54. Ризики та гарантії у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоторгівельне посередництво.

Ризики зовнішньоекономічні ризики можна класифікувати таким чином:

• транспортні та складські ризики (ризик втрати чи ушкодження товару під час його транспортування);

• ризик зміни курсів валют, в яких здійснюються розрахунки (ризик виникнення збитків у вигляді курсових різниць);

• платіжні ризики;

• політичні ризики (заборона конвертації та переказу валюти з країни; мораторій чи заборона на виконання боргових зобов’язань суб’єктами господарювання; ризик ембарго; ризик антидемпінгових розслідувань тощо).

Платіжні ризики — це основна група ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. До неї належать численні ризики, пов’язані з виникненням безнадійної чи простроченої дебіторської заборгованості як в експортера, так й імпортера, з чого випливає ризик сплати пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Для мінімізації цих ризиків слід оптимізувати платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів, які включають:

• строки здійснення розрахунків;

• місце виконання платежу;

• спосіб забезпечення платежу для експортера;

• спосіб забезпечення поставки товарів для імпортера.

• Основні способи здійснення розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій:

• передоплата (авансовий платіж);

• документарний акредитив;

• документарне інкасо;

• платіж по відкритому рахунку.

Основні відмінності між різними типами торговельних посередників полягають у тому, чи має посередник право підписувати угоди з третіми особами, а також - за чий рахунок і від чийого імені він може діяти. До основних видів зовнішньоторговельних посередників належать торговельні агенти-представники, брокери, комісіонери, дистриб'ютори.

Торговельні агенти-представники представляють інтереси експортера на ринку, діють від його імені та за його кошти і в результаті одержують комісійну винагороду у розмірі, як правило, 2-5 % від обсягів продаж або заздалегідь обумовлену суму.

Брокери є посередниками, що встановлюють контакти між продавцем і покупцем товару чи послуги. Вони не виступають як одна зі сторін в угоді купівлі-продажу та діють на підставі доручення.

Комісіонери за дорученням експортера здійснюють торговельні операції за його рахунок, але від свого імені. Тобто угода купівлі-продажу укладається між імпортером та комісіонером.

Дистриб'юторами називають торговельних посередників, що здійснюють діяльність від свого імені і за власний рахунок. Посередник виступає однією зі сторін у договорах як з експортером, так і з імпортером. При цьому дистриб'ютор може як здійснювати звичайну перепродажу товару, так і укладати договір реалізації цього товару на території певної країни в обумовлений термін.

55. Порядок укладання зовнішньоторговельних контрактів, їх типова структура

Зовнішньоторговельний договір (контракт) — це договір постачання матеріальних благ, прийнятий у міжнародній торгівлі, що укладається між експортером та імпортером, спрямований па встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоторговельній діяльності.

Укладення зовнішньоторговельного контракту здійснюється в таких формах:

— підтвердження експортером замовлення, надісланого імпортером;

— у вигляді акцепту покупцем твердої оферти експортера;

— акцепту продавцем письмового підтвердження покупцем попередньо розісланої вільної оферти;

— підписання узгодженого контракту вповноваженими на те представниками сторін;

— письмового підтвердження раніше досягнутої усної домовленості. Зовнішньоторговельний контракт укладається звичайно в письмовому вигляді у формі підписаних сторонами єдиних документів.

Основні умови зовнішньоекономічного договору: 1. Назва, номер договору, дата і місце його укладання. 2. Преамбула. В преамбулі вказуються повні точні офіціальні найменування сторін, під якими вони зареєстровані, із зазначенням країни, коротке визначення сторін як контрагентів. 3. Предмет договору. 4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). 5. Базисні умови поставки товарів (прийому-здачі виконаних робіт і послуг). 6. Ціна і загальна вартість договору. 7. Умови платежу. 8. Умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг). 9. Упаковка і маркування. 10. Форс-мажорні обставини. 11. Санкції і рекламації. 12. Порядок розгляду спорів. 13. Інші умови. 14. Юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін.

Договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорі в України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображається в умовах договору (контракту).