2. Нормативно-правова база роботи

У своїй роботі з сім'єю соціальний педагог керується таки­ми законодавчими документами:

- Декларація прав дитини;

- Конвенція ООН про права дитини;

- Конституція України;

- Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року;

- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення;

- ЗУ „Про освіту" від 23.05.1991 p.;

- ЗУ „Про загальну середню освіту" від 13.05.1999 p.;

- ЗУ „Про охорону дитинства" від 26.04.2001 p.;

- ЗУ „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21.06.2001р.;

- ЗУ „Про попередження насильства в сім'ї", прийнятий 26 квітня 2001 року;

- ЗУ „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеці­альні установи для неповнолітніх" від 25.01.1995 p.;

- ЗУ „Про забезпечення організаційно-правових умов".

3. Алгоритм, основні форми та методи роботи з сім'ями

Робота з сім'єю починається з її вивчення. Алгоритм вивчення сім'ї:

1) Склад сім'ї, структура, тип сім'ї (міська/сільська, по­вна/неповна, молода сім'я, багатодітна, сім'я у повторному шлюбі, сім'я, що складається з багатьох поколінь, сім'я, де бать­ки розлучені, сім'ї біженців, військових, емігрантів, віруючих, опікунів, усиновителів, студентів, сім'ї, де дитина хвора або інвалід, де батьки наркомани, п'яниці, матір займається прости­туцією, позашлюбна сім'я, сім'язнеповнолітньоюматір'ютаін.);

2) Житлово-побутові умови;

3) Матеріальна забезпеченість;

4) Виховний потенціал сім'ї (сильний, нестійкий, слабкий, негативний);

5) Характер взаємовідносин у сім'ї:

а) місце кожного у системі рольових відносин у сім'ї;

6) виконання кожним своєї ролі;

в) соціальний і професійний статус;

г) материнство;

д) батьківство;

є) відсутність одного з батьків;

ж) відносини між дітьми і батьками (гармонійні, конф­ліктні, компромісні, аморальні, сімейна жорстокість);

з) відносини між іншими членами сім'ї і дітьми (турбо­тливість, довіра, дружба, рівноправність, відчуженість, над­мірна опіка, повна самостійність, незалежність, байдужість, безконтрольність);

и) позиція дитини в сім'ї (педагогічна виправданість, об'єкт постійних суперечок дорослих, незацікавленість, бездог­лядність, невпевненість у собі та інше);

к) ставлення дитини до батьків (дитяча позиція: „Я по­трібний, мене люблять і я люблю теж", „Я потрібен, мене люб­лять, а ви існуєте заради мене", „Я не потрібен, мене не люб­лять, але я від усієї душі бажаю наблизитись до вас", „Я не по­трібен, мене не люблять, залиште мене у спокої"; батьківська позиція) [10, 62];

л) типи відносин до батьків: батьки авторитетні, байдуже ставлення, недбайливе ставлення, нехтування, гостро пережи­вають драму, більше люблять одного з батьків;

м) визначення проблемного поля сім'ї та конкретних при­чин (конфліктів, відхилень у поведінці, низького виховного потенціалу).

Вивчення взаємовідносин у сім'ї можна починати з анкету­вання. Пропонуємо анкету, яку, на наш погляд, можна викори­стовувати на першому етапі діагностики.

Вивчення сім'ї, конкретної сімейної ситуації може здійсню­ватися різними способами. До методів збору інформації на етапі початкового вивчення відносять: інтерв'ю, бесіду, спостережен­ня, анкетування, проективні методики.

На першому етапі результати обстежень фіксуються в ан­кеті, яка містить такі розділи:

- імена, прізвища дітей, адреси;

- причини виникнення проблеми;

- інформація про членів сім'ї;

- важливі зв'язки сім'ї;

- дохід сім'ї;

- фінансові проблеми;

- житлові умови;

- стосунки сім'ї;

- здоров'я членів сім'ї;

- детальна інформація про дитину; чинники ризику, від яких вона страждає.

