
- •1. Управлінська інформація, її сутність та види.
- •4. Роль інформації в управлінні закладами освіти:
- •7. Класифікація інформації:
- •10. Інформація зовнішнього середовища прямої та непрямої дії.
- •11. Види моніторингу:
- •18. Джерела внутрішньої інформації.
- •19. Джерела управлінської інформації.
- •20. Інформаційна грамотність.
- •25. Основні етапи роботи керівника з інформацією.
- •26. Визначити зміст інформації щодо фінансово-господарської діяльності керівника.
- •27. Цілепокладання. Модель визначення цілей.
- •28. Методи збору інформації.
- •29. Кваліметричний підхід до вимірювання в моніторингових дослідженнях.
- •30. Визначити зміст інформації щодо управління вихованням школярів.
- •31. Опитування як метод збору інформації, його види
- •32. Вимоги до моніторингу
- •33. Визначити показники для спостереження навчального заняття.
- •34. Комплексні та новітні методи збору інформації
- •35. Структура освітнього моніторингу.
- •36. Визначити показники для спостереження за проведенням виховного заходу.
- •37. Мережа інформаційних звязків та комунікації в педагогічній системі
- •38. Взаємозвязок та взаємообумовленість управлінських функцій
- •39. Визначити зміст зворотньої інформації про будь-який обєкт навчально-виховного процесу
- •40. Структура процесу комунікації
- •41. Організаційні документи
- •42. Значення інформації у здійсненні управління
- •43. Комунікативні бар'єри
- •44. Форми збереження управлінської інформації
- •45. Визначити зміст зворотної інформація про об'єкт педагогічної системи
- •46. Схематично відобразити основні зовнішні інформаційні зв'язки керівника школи
- •47. Шляхи удосконалення інформаційного забезпечення управління
- •49. Справочинство
- •52. Властивості інформаційних потоків:
- •56. 68. Визначити зміст щоденної, тижневої, щомісячної інформації
- •60. Документи як носії інформації. Організація роботи з документами.
- •61. Принципи побудови та реалізації системи інформаційного забезпечення управління педагогічною системою.
- •62. Розпорядчі документи, їх структура та вимоги до складання.
- •64. Алгоритми створення системи інформ. Заб. Упр.:
- •66. Критерії оцінки якості документування.
- •67. Критерії інформаційного забезпечення управління.
- •73. Моделювання системи інформаційного забезпечення управління закладом освіти.
- •87. Властивості документа
- •88. Визначення рівня інформаційного забезпечення управління пед. Системою
- •89. Визначити кілька об’єктів пед процесу та вказати основні джерела надходження про них інформації
- •92. Принципи управління освітою
- •93. Змоделювати структуру журналу вхідної та вихідної документації
- •94. Суб'єкт суб'єктна класифікація інформаційних потоків в управлінні педагогічними системами
- •95. Управлінський цикл
- •96. Визначити мету та показники для спостереження за навчальним заняттям
- •97. Вивчення, розуміння та регулювання інформаційних процесів – основна характерна риса наукового управління
- •98. Роль інформаційної культури в діяльності керівника закладу освіти
- •99. Основні цілі та завдання управління закладом освіти,
- •100. Класифікація інформації за різними ознаками
- •101. Основні форми збереження управлінської інформації
- •103. Сутність основних функцій інформацыйноъ культури.
- •104. Використання комп’ютерної технології в діяльності керівника
- •105. Скласти наказ щодо управління навчально-виховним процесом. Наказ
29. Кваліметричний підхід до вимірювання в моніторингових дослідженнях.
«освітній моніторинг» це комплекс процедур спостереження, поточного оцінювання важливих перетворень в освітній системі, а також спрямування цих перетворень на досягнення визначених параметрів розвитку досліджуваного об’єкту.
Кваліметричний підхід (з англ. «квалі» – якість , «метро» – міряю) передбачає кількісний підхід опис якості предметів або процесів.
Кваліметрія – наукова галузь, яка вивчає методологію і проблематику комплексних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів – предметів або процесів. Педагогічна кваліметрія – практична наука, що поєднує в собі педагогіку, математику, загальну кваліметрію, психологію, соціологію і кібернетику.
Кваліметрія передбачає структурування об'єкта вивчення (об'єкт у цілому - перший рівень спільності), поділ його на складові частини (другий рівень), які у свою чергу поділяються на частини (третій рівень) і т. д. При цьому виходить ієрархічна система, що зазвичай відбивається схемою чи таблицею. Далі виробляється оцінка експертами (ранжування) або іншим шляхом («вимірювання») кожної складової та встановлення її вагомості (важливості) й, нарешті, поєднання цих оцінок за певними правилами в
Кваліметрія поділяється на теоретичну і практичну.
Теоретична кваліметрія абстрагується від конкретних об’єктів і вивчає загальні закономірності та математичні моделі, що пов’язані з оцінкою якості.
Предметом теоретичної кваліметрії є підвищення точності, зменшення трудомісткості кількісних оцінок якості та розробка методів і технологій раціонального використання кожного з кваліметричних методів.
Прикладна кваліметрія адаптує і доводить до технологічного використання моделі кількісної оцінки якості.
Педагогічна кваліметрія – практична наука, що поєднує в собі педагогіку, математику, загальну кваліметрію, психологію, соціологію і кібернетику.
Основним методом педагогічної експертизи є експертна оцінка. Основна методика – групова експертна оцінка. За допомогою цього методу проводиться формування колективного судження.
Основний принцип групової експертної оцінки є створення умов для індивідуального опитування експертів (незалежно один від одного). Для групової експертної оцінки підбираються кваліфіковані експерти-професіонали. Технічно це виглядає таким чином:
1. Заготовлюється список питань, які представляються експертам.
2. Експерти незалежно один від одного проставляють бали (ранжування, бальність тощо) проти кожного питання.
3. Проводиться статистична обробка результатів опитування.
4. Повторна експертна оцінка незалежних експертів.
Цикл повторюється 3-4 рази. Результати багатьох експериментів підтверджують гіпотезу про велику надійність колективної експертної думки порівняно з індивідуальною.
підсумок
1. Педагогічна кваліметрія базується на оцінці якості. В свою чергу, метод оцінки якості базується на принципі «Якість – поняття складне та подільне».
2. Предметом оцінки якості становиться діяльність окремо кожного учасника навчального процесу.
3. У визначенні факторів, що описують діяльність учасників педагогічного процесу має взяти участь «споживач» освітніх послуг (громада, суспільство, батьки) конкретного навчального закладу.
4. Кожен фактор, який описує діяльність (якість) учасника процесу має різну вагомість. Вагомості кожного фактору сильно залежать від «споживача».