61. Принципи побудови та реалізації системи інформаційного забезпечення управління педагогічною системою.

Умовно принципи інформаційного забезпечення управління поділяють на 2 групи: методологічні і організаційні.

Методологічні:

• системності – розглядає заклад освіти як цілісну множину частин, виявляє взаємозалежність, особливості інформаційного обміну між частинами в цілісному утворенні, бачити його зв'язки з зовнішнім середовищем;

• науковості – забезпечує врахування об'єктивних закономірностей розвитку навчально – виховного процесу, використання наукових досліджень та технологій роботи з інформацією;

• конкретності – вимагає виділення найсуттєвіших елементів в комплексі;

• соціально – економічної детермінованості – виходить із наявності об'єктивних причинних зв'язків явищ, закономірностей, обумовлення одного явища другим;

• комплексності – зумовлює тісне поєднання зовнішньої та внутрішньої, прямої та зворотної інформації.

Організаційні:

• відкритості – передбачає можливість вдосконалення системи ІЗ управління, елективність та динамічність щодо її корекції;

• правової пріоритетності і законності – забезпечує узгодженість інформаційних даних з чинним законодавством України;

• міри – гармонізує систему ІЗ, її структуру, механізм, запобігає різним гіпертрофіям;

• повноти та інтегрального аналізу інформації – забезпечує інтеграцію інформації в цілісний інформаційний комплекс даних про заклад, передбачає наявність горизонтальної і вертикальної обробки інформації;

• інформаційної достатності – спрямований на задоволення інформаційних потреб усіх суб'єктів управління і потребує класифікації інформації за джерелами, часом надходження, змістом, ступенем важливості, визначення каналів прямого і зворотного зв'язку;

• зворотного зв'язку – дозволяє забезпечити керівника інформацією необхідною для виконання всіх управлінських функцій;

• диференційованості інформаційних потоків – здійснюється як за цілями так і за суб'єктами управління.

62. Розпорядчі документи, їх структура та вимоги до складання.

Розпорядчі документи укладаються відповідно до нормативно – правових актів. Найпоширенішим видом розпорядчих документів є накази, які застосовуються у сфері управління.

Наказ – це офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова керівника установи, підприємства, організації і т. ін..

За призначенням розрізняють накази із загальних та кадрових питань, нормативні накази ( про розподіл обов'язків, правила внутрішнього розпорядку).

Текст наказу складається з констатуючої і розпорядчої частин. Констатуюча містить вступ(зазначається причина видання наказу), доведення (переказуються головні факти), висновок (викладається мета видання наказу).

Другу частину позначають словами «НАКАЗУЮ». Вона складається з пунктів, кожен з яких містить кілька частин: дія, строк виконання, відповідальний за виконання. В останньому пункті розпорядчої частини наказу зазначають осіб, яким доручається контроль за його виконанням.

У наказах, що видаються на виконання ухвал вищих органів, часто не подають констатуючої частини. Замість цього посилаються на номер, дату і найменування нормативного або розпорядчого документа.

Наказ підписує перший керівник установи. Право підпису наказу він може надавати своєму заступнику в межах його компетенції.

Витяг з наказу. Витяг – копія частини оригіналу документа. Витяг з наказу містить фактично ті ж реквізити, що й наказ. До витягу вноситься тільки розпорядча частина тексту, яка необхідна для практичної роботи. Констатуючу частину відтворюють повністю.

Вказівка – розпорядчий документ, який видається ширшим колом посадових осіб, ніж наказ, і охоплює в основному питання організаційно – методичного, оперативного характеру, що пов'язані з виконанням наказів, інструкцій та інших актів установи чи її вищих органів. Вказівки даються для розв'язання поточних організаційних питань, а також доведення нормативних матеріалів до безпосередніх виконавців.

Ухвала – розпорядчий документ, під яким розуміють правовий акт, що приймається місцевими Радами народних депутатів або виконкомами в колегіальному порядку для розв'язання найважливіших питань та компетенцій. Ухвалами також називаються спільні акти, що видаються кількома неоднорідними організаціями.

Розпорядження – акт управління владного характеру, виданий посадовою особою чи державним органом у межах наданої компетенції. Розпорядження містять певне коло питань і діють протягом зазначеного строку.

Рішення – розпорядчий документ, який є правовим актом діяльності колегій міністерств, відомств, наукових, методичних рад тощо. Його текст складається з двох пов'язаних частин: констатуючої та розпорядчої. Констатуюча покликана пояснити, чим викликане те чи інше рішення. Розпорядча частина має бути чіткою, конкретною, не суперечити змістові раніше виданих розпорядчих документів, не допускати різного тлумачення.