Застосування газовідвідної трубки.

Метеоризм — це скупчення газів у кишках. Пацієнти відчувають здуття, розпирання живота. Причинами метеоризму можуть бути: 1) посилене газоутворення в кишках, яке обумовлене споживанням з їжею рослинної клітковини (капуста, квасоля, горох тощо), 2) порушення рухової функції кишок внаслідок зниження тонусу їхніх стінок та непрохідності, 3) зниження всмоктування газів стінками кишок при їх нормальному утворенні та ін.

Місце проведення:

стаціонар, домашні умови.

Оснащення робочого місця:

1. Стерильний лоток.

2. Стерильна газовивідна трубка.

3. Стерильна вазелінова олія.

4. Стерильні рукавички.

5. Клейонка.

6. Судно.

7. Ширма (якщо пацієнт знаходиться в палаті).

Попередня підготовка до виконання навику:

• провести психологічну підготовку пацієнта;

• пояснити мету і хід процедури;

• отримати згоду пацієнта на її проведення;

• запропонувати або допомогти пацієнту лягти на лівий бік з зігнутими і приведеними до живота ногами. Якщо пацієнту протипоказане положення на лівому боці, покласти його на спину з зігнутими в колінах і розведеними ногами;

• підстелити під таз пацієнта клейонку, на клейонку поставити судно, в яке налити невелику кількість води;

• відгородити пацієнта ширмою (якщо процедура виконується в палаті);

• помити руки двічі з милом під проточною водою, витерти індивідуальним рушником, одягнути стерильні рукавички.

Основні етапи виконання навику:

1. Змастити кінець газовивідної трубки, який буде вводитися в пряму кишку стерильною вазеліновою олією.

2. І та II пальцями лівої руки розвести сідниці пацієнта.

3. Правою рукою обертальними рухами повільно ввести у пряму кишу заокруглений кінець газовивідної трубки на глибину 20-30 см.

4. Зовнішній кінець газовивідної трубки опустити в судно з водою (через нього будуть виділятися гази, рідкі калові маси, слиз).

5. Тривалість процедури визначає лікар. Медична сестра повинна знати, що газовивідна трубка повинна знаходитися в прямій кишці не більше 2-ох годин. Запам'ятайте! Тривале знаходження газовивідної трубки у прямій кишці може привести до утворення пролежня на слизовій оболонці кишки.

6. Пацієнта накрити ковдрою.

7. Зняти рукавички, провести їх дезінфекцію. Вимити руки з милом, витерти рушником.

8. Після закінчення процедури одягнути чисті рукавички, вийняти трубку з прямої кишки. Занурити її в 3% розчин хлораміну для проведення дезінфекції на 60 хв.

9. Забезпечити пацієнта туалетним папером або підмити його.

10. Забрати з-під пацієнта судно та клейонку.

11. Зняти рукавички, провести їх дезінфекцію. Вимити руки з милом, витерти їх рушником.

12. Вкрити пацієнта ковдрою, допомогти зайняти зручне положення.

13. Зробити запис про виконання процедури.

14. При необхідності газовивідну трубку можна застосувати повторно через деякий час.

Пункшя черевної порожнини (лапароіцентез) та обов'яз ки медичної сестри при ній.

При скупченні рідини в черевній порожнині необхідно зробити пункцію і отримати рідину з діагностичною та лікувальною метою. Наявність її у значній кількості в черевній порожнині піднімає догори діафрагму і утруднює роботу легенів та серця. Пацієнтів турбує задишка, вони не можуть лежати в ліжку, а займають сидяче положення.

Місце проведення:

процедурний кабінет.

Оснащення робочого місця:

1. Стерильний троакар зі стилетом на стерильному лотку.

2. Стерильні шприци ємністю 5-10 мл з голками.

3. Стерильний пінцет.

4. Стерильний перев'язувальний матеріал.

5. Стерильний скальпель.

6. Стерильна шкірна голка.

7. Стерильний голкоутримувач.

8. Стерильний шовк.

