену свідком.))

7) оцінка показань свідка.(( Оцінка показань свідка здійс­нюється як під час допиту, так і в судових дебатах. На оцінку достовірності показань свідка впливають такі фактори: 1) мо­ральність особи; 2) ступінь та характер зацікавленості свідка; 3) фізичні та психічні особливості; 4) об'єктивні умови сприй­няття фактів; 5) відповідність показань іншим доказам, відсут­ність протиріч у самих показаннях.))

84.Процессуальный порядок проведения экспертизы в гражданском процессе

Экспертом является лицо, которому поручено провести исследование материальных объктов, явлений, процессов,содержащих информацию об обстоятельствах дела, и дать заключение по вопросам, возникающим во время разбирательства дела и касающимся сферы его спец знаний.

Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку. Висновок експерта для суду не є обов'язковим

85. Понятие, виды и характеристика производств в гражданском процессе

   Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріальними ознаками в три види проваджень (ч. 3 ст. 15 ЦПК):    - позовне провадження;    - наказне провадження;    - окреме провадження.    Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду.    Справи окремого провадження спрямовуються на встановлення певних обставин, наявності юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб'єктивних прав.

Особое производство – это вид неискового гражданского судопроизводства, в порядке кторого рассматриваются гражданские дела о подтверждении наличия или отсутсвия юридических фактов, мимеющих значение для охран рав и интересов лица или создания условий осуществления им личных неимущественных или имущественных прав либо подтверждения наличия или отсутствия неоспариваемых прав.(ограничениеградж дееспос ф.л., признании недееспос. И восстановление гражд дееспос; предост несовершеннол лицу полной гражд дееспос; признании ф.л. безвестно отсуств или объявление умершим; усыновлении ; установл фактов имеющих юр значение; восстановление прав по утраченным ценным бумагам на предъявителя и векселям; передаче бесхоз недвижимой вещи в ком соб-ть; признании наследства выморочным; оказании лицу псих помощи в принуд порядке; принуд госпитализ в протевоттуб учреждение; раскрытие банком информации, содерж банк тайну в отношении юр и физ лиц

   Справи наказного провадження полягають у спрощеній процедурі розгляду ряду матеріально-правових вимог, які характеризуються явною очевидністю. Судебный приказ является формой судебного решения котрый выдается судом по результату рассмотрения требований(-о взыскании начисленной, но не выплаченной работником з\п;-о компенсации расходов на проведение розыска ответчика,должника,ребенка или транс.ср-в должника; - о взыскании задолженности по оплате жк услуг, телекоммуникацмонных услуг, теле, радио услуг;-о присуждении алиментов на ребнка 30%;- о возвращении стоимости товара ненадлежащего качества, об

установл факта продажи товара ненадлежащего качества.)

86. Понятие и виды средств доказывания в гражданском процессе

Суд доказывание представляет собой урег нормами гпк мысленную и процесс деят субъектов доказывания, напр на уст фактов(об-в) имеющих значение для дела и сост из собирания, представления, исследования и оценки доказательств. Ср-ва доказывания:1.Показания сторон,их представит,третьих лиц.2.Свидетельские показания.(это сообщение об известных ему обстоятельствах, имеющих значение для дела.)3.Письменные доказательства.(докты,акты,справки,переписка.подлинник.)4.Вещественные доказательства.(предметы материального мира, содерж информ об обвах)5.Заключение эксперта.(подробное описание произведенных экспертом исследований, сделанные в результате их выводы и обоснованные ответы на поставленные вопросы)

Относимость – это признак, свид о взаимосвязи док-в с обвами подлежащими установл..Допустимость.Обва не подлеж доказыванию:-признанные обва-Общеизвестные факты(=известность широкому кругу лиц,=известность суду)-преюдициальные факты(сущ или не сущ к-ого уст вступившим в зак силу суд решением по гражд хоз угол или админ делам)-правовые презумпции.Док-ва – любые факт данные, на основ к-ых суд устанавливает наличие или отсутствие об-в, обосновывающих требование и возражение сторон, и иных об-в,имеющих значение для разрешения дела.