Зондовий метод дослідження секреторної функції шлунка з ентеральним подразником.

Дослідження шлункового соку здійснюється з метою визначення секреторної (кислототворної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунка. Це дослідження допомагає розпізнати захворювання шлунка і призначити лікування в залежності від показників кислотності шлункового вмісту.

Показаннями до цього дослідження є захворювання: хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії ремісії, рак шлунка. Протипоказаннями є: розширення вен стравоходу, загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, схильність до шлункових кровотеч, гіпертонічна хвороба (тяжка форма), стенокардія.

Місце проведення:

кабінет зондування.

Оснащення робочого місця:

1. Стілець для пацієнта.

2. Робочий маніпуляційний стіл.

3. Стерильний чотирикутний лоток.

4. Стерильний тонкий шлунковий зонд.

5. Стерильний шприц ємністю 20 мл.

6. 9 флаконів ємністю 250 мл з етикетками.

7. 7% відвар капусти.

8. Рушники (індивідуальний для пацієнта та індивідуальний для медичної

9. сестри).

10. Стерильні гумові рукавички.

Попередня підготовка до виконання навику:

• провести психологічну підготовку пацієнта, заспокоїти його перед процедурою;

• напередодні попередити, що дослідження проводиться натще, тобто вранці не можна їсти, пити, палити;

• запропонувати пацієнту сісти на стілець так, щоб він упирався спиною в його спинку;

• шию та груди пацієнта накрити рушником і дати йому в руки ниркоподібний лоток для збирання витікаючої слини;

• попросити вийняти знімні зубні протези при їх наявності;

• навчити пацієнта правильно дихати носом під час введення зонда;

• медичній сестрі перед роботою вимити руки під проточною водою з милом, витерти їх індивідуальним рушником, одягнути стерильні гумові рукавички.

Основні етапи виконання навику:

1. Взяти тонкий стерильний шлунковий зонд, відміряти відстань, на яку слід ввести зонд пацієнту (від нижніх різців до пупка), не торкаючись при цьому зондом одягу, щоб він не розстерилізувався.

2. Змочити стерильний зонд теплою перекип'яченою водою.

3. Запропонувати пацієнту широко відкрити рот, висунути язика, протяжно вимовити звук "А-а-а".

4. Заокруглений, змочений кінець тонкого зонда покласти пацієнту на корінь язика та попросити його зробити ковток.

5. Пацієнту радять зробити глибокий вдих носом, за ним ковток. В цей момент медична сестра дуже обережно вводить зонд у глотку, стравохід і в шлунок (до відповідної мітки — 45-50 см). Застосування сили при введенні зонда, особливо у людей похилого віку може призвести до поранення слизової оболонки чи травного каналу, до кровотечі, перфорації.

6. При позивах на блювання припинити введення зонда; пацієнту порадити зробити глибокий вдих носом і затримати дихання, затискуючи зонд губами.

7. Коли пацієнт ковтне зонд до відповідної поділки, приєднати до вільного кінця зонда шприц ємністю 20 мл, відсмоктати вміст шлунка, від'єднати заповнений шприц від зонда і злити вміст у перший флакон, ємністю 250 мл. На флаконі зробити позначку: І порція. Це є порція "натще".

8. Таким же чином протягом години відсмоктати ще 4 порції шлункового вмісту (через 15 хвилин кожну). На флаконах зробити позначки: 2, 3, 4, 5 порції. Ці порції становлять базальну секрецію.

9. Після отримання 5 порції, приєднати до зонда циліндр стерильного шприца ємністю 20 мл, використовуючи його як лійку, ввести через нього ентеральний подразник. З метою уніфікації дослідження ентеральиий подразник рекомендовано використовувати тільки один — 7% відвар капусти у підігрітому до +38°С вигляді.

10. Через 10 хвилин за допомогою шприца відсмоктати 10 мл в окрему ємність. Це буде в основному ентеральний подразник. Через 15 хвилин відсмоктати весь залишок ентерального подразника. Ці дві останні порції не відправляють в лабораторію на дослідження, а виливають, тому що, це не є чистим шлунковим вмістом.

11. Після цього протягом 1 години відсмоктати ще 4 порції шлункового вмісту через кожні 15 хвилин (6, 7, 8, 9 порції), користуючись для цього шприцом. Шлунковий вміст, зібраний протягом цього часу, являє собой стимульовану секрецію, тобто секрецію, яка виділилася під впливом ентерального подразника. На ці флакони прикріпити відповідні етикетки.

12. Одержавши останню порідію шлункового вмісту, видалити зонд із шлунка, покласти його у промаркіровану ємність "Використанні зонди" з 3 % розчином хлораміну для проведення дезінфекції.

13. Пронумеровані флакони, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові пацієнта, відправити в лабораторію. Для стаціонарних пацієнтів вказати на направленні назву відділення, для амбулаторних — домашню адресу.