4. Економічні та правові способи підвищення ефективності

У цьому питанні розглянемо типи ефективності, які ведуть до зменшення витрат, їх беруть до уваги під час оцінки об’єднань чи випадків зловживання домінантним становищем. Після об’єднання двох фірм часто спостерігається ротація та звільнення працівників. Об’єднання починається згори, коли об’єднана фірма не потребує двох осіб на керівній посаді. Головному офісу не потрібно два колективи бухгалтерів чи юристів, лише зайнятих у сфері продажу можуть скоротити вдвічі, а від послуг звичайних робітників взагалі можуть відмовитися. Все це означатиме для фірми зниження витрат на виробництво.

Ті дії фірми, що підпадають під означення зловживання домінантним становищем, також можуть мати позитивний вплив на структуру діяльності фірми. Зупинимось на деяких способах підвищення ефективності.

Економія на ефекті масштабу. Загалом, ефект масштабу належить до ситуації, коли витрати за одиницю продукції падають із зростанням обсягів виробництва. Наприклад, витрати на випуск автомобіля будуть нижчими на автобудівному заводі із річним випуском 200 тис. автомобілів, ніж на заводі із випуском 50 тис. Будь-які постійні витрати, наприклад, на утримання заводу чи технічне обслуговування обладнання, будуть знижуватися на додаткову одиницю продукції. Економія на масштабі трапляється також і в таких галузях сфери послуг, як закупівля, розповсюдження, реклама, фінансування, а також науковий розвиток та дослідження. Наприклад, подвоєння обсягів продажу може і не потребувати подвоєння кількості продавців.

Раціоналізація виробництва. Така ситуація виникає, коли завод має змогу спеціалізуватися на випуску одного виду продукції, наприклад, певної моделі автомобіля, чи вантажівки, або ж одного виду паперової продукції. Зниження витрат відбувається тоді, коли немає потреби зупиняти обладнання для адаптації його до випуску іншої продукції, а також коли можливе зменшення витрат на це обладнання та комплектуючі. Загалом, чим більше продукції одного виду виготовить певне устаткування, тим більше скорочуються витрати. Автомобільна угода між Канадою і США дала змогу такій компанії як Ford, що має виробничі потужності в обох країнах, спеціалізувати виробництво на заводах і, таким чином, знизити виробничі витрати.

Економія через набуття досвіду. У разі економії на масштабі витрати на одиницю продукції знижуються зі збільшенням обсягів випуску протягом певного періоду, наприклад року. У випадку ж економії через набуття досвіду, зниження витрат пов’язане із сукупним обсягом виробництва за значний період часу. Типовим прикладом слугує галузь літакобудування. Проектування, виробництво та складання нового літака вимагає великих початкових витрат. Але після випуску першого літака набутий досвід можна використати для побудови наступних, і, таким чином, витрати на виробництво та збір одного літака знижуватимуться з випуском кожного наступного літака. Досвід, набутий під час випуску першого літака застосовують у подальшому виробництві. У таких видах діяльності, як водопровідна чи столярна справа, процес навчання пов’язаний із передачею навичок та досвіду від одного покоління до іншого. І справді, значно легше навчитися в когось, хто набував досвіду протягом певного часу, ніж починати вивчати основи справи з початку чи студіювати книжки.

Будь-які дії, які обмежують можливість виробника літаків користуватись перевагами економії через набуття досвіду, утримують виробничі витрати на вищому, ніж вони могли би бути, рівні. З цього можна зробити висновок, що для цілковитого використання ефекту масштабу у світі повинен бути лише один виробник літаків, тобто монополіст. Але така ситуація не завжди може бути виграшною, адже негативні наслідки монополії ще треба порівняти із перевагами від зниження витрат. Цікаво зауважити, що на ринку авіабудування існує лише два основні виробники літаків для комерційних польотів – це Boeing та Airbus, а також незначна кількість виробників літаків меншого класу для військових та комерційних цілей. Частково це пов’язано з економією через набуття досвіду.

Диверсифікація виробництва. Економія такого типу виникає тоді, коли дешевше виробляти декілька товарів та послуг. Універмаг економить, продаючи різні види товару: продукти харчування, меблі та одяг, на відміну від спеціалізованих магазинів. Агентства новин надають інформацію в різних мас-медіа: в газетах, на радіо та телебаченні; банки можуть пропонувати, окрім банківських послуг, ще й брокерські та страхові послуги. У кожному з випадків економніше буде поєднання різних видів продукції, ніж їх розрізнене постачання. Причини економії, пов’язаної із диверсифікацією виробництва, не будуть збігатися із причинами, що пов’язані із економією внаслідок раціоналізації та спеціалізації виробництва.

