РОЗДІЛ З

СПЕЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Тема 3.1. Технології роботи соціального педагога з сім'єю

3.1.1. Методи і технологи соціально-педагогічної роботи із сім'єю

Ключові поняття: „сім'я", „соціально-педагогічний суп­ровід сім'ї", „патронаж".

План

1. Мета, зміст та особливості роботи з сім'єю.

2. Нормативно-правова база роботи.

3. Алгоритм, основні форми та методи роботи з сім'ями.

4. Технологія соціально-педагогічного супроводу сім'ї у загальноосвітній школі.

Література

1. Соціальна педагогіка: навч.-метод, посіб. / Авт.-уклад. СП. Архипова, Г.Я. Майборода. - Черкаси; Ужгород: „Мистець­ка лінія", 2002. - 267 с

2. Василенко Ю.А. Методика и опыт работы социального педагога / Ю.А. Василенко. - М., 2001. - 158 с.

214

3. Козубовська Г.В. Роль і функції соціально-психологічної служби в роботі з сім'єю / Г.В. Козубовська, В.Ю. Керецман, Г.В. Товканець. - Ужгород: УЖДУ, 1998. - 215 с

4. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога / Р.В. Овчарова. - М.: ТЦ Сфера, 2002. - 480 с

5. Постовий В.Г. Сучасна сім'я та її педагогіка/В.Г. Посто­вий.-К., 1994. -198 с.

6. Технології соціально-педагогічної роботи / За заг. ред. А.Й. Капської. - К., 2000. - 371 с

7. Трубавіна І.М. Соціальний супровід неблагополучно! сім'ї: наук.-метод, матеріали / І.М. Трубавіна. - К.: ДЦССМ, 2003.-86 с

8. Трубавіна І.М. Методи вивчення сім'ї / І.М. Трубавіна, Н.А. Бугаєць. - К.: ДЦССМ, 2001. - 110 с

9. Шакурова М.В. Методика и технология работы социаль­ного педагога: учеб. пособие для студ. вузов / М.В. Шакурова. — М.: Академия, 2002. - 266 с.

10. Шептенко П.А. Методика и технология работы соци­ального педагога: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заве­дений / П.А. Шептенко, Г.А. Воронина. - М.: Академия, 2001. -206 с.

1. Мета, зміст та особливості роботи з сім'єю

Робота з сім'ями - пріоритетний напрям діяльності соціаль­ного педагога.

Метою соціально-педагогічної роботи з сім'єю є збережен­ня цілісності сім'ї, захист прав і інтересів її членів, створення оптимальних умов для розвитку особистості, надання допомоги (психолого-педагогічної, посередницької у вирішенні соціаль­них, економічних, медичних, правових проблем).

Основні функції соціального педагога в роботі з дітьми, з сім'єю: діагностична, прогностична, організаційно-комуніка­тивна, правозахисна, попереджувально-профілактична, соці­ально-побутова, соціально-психологічна, організаторська, куль-турно-дозвільнева, консультативна.

Соціальний педагог проводить діагностику і на її основі складає програму допомоги сім'ї, яка включає виховання дітей, організацію догляду за дітьми, оформлення опікунства, усиновлення (удочеріння), захист дітей, турботу про дітей, які мають відхилення у здоров'ї, організацію дозвілля, пропаганду здоро­вого способу життя, підвищення освітнього, культурного рівня членів сім'ї, виявлення допомоги неблагополучним сім'ям, ви­рішення кризових ситуацій, робота із запобігання появі бездог­лядних дітей.

Об'єктом впливу соціального педагога може бути дитина в сім'ї, дорослі члени сім'ї, сама сім'я, колектив. Діяльність соці­ального педагога включає три складові соціально-педагогічної допомоги: (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1. Складові соціально-педагогічної допомоги

