
- •1. Управлінська інформація, її сутність та види.
- •4. Роль інформації в управлінні закладами освіти:
- •7. Класифікація інформації:
- •10. Інформація зовнішнього середовища прямої та непрямої дії.
- •11. Види моніторингу:
- •18. Джерела внутрішньої інформації.
- •19. Джерела управлінської інформації.
- •20. Інформаційна грамотність.
- •25. Основні етапи роботи керівника з інформацією.
- •26. Визначити зміст інформації щодо фінансово-господарської діяльності керівника.
- •27. Цілепокладання. Модель визначення цілей.
- •28. Методи збору інформації.
- •29. Кваліметричний підхід до вимірювання в моніторингових дослідженнях.
- •30. Визначити зміст інформації щодо управління вихованням школярів.
- •31. Опитування як метод збору інформації, його види
- •32. Вимоги до моніторингу
- •33. Визначити показники для спостереження навчального заняття.
- •34. Комплексні та новітні методи збору інформації
- •35. Структура освітнього моніторингу.
- •36. Визначити показники для спостереження за проведенням виховного заходу.
- •37. Мережа інформаційних звязків та комунікації в педагогічній системі
- •38. Взаємозвязок та взаємообумовленість управлінських функцій
- •39. Визначити зміст зворотньої інформації про будь-який обєкт навчально-виховного процесу
- •40. Структура процесу комунікації
- •41. Організаційні документи
- •42. Значення інформації у здійсненні управління
- •43. Комунікативні бар'єри
- •44. Форми збереження управлінської інформації
- •45. Визначити зміст зворотної інформація про об'єкт педагогічної системи
- •46. Схематично відобразити основні зовнішні інформаційні зв'язки керівника школи
- •47. Шляхи удосконалення інформаційного забезпечення управління
- •49. Справочинство
- •52. Властивості інформаційних потоків:
- •56. 68. Визначити зміст щоденної, тижневої, щомісячної інформації
- •60. Документи як носії інформації. Організація роботи з документами.
- •61. Принципи побудови та реалізації системи інформаційного забезпечення управління педагогічною системою.
- •62. Розпорядчі документи, їх структура та вимоги до складання.
- •64. Алгоритми створення системи інформ. Заб. Упр.:
- •66. Критерії оцінки якості документування.
- •67. Критерії інформаційного забезпечення управління.
- •73. Моделювання системи інформаційного забезпечення управління закладом освіти.
- •87. Властивості документа
- •88. Визначення рівня інформаційного забезпечення управління пед. Системою
- •89. Визначити кілька об’єктів пед процесу та вказати основні джерела надходження про них інформації
- •92. Принципи управління освітою
- •93. Змоделювати структуру журналу вхідної та вихідної документації
- •94. Суб'єкт суб'єктна класифікація інформаційних потоків в управлінні педагогічними системами
- •95. Управлінський цикл
- •96. Визначити мету та показники для спостереження за навчальним заняттям
- •97. Вивчення, розуміння та регулювання інформаційних процесів – основна характерна риса наукового управління
- •98. Роль інформаційної культури в діяльності керівника закладу освіти
- •99. Основні цілі та завдання управління закладом освіти,
- •100. Класифікація інформації за різними ознаками
- •101. Основні форми збереження управлінської інформації
- •103. Сутність основних функцій інформацыйноъ культури.
- •104. Використання комп’ютерної технології в діяльності керівника
- •105. Скласти наказ щодо управління навчально-виховним процесом. Наказ
7. Класифікація інформації:
1) За змістом:1)педагогічна. 2.психологічна. 3. соц-економ. 4.правова. 5.аналітична. 6.організаційна, 7.методична, 8.навчальна,
2) за джерелом надходження:1.зовнішня, 2.внутрішня,
3)за ступенем обов’язковості:1.директивна, 2.рекомендаційна,
4) за напрямом руху:1.пряма (низхідна), 2.зворотна (висхідна), 3. вхідна, 4. вихідна,
5) за формою:1. усна, 2 документаційна,
6) за терміном: 1.оперативна, 2.періодична, 3.підсумкова,
7) за строком дії надходження: 1.короткострокова, 2.довгострокова,
8)за періодичністю надходження: 1.щоденна(відвід учнів, наявність педагогів, режим школи) 2.щотижнева(викон плану за тиждень, режим роботи) 3.щомісячна, 4.семистрова, 5.річна,
9)за ступенем оригінальності: 1.первинна, 2.вторинна,
10)за характером викладу: 1.стисла, 2.розгорнута,
11)за видом управління: 1.оперативна, 2.стратегічна,
12)за призначенням: 1.довідкова, 2.ознайомлювальна, 3.попереджувальна, 4.статистична, 5.про кадри.