Ознайомлення з сім'єю супроводжується:

- веденням детальних записів про проведену роботу і вияв­лені факти та інформацію стосовно життя сім'ї;

- веденням робочого щоденника, де фіксуються всі зустрічі, контакти, звернення, зміст розмов, дій, резюме і план подаль­ших дій;

- складанням актів (Акт обстеження житлових умов пере­бування неповнолітнього, Акт обстеження санітарно-гігієнічно­го стану помешкання);

- веденням „Соціального паспорта сім'ї", „Соціального пас­порта сім'ї „групи ризику".

Здійснення підтримки, допомоги сім'ям відбувається за використання різних форм, методів, прийомів, технологій, які пропонують відомі дослідники Т. Шептенко, Г. Вороніна, М. Ша­курова, P. Овчарова, Ю. Василькова, О. Іванова, Т. Семигіна, А. Капська, О. Безпалько, І. Трубавіна та ін. Спробуємо окрес­лити найсучасніші з них.

Організаційні форми та методи спрямовані на розв'язання соціально-педагогічних завдань та організацію позитивної ак­тивності дітей та молоді, на організацію нових відносин. Ук­раїнські дослідники визначають існування великої кількості організаційних форм, які класифікуються за певними ознака­ми, виділяються у блоки і групи та ін.

До організаційних методів соціально-педагогічної роботи з сім'єю відносимо:

1. Організація планування роботи (визначення мети і зав­дань, складання різних типів класифікацій).

2. Організація посередницької роботи: зустрічі, консуль­тації, бесіди, представлення інформації, інтересів сім'ї з пра­вових, медичних, соціальних, психолого-педагогічних питань.

3. Організація надання допомоги: зустрічі, грошова, натураль­на допомога, державні пільги, субсидії, спонсорська допомога. 224

4. Організація допомоги у використанні існуючих ресурсів (внутрішніх, зовнішніх): соціальне навчання (лекції, бесіди, семінари, диспути, дискусії, ігри, вікторини, консультації, тренінги, вправи, зустрічі, концерти, свята тощо).

5. Організація контролю і звітності та інспектування: спос­тереження, інтерв'ю, перевірка, анкетування, оцінювання, моніторинг тощо.

6. „Сімейні лекторії" - одна з найбільш поширених форм роботи з батьками. Вони можуть бути постійними, разовими, тематичними (наприклад, для батьків, які цікавляться педаго­гікою і психологією).

7. „Сімейні прогулянки". Діти запрошують своїх ровес­ників, які об'єднують 2-3 сім'ї, на лижні, велосипедні, водні, автомобільні прогулянки. Такі прогулянки можуть тривати від декількох годин до 2-3 днів.

Психолого-педагогічна робота з сім'єю може здійснювати­ся такими методами:

- соціального навчання (лекція, бесіда, пояснення, пере­конання, приклад, вправа, виховна ситуація);

- рекомендації до навчання (інструктаж, наочність, рекла­ма, показ, демонстрація);

- підтримка особистості (консультації, бесіди, переконан­ня, тренінг, прохання, заохочення, створення ситуацій успіху);

- попередження конфліктів.

Дослідники визначають кризис-інтервентну і проблемно-орієнтовану модель соціально-педагогічної допомоги сім'ї.

1) Кризис-інтервентна модель передбачає виявлення допо­моги в кризовій ситуації (криза 3 років - процес формування основних індивідуально-психологічних якостей, 7-8 років -адаптація до соціального статусу школяра, 12-17 років - пері­од самоствердження, зміна відносин з оточенням, 18-21 рік -соціальне самовизначення); допомога у зменшенні стресового стану, у мобілізації сім'ї щодо подолання кризи. Допомога вва­жається успішною, якщо завдяки всій сім'ї, друзям, ровесни­кам знімається напруження. При роботі використовуються такі методи: індивідуальна бесіда, контроль, терапія, вирішення ви­явлених проблем.

2) Проблемно-орієнтована модель являє собою короткостро­кову стратегію і пов'язана з вирішенням конкретних проблем:

деструктивне ставлення до дитини, неправильний стиль вихо­вання, незадовільний психологічний клімат у сім'ї та ін. Мето­ди, що використовуються в роботі: складання контракту між соціальним педагогом і сім'єю, де обговорюється ціль, мета, зав­дання соціально-педагогічної діяльності, терміни виконання, роль соціального педагога.