Синергетичні ефекти. Дві фірми споріднених галузей можуть отримувати вигоду, використовуючи набутий один в одного досвід. Якщо фірми мають надлишкову потужність у певних видах діяльності, то зможуть використовувати виробничі можливості один одного, що згодом може перерости в об’єднання чи у домовленість між двома чи більше фірмами про обмін досвідом. Після того як Sumitomo Group придбала канадського виробника лазерів Lumonix, відбувся ефект диверсифікації виробництва завдяки спільному продажу лазерів Lumonix та промислового обладнання Sumitomo Group, а також поширенню репутації Sumitomo Group на продукцію фірми Lumonix. Також могла існувати і синергія науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт, що давала можливість кожній фірмі виграти від використання ноу-хау іншої.

Економія трансакційних витрат. Трансакційні витрати пов’язують із виконанням будь-яких операцій, за винятком ціни окремого товару. Наприклад, покупець спочатку мав витрати на пошук потенційних постачальників, під час обговорення умов контракту, при його підписанні, а потім витрати на контроль та виконання цього контракту. Це також охоплює можливі витрати покупця з огляду на час, який він витратив, і який міг би використати з іншою метою. Купівля пакету борошна, фунту цвяхів чи пари шкарпеток може супроводжуватись малими операційними витратами, але зовсім інша ситуація виникне у разі купівлі комп’ютера, автомобіля, фабрики, будинку чи спеціального обладнання.

Однією з причин появи трансакційних витрат є те, що покупці та продавці, мають різні цілі і можуть діяти відповідно до обставин досягнення своєї мети. З метою отримання власної вищої ціни, власник вживаної вантажівки розповість потенційному клієнту лише про позитивні характеристики і “забуде” сказати про те, що вона побувала в ДТП. Покупець знає, що продавець краще обізнаний зі станом вантажівки і намагатиметься не розкривати інформацію, яка б знижувала привабливість цього транспортного засобу. Витрати з’являються тоді, коли покупець намагатиметься вирішити такі інформаційні проблеми. Якщо ж після завершення операції виникнуть певні суперечності, пов’язані, наприклад, із невиконанням продавцем умов гарантії, обидві сторони можуть понести значні витрати на судовий процес.

Трансакційні витрати можуть з’явитися до, під час та після завершення операції. Зокрема, витрати на залучення покупців продавці намагатимуться знизити шляхом реклами та здобуття доброї репутації, адже реклама та торговельні марки можуть стати непоганим засобом зниження операційних витрат. У деяких випадках покупці можуть бути краще поінформовані, ніж продавці, наприклад, коли особа продає картину торговцеві творами мистецтва. Економія на трансакційних витратах може існувати як у випадках вертикальних чи горизонтальних об’єднань, так і вертикальних домовленостей між фірмами, що також обмежує конкуренцію. Наприклад, вертикальне об’єднання дає змогу виробникові об’єднати випуск автомобільних двигунів з діяльністю по складанню автомобілів. Тому, якщо обидва виробництва перебуватимуть у власності одних інвесторів, не буде причин приховувати негативну інформацію від тих, хто задіяний у складанні автомобілів. Аналогічно, лабораторія, що спеціалізується на дослідженнях та розробках нових технологій, нестиме нижчі витрати, пов’язані із захистом запатентованої інформації, якщо перебуватиме у власності фірми, які випускає запатентований товар. І навпаки, якщо одна фірма дослідить і продасть результати іншій незалежній фірмі, це потягне за собою більші трансакційні витрати.

Ще одним прикладом можливого зниження трансакційних витрат є виробник молокопродуктів, який погоджується постачати свої товари роздрібному торговцю лише за умови, що той продаватиме весь асортимент молокопродуктів цього виробника (молоко, масло, сир, кефір тощо) і не торгуватиме товарами конкуруючих молочних фірм. З одного боку, це обмежує конкуренцію, але з іншого, знижує витрати на постачання магазину. В усіх цих випадках переваги від зниження трансакційних чи будь-яких інших витрат треба порівнювати із рівнем зниження конкуренції чи важливістю технічної та економічної ефективності.