9. Стерильна пелюшка.

10. Стерильні рукавички.

11. 2% розчин новокаїну в ампулах.

12. Дренажна гумова трубка довжиною 70 см.

13. Затискач.

14. Клеол або липкий пластир,

15. Клейонка.

16. Ємність для збирання асцитичної рідини — відро або миска.

17. Стерильна пробірка з пробкою.

18. 0,5% розчин хлоргексидику біглюконату у флаконі.

19. 70° розчин етилового спирту.

20. Розчин йодонату у флаконі.

21. Серцеві засоби: розчини кофеїну, кордіаміну, мезатону, промедолу, атропіну сульфату в ампулах.

22. Простирадло.

23. Стілець.

Попередня підготовка до виконання навику:

• провести психологічну підготовку пацієнта;

• пояснити мету і хід процедури;

• отримати згоду пацієнта на її проведення;

• за кілька годин до пункції поставити пацієнту очисну клізму;

• безпосередньо перед пункцією запропонувати пацієнту спорожнити сечовий міхур;

• підготувати руки до роботи (лікарю та медичній сестрі);

• підготувати все необхідне для пункції.

Основні етапи виконання навику:

1. За призначенням лікаря за 15-20 хвилин до пункції пацієнту ввести підшкірно 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

2. Посадити пацієнта на стілець так, щоб вік упирався спиною в його спинку.

3. На коліна пацієнта покласти клейонку, а між ніг поставити відро чи миску для збирання асцитичної рідини.

4. Прокол, як правило, роблять по середній лінії між пупком та лобком або по краю лівого прямого м'яза живота.

5. Медична сестра подає серветку, змочену розчином йодонату, а потім — змочену 70% розчином спирту або 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату, для обробки передньої черевної стінки в місці проколу.

6. Медична сестра подає лікарю стерильний шприц ємністю 10 мл з голкою, наповнений 2% розчином новокаїну для знеболювання передньої черевної стінки. Повторно знезаражують шкіру.

7. У місці пункції при необхідності (для полегшення просування троакару) стерильним скальпелем лікар робить надріз, довжиною 0,5-1 см в місці проколу

8. Троакаром разом зі стилетом при невеликому зусиллі лікар проколює передню черевну стінку і відчуває при цьому провал у порожнину.

9. Із троакару видаляється стилет і через трубку цівкою витікає асцитична рідина в миску або відро.

10. Для уточнення характеру рідини її набирають у стерильну пробірку, кількості 5-10 мл для лабораторного дослідження, одразу ж закриваючи пробкою.

11. Простирадло скачують по діагоналі і санітарка утримує його кінці за спиною пацієнта; основна частина простирадла лежить на животі пацієнта вище місця проколу. По мірі витікання рідини кінці простирадла стягують, щоб витекло більше рідини.

12. Потім до трубки троакару приєднують дренажну трубку, кінець якої опускають у відро чи миску і повільно (1 л протягом 5 хвилин) з перервами (медична сестра перетискає трубку затискачем), випускають асцитичну рідину. Повільне випускання рідини є профілактикою колапсу, який може виникнути при швидкому видаленні рідини.

13. Після видалення рідини лікар видаляє троакар.

14. На місці пункції лікар при необхідності накладає шви.

15. Накладає асептичну пов'язку, користуючись стерильними серветками, липким пластиром чи клеолом.

16. Зверху зав'язують простирадло, тому що асцитична рідина може ще довго просочуватися через місце проколу.

17. Пацієнта транспортують у палату, кладуть у ліжко, надають зручного положення.

18. На живіт необхідно покласти міхур з льодом.

19. Напоготові мають бути судинні засоби (кофеїн, кордіамін, мезатон в ампулах), стерильні шприци з голками на випадок розвитку колапсу. В процесі процедури необхідно слідкувати за станом пацієнта. При колапсі пацієнт стає блідим, шкіра вкривається холодним потом, значно частішає пульс, знижується тиск. В такому випадку застосовують парентеральне введення судинних засобів.