Тема: конкуренція та міжнародна торгівля

1. Сучасні ринкові структури та підтримання конкуренції

На рис. 14.1 порівнюються дві полярно протилежні ситуації: монополія та конкуренція. Це схоже на порівняння двох кінців спектру, коли найбільш типові випадки знаходяться десь посередині. Більшість ринків поєднує елементи як конкуренції, так і монополії, що стало підґрунтям для появи терміну монополістична конкуренція. Класифікація ринкових структур детально подається в 13 розділі, тому ми зупинимось на більш глибокому аналізі двох видів монополістичної конкуренції: олігополії та недосконалої конкуренції.

Олігополія. Поняття олігополії стосується ринку, де є лише кілька продавців, три – чотири фірми, як наприклад, у галузях сталеливарної чи автомобілебудівної промисловості. Звичайно, може існувати конкуренція, але це конкуренція лише між кількома продавцями. Чому ж тоді постає питання про рівень конкуренції у разі олігополії?

Коли на ринку присутні лише кілька фірм, які конкурують між собою, вони усі можуть досягти технічної ефективності (як і монополіст), але існує тенденція того, що фірми вступають у таємну змову з метою узгодження цінової політики (домовленість про ціни) чи розподілу ринку на сектори впливу (домовленість про розподіл ринку). В обох випадках покупці не отримують вигоди від такого суперництва між виробниками. Якщо ці кілька фірм діють як одна група, ця ситуація нагадує монополію. Покупці зіштовхуються з вищими, ніж за умов конкуренції, рівнями цін, внаслідок чого не отримують жодних вигод від економічної ефективності. Політика конкуренції важлива для боротьби з такими наслідками. Можна, однак, припустити, що фірми не вступатимуть у домовленості про встановлення нижчих цін, оскільки це суперечить їхнім інтересам.

Недосконала конкуренція. Досконалоконкурентні ринки перебувають із монополістичними на протилежних сторонах спектру. Досконала конкуренція означає, що на ринку діє багато постачальників, які пропонують ідентичні види продукції, ведуть боротьбу за споживачів шляхом зменшення ціни на свої товари і не отримують надприбутків. Але такі види ринків трапляються дуже рідко. Зокрема, досить близько до конкурентного краю спектру розміщені ринки деяких видів сільськогосподарської продукції, наприклад, пшениці. Однак існує багато ринків (на спектрі вони є між олігополією та досконалою конкуренцією), на яких багато постачальників, що виробляють схожу, але не ідентичну продукцію. Прикладом тут можуть слугувати магазини бакалійних товарів, книжкові видавництва та виробники зубної пасти. Вони рекламуватимуть свої торговельні марки та намагатимуться переконати покупців у тому, що їхня продукція відрізняється від продукції конкурентів. Одним зі шляхів завоювання певної частки ринку, що відрізнять свій товар серед інших, є реклама, яка запевняє, що, наприклад, компанія Colgate відрізняється від іншої зубної пасти Aquafresh, а Pepsi Cola відрізняється від Coca Cola тощо.

Кожен магазин бакалійних товарів має свій асортимент продукції для продажу, кожне видавництво випускає різні книжки, а кожен виробник зубної пасти намагається за допомогою реклами переконати споживачів, що його зубна паста не лише відрізняється, але є кращою, ніж у його конкурентів. На недосконало конкурентних ринках є достатньо високий рівень суперництва, за якого досягається більшість позитивних ефектів економічної та технічної ефективності. Тому такі ринки не становлять особливої перешкоди для ведення політики конкуренції, на відміну від монополії та олігополії, де існує багато проблем.

Аргументи на користь конкуренції.

1. В умовах економічного зростання, розвитку та створення вищих життєвих стандартів саме змішаній ринковій системі надано перевагу порівняно з системою державного планування та контролю. У цій системі, окрім дій уряду, є ще конкуренція фірм, що намагаються виробляти ті товари та послуги, які бажають придбати споживачі. Ціни та прибутки слугують тут сигнальною системою як для споживачів, так і для виробників.