Динамічна ефективність. У попередніх прикладах основну увагу було приділено економічній та технічній ефективності (статичній ефективності). Тобто коли економічний добробут зростає за умови, що товари та послуги виробляються з найменшими витратами, а ціни відображають витрати на виробництво, що унеможливлює існування надприбутків. Економічне зростання, яке веде до підвищення життєвого рівня населення, потребує також і підвищення продуктивності виробництва. Таке підвищення можливе завдяки застосуванню інновацій та виконання досліджень, що сприяє випуску нових продуктів та створенню нових технологій. Прикладом може слугувати падіння цін на комп’ютери за останні кілька років. Наприклад, сьогодні за 1000 дол. США можна придбати комп’ютер у кілька разів потужніший, ніж комп’ютер, придбаний за ті самі гроші п’ять чи десять років тому. Вартість телефонних переговорів на великих відстанях різко знизилась з 1950 р. в результаті використання інновацій та розробок у сфері супутників та волоконної оптики.

Жодна з цих змін була б неможливою без капіталовкладень у сферу розробок науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт, які переважно здійснювалися приватними підприємствами. Існують думки, що фірмам потрібно отримувати певні надприбутки в зв’язку з ризиком виконання досліджень, оскільки їхні результати непевні. Ці фірми також повинні мати змогу захистити результати своїх досліджень від конкурентів з метою відшкодування витрат та продовження досліджень. Обидва ці погляди конфліктують із завданнями економічної ефективності, коли ціни повинні відображати витрати на виробництво, а існування можливості надприбутків усуватись входженням нових фірм на ринок та підвищенням конкуренції.

Для досягнення динамічної ефективності, незначна монопольна влада є корисною. Як же політика конкуренції вирішує цей конфлікт?

При оцінці об’єднань та можливих обмежувальних угод, значна кількість країн визнає переваги динамічної ефективності та сфери досліджень і розробок. Ці країни також визнають, що більший масштаб дослідницької діяльності може потребувати нижчих середніх витрат і що у сфері досліджень і розробок можлива економія через набуття досвіду, а також що сфера досліджень та розробок сприяє утворенню синергетичних ефектів.

1. У Канаді для спільних підприємств з досліджень і розробок передбачено спеціальний захист. Вони звільняються від перевірки щодо таємних змов, крім випадків, коли внаслідок діяльності цих фірм відбувається надмірне обмеження конкуренції.

2. У США угоди про спільні дослідження та виробництво розглядають радше з погляду правила “розумного підходу”, аніж безпосереднього порушення, з огляду на ймовірні переваги та прибутки.

3. В ЄС функціонування антиконкурентних угод дозволене, якщо вони сприяють економічному та технічному прогресу.

Також варто зауважити, що країни мають відповідні закони про захист інтелектуальної власності, які мають сприяти підвищенню динамічної ефективності.

Законодавче регулювання конкуренції. Закон про конкуренцію є одним з інструментів політики конкуренції, який застосовують до будь-якої економіки ринкового типу, незалежно від рівня економічного розвитку країн. Заходи, що обмежують економічну діяльність, негативно впливають на досягнення економічного зростання, яке зумовлює підвищення життєвого рівня населення.

1. Базовий закон повинен бути невеликим за обсягом, мати обмежену кількість завдань, що стосувалися б можливих ринкових негараздів і способів досягнення трьох типів ефективності. Додаткові ж цілі лише ускладнять застосування цього закону.

2. Закон повинен містити положення щодо угод, об’єднань та зловживань домінантним становищем, які дають опис кожного з видів діяльності, способи їх оцінки та відповідні штрафні санкції, що можуть бути застосовані в разі порушень. Передусім закон має звертати увагу на цінові змови та угоди про розподіл ринку між конкурентами, оскільки загальновизнано, що такі угоди не мають компенсаційних ефектів і можуть порівнюватися з діяльністю фірм, які обкрадають покупців шляхом завищення цін.

3. Втілення закону та контроль за його виконанням повинні бути в юрисдикції незалежної посадової особи, яку обирали б на цю посаду на термін, що приблизно дорівнює терміну обрання суддів, і не могла б бути усунута з цієї посади жодним з органів виконавчої чи законодавчої влади, окрім як за звинуваченням у неефективній діяльності.

4. Після прийняття рішень фірми та приватні особи повинні знати про те, які дії дозволені, а які ні. Пізніше можуть бути внесені певні поправки до закону. Протягом років вивчався досвід країн, що мали закони про конкуренцію. Але помилковим було б вважати, що країна, яка лише зараз приймає такий закон, могла б просто запозичити його в країни, яка активно розвивалась протягом останнього століття і має велику законодавчу базу. Проте існує процес набуття досвіду між тими, хто проводить політику конкуренції, та тими, хто потрапляє під її вплив. Отож, можна запозичити певний досвід інших країн, але більшість проблем доведеться відчути з власного досвіду.