Довготривалі форми роботи побудовані на психосоціально-му підґрунті через вплив на сім'ю, інші суспільні, громадські системи, як окремо, так і разом.

Важлива форма роботи - патронаж - відвідування сім'ї вдо­ма з діагностичними, контрольними, адаптаційно-реабіліта­ційними цілями (в Україні патронаж здійснюється з метою на­дання терапевтичної допомоги, соціального обслуговування). Соціально-педагогічний патронаж потребує дотримання таких принципів: самовизначення сім'ї, добровільності у прийнятті допомоги, конфіденційності.

Патронаж проводиться з такою метою:

- діагностичною (ознайомлення);

- контрольною (оцінка);

- адаптаційно-реабілітаційною (виявлення допомоги). Патронажі можуть бути: регулярними залежно від обраної

стратегії (довготривалі, короткотривалі); із запланованою пері­одичністю (проводиться патронаж сімей, які мають проблеми у вихованні дітей-інвалідів першого року життя, з метою подо­лання психотравмуючої ситуації, оформлення інвалідності, ос­воєння нових умінь; неблагополучних, асоціальних сімей, з метою виявлення кризової ситуації).

Методи, які використовуються соціальним педагогом під час патронажу:

- індивідуальні (консультація, бесіда), за допомогою прийомів емоційного зараження, навіювання, переконання, художніх аналогій, міні-тренінгів;

- групові (соціально-психологічні, освітні тренінги).

Соціально-педагогічне консультування сім'ї - надання со­ціально-педагогічної консультативної допомоги з проблем кон­фліктності, соціальних проблем сім'ї. Теми соціально-педаго­гічних консультацій: сфера життєзабезпечення, сфера організації побуту, сімейного здоров'я, сфери духовного і морального здоров'я, сфера виховання дітей та ін.

Підготовка молоді до сімейного життя здійснюється за до­помогою лекторіїв, групових занять, індивідуальних консуль­тацій. Програми лекторіїв передбачають розгляд таких питань: „Здоровий спосіб життя сім'ї", „Сім'я і закон", „Сімейний ко­декс", „Проблеми планування сім'ї", „Народження здорових і бажаних дітей", „Способи вирішення сімейних проблем, конфліктів", „Психологічний клімат у сім'ї", „Бюджет сім'ї", „Мамина школа", „Поради майбутньому батькові" та ін.

В соціальних центрах працюють вечірні, сімейні, юнацькі гімназії - навчання триває 2 роки. До роботи в них залучаються спеціалісти. Навчальні плани жіночої гімназії включають такі предмети: „Жінка в бізнесі", „Дівчинка, дівчина, жінка", „Пси­хологія міжособистісних взаємин", "Етика сімейних відносин", „Основи етикету", „Я чарівна і приваблива", „Школа материн­ства". У процесі викладання використовуються тренінги, рольові ігри, конкурси, дискусії, клуби та ін.

Клуби - підготовка до сімейного життя — на їх базі здійсню­ється навчання з різних спеціальностей (референт, гувернер, масажист, домашній перукар, косметолог та ін.), працевлаш­тування, підвищення загальної культури. Такі клуби для дівчат-сиріт створюються в інтернатах. їх мета: сформувати уявлення про сім'ю, подружні відносини, сімейні традиції. Методи робо­ти: тренінги (комунікативні, особистісного зростання тощо), розігрування рольових ситуацій, розв'язання ситуаційних вправ.

Пошта довіри - листування зі спеціалістами соціальних служб. Листи поділяють на групи: до нарколога, гінеколога, соціального працівника. Анонімні консультації допомагають вирішити важливі питання за допомогою рекомендацій, порад.

Лекторій - інформування молодих сімей на базі РАГСів, жіночих консультацій.

Школа молодих батьків - система навчання і просвіти батьків-початківців; підвищення батьківської компетентності; формування усвідомленого ставлення до нових обов'язків, по­в'язаних з народженням дитини та її вихованням.