Освітня			Психологічна	Посередницька
Допомога у навчанні і			Включає два	Включає три
вихованні, подоланні таких			компоненти:	компоненти:
помилок, як:			1. Підтримка,	1. Допомога в
- відсутність єдиних вимог у			яка	організації
вихованні;			спрямована на	виставок,
- викривлене уявлення про			створення	продажу речей,
методи, цілі, задачі виховання;			сприятливого	аукціонів, клубів
- сліпа любов;			клімату в	знайомств,
- надмірна вимогливість;			сім'ї;	літнього
- перекладання турбот про			Психологіч-на	відпочинку;
виховання та освіту на виховні			допомога сім'ї	2. Координація
заклади;			у подоланні	(спрямована на
- сварки батьків;			стресу,	спільне
- відсутність педагогічного			кризових	вирішення
такту;			ситуацій;	питань: передача
- застосування фізичних			аналіз	в прийомну
покарань.			ситуацій,	сім'ю,
Тому одним з напрямів			внутрі-	усиновлення
діяльності є просвіта з питань:			сімейних	сім'єю,
- підготовки батьків до			відносин.	влаштування
виховання;				дітей у притулок;
- роль батьків у вихованні у				3. Інформування
дітей адекватної поведінки по				(допомога в
відношенню до ровесників;				наданні
- значення особистого прикладу,				інформації з
батьківського авторитету,				питань
виконання ролі „матері",				соціального
„батька", відносини з дітьми;				захисту у формі
- взаємовідносини різних				консультування).
поколінь, методи педагогічного
впливу, формування
позитивного впливу, відносини
між дорослими і дітьми;
- виховання відповідно до
правил педагогічної
диференціації віку і статі;
- соціально-педагогічні
проблеми негативного впливу
бездоглядності;
- сутність самовиховання;
- покарання та заохочення;
- помилки виховання;
- трудове виховання;
- режим дня.
Окрім знань, надаються
соціальні уміння, навички на
практичних заняттях, які
допомагають сім'ї підвищити її
статус, упорядкувати побут
(вміння вести домашнє
господарство, бюджет, навички
виховання дітей, навички в
галузі санітарної гігієни,
реагування в проблемних
ситуаціях).
Допомога надається під час
консультування.
Методи сімейного виховання:
1 група. Методи повсякденного
спілкування і взаємодії (метод
поваги до дитячої особистості,
метод переконання через
прийоми обговорення,
розуміння, довіри, спонукання,
співчуття, перестороги,
критики).
2 група. Методи впливу з метою
корекції (приклад, пояснення,
викликання психічного стану
радості, методи зняття
психологічного напруження
через прийоми звернення до
честі, совісті, справедливості,
естетичних почуттів,
самолюбства, співчуття,
милосердя, страху,
безстрашності, навіювання,
переконання, похвали).
Ці технології допоможуть
батькам позбутися тактики
„диктату", „опіки",
"конфронтації" та ін.

Принципи роботи з сім'єю:

- принцип універсальності, який забезпечує надання до­помоги всім сім'ям, які її потребують, виключаючи дискримі­націю за будь-якими ознаками;

- принцип законності та прав людини, який забезпечує надання соціально-педагогічної допомоги сім'ї на основі чин­ного законодавства щодо захисту прав людини;

- принцип соціального реагування (або принцип конкрет­ності), який забезпечує здійснення заходів при наданні соці­ально-педагогічної допомоги сім'ї з урахуванням виявлених індивідуальних проблем, а не обмеження стандартним набором форм і методів роботи із сім'єю;

- принцип добровільності у прийнятті допомоги, який за­безпечує право сім'ї на згоду співпрацювати із соціальним пе­дагогом та іншими суб'єктами соціально-педагогічної діяль­ності та виконувати взяті на себе зобов'язання, а також обирати форми та методи роботи щодо досягнення поставленої мети. Цей принцип також забезпечує право сім'ї відмовитись від соціаль­но-педагогічної допомоги;

- принцип клієнтоцентризму, який забезпечує визнання пріоритету прав сім'ї у всіх випадках, крім тих, які суперечать правам та інтересам інших людей (сімей);

- принцип конфіденційності, який забезпечує нерозпов-сюдження суб'єктами соціально-педагогічної діяльності інфор­мації про сім'ю, яка отримана в процесі роботи і розголошення якої може завдати шкоди сім'ї, дискредитувати її. Така інфор­мація може бути використана тільки у професійних цілях в інте­ресах сім'ї, крім випадків, передбачених законом і пов'язаних із загрозою життю чи здоров'ю іншої людини або можливістю насильства. В таких випадках соціальний педагог повинен про­інформувати про це відповідні державні органи;

- принцип опори на власні сили, який забезпечує суб'єктну роль сім'ї в процесі надання соціально-педагогічної допомоги, її активну позицію у вирішенні своїх проблем (сім'ї з обмеже­ними можливостями мають право одержувати допомогу, не ви­являючи при цьому власної активності);

- принцип толерантності, який забезпечує коректне і тер­пиме ставлення суб'єктів соціально-педагогічної діяльності до сім'ї при наданні допомоги незалежно від їх особистісного став­лення до особливостей поведінки, ціннісних орієнтацій членів сім'ї;

