2. Деревна маса

Деревна маса — це волокнистий матеріал, який отримують внаслідок механічного подрібнення деревини. При виготовленні деревної маси відбуваються не лише фізичні, але й хімічні процеси: розрив молекулярних ланцюгів целюлози, збільшення в ній кількості вільних гідроксильних груп, гідроліз геміцелюлози, утворення вільних радикалів з молекул лігніну тощо. Наявність лігніну надає деревній масі цупкості й твердості, що ускладнює переплетіння волокон і знижує міцність паперу. Крім того, недоліком деревної маси є нестійкість властивостей при зберіганні і дії світла, тепла, вологи. Деревна маса є найбільш економічним і поширеним волокнистим напівфабрикатом, її використання дозволяє не лише знизити вартість готової продукції, але і покращити окремі друкарські властивості паперу (підвищує непрозорість, гладкість). Суттєвою перевагою деревної маси є те, що в процесі її виробництва найбільш повно використо­вується рослинна сировина, її вихід з деревини становить 90-98%. Властивості деревної маси залежать від способу її виготовлення. В теперішній час виробляються такі види деревної маси: біла, бура, хімічна, термомеханічна і хімікотермомеханічна.

Білу деревну масу отримують шляхом стирання дерева. Вона має майже такий самий склад, що і деревина з якої її виготовляють. Біла деревна маса є доступним і деколи незамінним напівфабрикатом для виготовлення окремих видів паперу. Вона поліпшує його пластичність, здатність швидко сприймати фарбу, робить м'яким. Але такий папір швидко старіє, втрачає механічну міцність і жовтіє, тому її використо­вують, зазвичай, для видань з обмеженим терміном користування.

Буру деревну масу виробляють із попередньо пропареної деревини. її волокна більш тонкі і гнучкі, ніж у білої деревної маси. Волокна бурої деревної маси використо­вують для виготовлення палітурного картону і обгорткового паперу.

Хімічну деревну масу виготовляють аналогічно білій деревній масі із деревини, переважно листяних порід, що попередньо хімічно обробляється нейтральним суль­фітним розчином при підвищеній температурі і тиску. Хімічна деревна маса дешевша від целюлози, але має небажаний жовтуватий відтінок. Відбілену хімічну деревну масу використовують для виготовлення деяких видів друкарського паперу замість дорогої деревної целюлози.

Термомеханічну деревну масу отримують шляхом подрібнення на рафінерах попередньо пропарених трісок дерева.

Виробництво хімікотермомеханічної деревної маси таке ж, як і термомеханічної, але пропарку здійснюють з невеликими домішками (2,5-4,5%) моносульфіту натрію чи інших реагентів. Використання термомеханічної і хімікотермомеханічної деревної маси дозволяє скоротити розхід целюлози при виробництві багатьох видів паперу і картону, покращити їх якісні показники; газет­ний папір можна виготовляти і без використання целюлози. Тому останні види деревної маси є дуже перспективними напівфабрикатами і їх виробництво буде надалі збільшуватись.

3. Напівцелюлоза

Напівцелюлоза – отримується напівхімічним методом при термогідролітичній обробці рослинної сировини з наступним розділенням волокон механічним розмелюванням. Вихід напівфабрикату – 65-85%. Цей напівфабрикат знаходиться між целюлозою та механічною масою. Він виробляється зі листяної деревини та однорічних рослин. Отриманий волокнистий матеріал за своєю структурою та розмірами наближається до целюлози, але відрізняється від неї нижчою білістю (35–55 %). Здебільшого цей напівфабрикат використовують для виготовлення тарного картону, або у композиції з деревинною целюлозою для виготовлення деяких видів паперу.

Підсумовуючи й розглядаючи як основний критерій зростаючий вміст лігніну (і паралельно із цим, збільшення виходу), можна побудувати наступну шкалу виходу: хімічна целюлоза, напівцелюлоза, деревна маса.