2. Залежно від рівня монополізації чи конкуренції ринки як системи розподілу ресурсів можуть функціонувати по-різному. На відміну від монополії, наявність конкуренції є більш бажаною, оскільки конкуренція забезпечує досягнення трьох типів (економічної, технічної та динамічної) ефективності, що, своєю чергою, сприяє економічному розвиткові та підвищенню життєвого рівня населення.

3. Хоча лібералізація торгівлі і сприяє конкуренції, та все ж уряди країн потребують також і проведення внутрішньої політики конкуренції. Наприклад, деякі види продукції не задіяні у зовнішній торгівлі і тому не відчувають посилення конкуренції при лібералізації торгівлі. Далі розглянемо елементи політики конкуренції. Нижче наведено приклади конкуренції у різних галузях, щоб показати той тип конкуренції, який є найбажанішим.

Конкуренція та суперництво – це поняття, які часто трапляються в різних ситуаціях. Можна порівняти поняття конкуренції у різних контекстах з метою визначення, що ж все-таки розуміють під поняттям економічної конкуренції.

Війни – це теж елементи конкуренції та суперництва, де опоненти або ж конкуренти сприймають усе в світлі перемог та поразок, після яких переможені не здатні продовжувати боротьбу в майбутньому. Але економічна конкуренція створює умови для тривалого суперництва і цим вона не схожа на війну, яку ведуть лише заради визначення переможців та переможених. Тому якщо одна сторона перемагає у боротьбі за ринок, то результатом стає монополія, яка має несприятливий вплив на економіку.

Ближче до економічної конкуренції за аналогією є спортивні змагання. Прикладом може бути чемпіонат з футболу, де команди змагаються в низці матчів. Кожна команда ставить за мету перемогти, але не знищити суперника. Футбольна ліга матиме фінансовий зиск, якщо забезпечить проведення матчів суперників, рівних за класом, що приваблюватиме глядачів як відвідати сам матч, так і переглянути його в телетрансляції. Матчі, де одна команда прогнозовано легко перемагає іншу, можуть задовольнити хіба що прихильників команди-переможця, але аж ніяк не приваблять широку аудиторію. А без глядачів команда не отримуватиме коштів на своє утримання. Тому в інтересах ліги, футбольних клубів, гравців, а також глядачів є наявність постійного інтенсивного суперництва між командами. Цей тип конкуренції схожий до ринкової конкуренції, яка і є об’єктом політики конкуренції.

Політику конкуренції можна порівняти із діями футбольного рефері. Футбол грають на полі заданого розміру, за встановленими правилами, за дотриманням яких і стежить рефері. Однією з причин популярності Чемпіонату світу з футболу є те, що команди-учасники з різних країн знають, що суддівство проводитиметься за загальними правилами. Політика конкуренції визначає правила конкурентної боротьби на ринку подібно до того, як футбольний рефері вирішує суперечливі моменти чи стежить за дотриманням правил.

Злочинна діяльність є прикладом економічної конкуренції, яка має негативні наслідки, оскільки ведеться без будь-яких правил. Злочинні угруповання ведуть між собою боротьбу за збут наркотиків та алкогольних напоїв у періоди “сухого закону”. Тут конкуренція часто обертається у жорстокість та війни між бандами. Бандити також можуть вимагати гроші за “захист” у легальних фірм. Невиконання цих вимог може призвести до погроз, актів вандалізму чи навіть нападів на людей. Такий вид конкурентного середовища збільшує витрати на ведення легального бізнесу; гроші за “захист” схожі до податків з тією лише різницею, що сплачуються приватним особам, а не урядові. Хоча ці приклади злочинності і мають конкурентне забарвлення, вони не репрезентують саме той тип конкуренції, що є об’єктом політики конкуренції. Але вони все ж свідчать про тонку межу між легальними та нелегальними формами бізнесу і конкуренції. Вони також пояснюють чому для сприяння економічному розвиткові потрібна система, яка ґрунтується на правилах. Тому економіки, що характеризуються злочинною конкуренцією фактично гальмують економічний розвиток країни.