- принцип цілеспрямованості, який забезпечує реалізацію соціально-педагогічної допомоги до вирішення проблеми, до­сягнення професійної мети;

- принцип системності, який забезпечує єдність форм, ме­тодів, засобів і прийомів при вирішенні поставленої проблеми, а також врахування при наданні соціально-педагогічної допо­моги того, що сім'я - це органічна єдність. Соціальний педагог повинен враховувати, що зміна в статусі, характері, засобі взає­мозв'язку в одній підсистемі сім'ї викликає зміни в інших підсистемах. Тому сама методика впливу на сім'ю повинна бути системною;

- принцип диференційованого та індивідуального підходу до сім'ї, який забезпечує здійснення комплексу послуг при наданні соціально-педагогічної допомоги з урахуванням особ­ливостей (вікових, статевих, психологічних, поведінкових тощо) кожного члена сім'ї.

Класифікація форм роботи з сім'єю з метою профілактики та запобігання негативним явищам у сім'ї:

1) за кількісним складом учасників: індивідуальні, гру­пові, масові;

2) за домінуючим засобом впливу на сім'ю: словесні, прак­тичні, наочні;

3) за складністю побудови: прості, складні, комплексні;

4) за часом проведення: короткочасні, періодичні, систе­матичні, довготривалі.

Найбільш поширені форми і методи роботи з сім'єю, а та­кож з дітьми та підлітками, що виховуються в цих сім'ях:

- діагностичні методи (методика незакінчених речень; пси-хопроективні малюнки „Я і моя сім'я", „Я серед людей" (спільно з психологом), анкетування, опитування, інтерв'ю, т^ти, аналіз мікросоціуму та соціального оточення сім'ї (створення генограми сім'ї та еко-карти сім'ї, соціального паспорта сім'ї);

- тематичні виховні заходи за спільною участю батьків і дітей;

- тематичні батьківські збори з елементами тренінгу („Вплив сімейного середовища на формування особистості ди­тини", „Типи сімейного виховання: за і проти", „Відпові­дальність батьків за майбутнє дітей", „Кризові періоди розвит­ку підлітка", „Труднощі і помилки у вихованні дитини", „Важ­ливість співпраці батьків зі школою у подоланні проблем" тощо);

- ігрові методики, моделювання проблемних ситуацій та шляхів виходу з них;

- бесіди (індивідуальні та сімейні; інформаційні, профілак­тичні);

- консультування (індивідуальне та сімейне);

- соціально-психологічні тренінги;

- інформаційно-просвітницькі лекції;

- семінари;

- зустрічі з представниками державних та громадських ус­танов, діяльність яких пов'язана із захистом сім'ї в сучасному суспільстві та профілактикою негативних явищ у сімейному середовищі;

- тематичні дні („День родини першокласника", „День відкритих дверей", „День сім'ї", „День матері"), тижні, місяч­ники (місячник правового та превентивного виховання, місяч­ник громадянського виховання, місячник профілактики нега­тивних явищ у сімейному середовищі);

- свято багатодітної сім'ї;

- загальношкільні батьківські конференції (наприклад, з обміну досвідом традицій сімейного виховання тощо);

- „Школа молодих батьків", „Батьківський університет", „Школа батьківської підтримки";

- конкурси (наприклад: конкурс сімейних ерудитів, „Співу­ча родина", „Наші родинні свята", „Дерево нашого роду", „Наші сімейні традиції та реліквії" тощо);

- соціально-психологічний театр;

- оформлення інформаційного куточка;

- розробка пам'яток та методичних рекомендацій батькам щодо важливості сімейного виховання, а також інформаційних листків з переліком організацій, які задіяні у роботі з профі­лактики злочинності серед дітей та підлітків;

- рекламно-інформаційні кампанії в співпраці із засобами масової інформації;

- благодійні акції;

- відвідування за місцем проживання (інспектування);

- малі педагогічні ради (зустріч батьків з вчителями, які навчають їх дітей);

- співпраця з адміністрацією за місцем роботи батьків;

- співпраця з Радою мікрорайону за місцем проживання сім'ї;

- діяльність Ради профілактики школи.

Напрями, форми і методи роботи з сім'єю обираються за­лежно від конкретної проблеми сім'ї або від характеру допомо­ги, за якою звернулася сім'я, а також від типу сім'ї та рівня її благополуччя стосовно впливу на розвиток дитини.