10. Інформація зовнішнього середовища прямої та непрямої дії.
Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії. Середовище прямої дії на організацію (так зване мікросередовище) утворюють певні суб’єкти – споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти. Це середовище ще називають середовищем задач, тому що воно включає в себе елементи, які безпосередньо пов’язані з операціями організації. Оскільки підприємство є системоутворюючим ядром мікросередовища, то будь-які зміни в його діяльності чинять прямий і зворотний вплив на всі взаємопов’язані з ним елементи середовища і на середовище в цілому. До факторів прямого впливу, зокрема, належать: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, економічні закони, органи державної влади. Середовище непрямої дії (або макросередовище) охоплює матеріально-технічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на організації опосередковано. До основних з них, відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні та деякі інші.
11. Види моніторингу:
За цілями
-оперативний, тактичний, стратегічний
За етапами навчання
-вхідний, проміжків, вихідний
За часом
-Ретроспективний, поточний, попереджувальний.
За часом процесу
-періодичний, систематичний
За організаційними формами
-індивідуальний, груповий,фронтальний
За інструментарієм
-Стандартизований, не стандартизований, матричний
За рівнями управління
-Адміністративний, педагогічний, учнівський.
Метод (від грецького methodоs – шлях до чогось) – це спосіб одержання інформації, сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для пізнання реальності. ОПИТУВАННЯ (інтерв’ю)
За формою проведення: - вільне (нестандартизоване) – напівстандартизо-ване - стандартизоване
За кількістю респондентів: - групове - індивідуальне
За типом респондентів: - з відповідальною особою - з експертом - з рядовим респондентом
За способом спілкування: - особисте - телефонне
За частотою проведення: - одноразове - багаторазове (панельне)
За місцем проведення: - на робочому місці - в службовому помешканні – в місцях проведення відпочинку - в місцях відпочинку - в квартирі, в гуртожитку
Особливості інтерв’ю. Позитивні якості
Допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.
Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.
Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.
Особливості інтерв’ю. Труднощі
Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.
Значні матеріальні й часові затрати.
Трудомісткість підготовки інтерв’юерів.
Вирішення проблеми трудомісткості.
13. Властивості інформації та її вплив на прийняття управлінського рішення.
Інформація є невідємним компонентом мисленнєвого процесу.
На емпіричному рівні інформація розглядається відносно певної системи.
Інформація змінює певну систему.
Інформація може бути не корисною.
Інформ. Може бути повною і недостатньою.
Вірогідність інформ. зменшується з втратою її повноти.
Новизна.
Цінність.
Надійність.
Інформація існує в певних носіях.
14. Етапи моніторингових досліджень.
1. Підготовчий: визначення мети, об’єкту, напрямів, критеріїв, інструментарію.
2. Практичний: спостереження, бесіда, інтерв’ю, аналіз, тестування, відвідування уроків, самооцінка.
16. Вимоги до інформації.
Обєктивність і достовірність.
Достатність або мінімальна повнота.
Оперативність і своєчасність.
Гранична конкретність і лаконічність.
17. Розкрити види комунікацій та складові цього процесу.
Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей (рис. 1). Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільності при збереженні індивідуальності кожного її елемента. У своїй основі процес комунікації становить процес: руху інформації в ланцюгу «відправник – канал – одержувач», реального або потенційного зв’язку у формі діалогу, а також впливу на керований об’єкт, який досягається в результаті обміну повідомленнями.
Види:
1 міжособистісні (вербальні, невербальні, формальні , неформальні)- все це на основі усного спілкування.
2. Комунікації на основі письмового спілкування.
Елементи комунікації: відправник-повідомлення-канал зв’язку (дзвінок, диск)-користувач-шлях передачі інформації.