11. Технологія, методи і прийоми інноваційного менеджменту.

Технологія  інноваційного менеджменту - сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу  з метою спонукання їх до створення  і реалізації інновацій, що мають  практичну цінність для організації  і формують її конкурентні переваги. Технологія  управління інноваційним процесом охоплює  методи опрацювання інформації, методи прийняття управлінських рішень, методи генерування інноваційних ідей, розроблення  послідовності процесу створення нового продукту чи нового процесу, прийоми впливу на споживачів нового продукту.

1. Методи виявлення думок (інтерв’ю, анкетування, вибіркові опитування, експертиза); 2. Аналітичні методи (системний аналіз, написання сценаріїв, функціонально-вартісний аналіз, економічний аналіз); 3. Методи оцінки (оцінка продукту, оцінка науково-технічного рівня і конкурентоспроможності розробок, оцінка організаційно-технічного рівня виробництва, оцінка витрат, оцінка порога прибутковості, оцінка ризику і шансів, оцінка ефективності інновацій); 4. Методи генерування ідей (мозкова атака, метод 6—3—5, метод синектики, морфологічний аналіз, ділові ігри й ситуації); 5. Методи прийняття рішень (економіко-математичні моделі, побудова дерева рішень, порівняння альтернатив); 6. Методи прогнозування (експертні, екстраполяції, аналогії, метод Дельфі, регресивний аналіз, імітаційні моделі); 7. Методи наочного уявлення (графічні моделі, фізичні моделі, посадові описи та інструкції); 8. Методи аргументування (презентації, проведення переговорів).

12. Джерела інноваційних можливостей.

Для пошуку інноваційних ідей необхідно використовувати потенціал підприємства і сигнали зовнішнього середовища. Нові ідеї можуть з’явитися після спілкування із колегами чи друзями, бути наслідком цілеспрямованих досліджень поведінки споживачів або результатом спостереження за роботою інших фірм. Часто наштовхують на цікаву думку публікації у засобах масової інформації чи галузевих наукових виданнях, відвідування виставок, презентацій, участь у наукових конференціях та бізнес-форумах. Зокрема, П. