28. Методи збору інформації.

Опитування — найпоширеніший метод збору первинної інформації. У кожному випадку опитування передбачає звернення безпосередньо до учасника й спрямоване на ті сторони процесу, які мало піддаються або не піддаються взагалі прямому спостереженню.

Існують два основні різновиди соціологічного опитування: анкетування й інтерв’ювання.

При анкетуванні опитуваний сам заповнює анкету з питаннями у присутності анкетера або без нього. За формою проведення воно може бути індивідуальним і груповим, очним і заочним. Найпоширеніші форми заочного — поштове опитування, опитування через газету, журнал.

Інтерв’ювання передбачає особисте спілкування з опитуваним, при якому дослідник (або його повноважний представник) сам задає питання й фіксує відповіді. За формою проведення воно може бути прямим, «віч-на-віч», і опосередкованим, наприклад, по телефону.

Залежно від джерела (носія) первинної соціологічної інформації, розрізняють опитування масові й спеціалізовані. У масовому опитуванні основним джерелом інформації виступають представники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо пов’язана із предметом аналізу. Учасників масових опитувань прийнято називати респондентами.

Аналіз документів. Цей метод дозволяє одержати відомості про минулі події, спостереження за якими вже неможливе.

Вивчення документів допомагає виявити тенденції й динаміку змін і розвитку певних явищ і процесів. Джерелом соціологічної інформації виступають зазвичай текстові повідомлення, що знаходяться в протоколах, доповідях, резолюціях, рішеннях, публікація, листах і т.п. Особливу роль виконує соціальна статистична інформація, яка у більшості випадків використовується для характеристики конкретно-історичного контексту розвитку досліджуваного явища або процесу. Важливою особливістю більшої частини статистичних документів є їх агрегованний характер, що означає їхню співвіднесеність з певною групою як цілим. Так, доступність «споживчого кошика» може бути віднесена як до всього населення, так і до окремих соціальних груп,

Не менш важливого значення набуває контент-аналіз, що активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації. Аналіз заснований на використанні однакових стандартизованих показників (індикаторів) для пошуку, обліку й підрахунку масовості тих або інших характеристик тексту. Даний аналіз здійснюється за схемою: хто сказав, що, кому, як, з якою метою і з яким результатом.

Спостереження являє собою цілеспрямоване й систематизоване сприйняття досліджуваного процесу або явища, риси, властивості й особливості якого фіксуються дослідником. Форми й прийоми фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото- або кіноапарат й інші технічні засоби.

Особливість спостереження як методу збору первинної інформації — можливість аналізувати й одержувати різнобічні враження про досліджуваний об’єкт. Тут можуть фіксуватися характер поведінки, жести, міміка особи, вираження емоцій окремих людей і цілих колективів (груп).

Виділяють два основні різновиди: включене й невключене спостереження. Якщо поведінка людей вивчається соціологом як учасником групи, то він проводить включене спостереження. Якщо соціолог вивчає їхню поведінку збоку (у спеціальному бланку реєструє всі типи дій, реакції, форми спілкування тощо), то він проводить невключене спостереження.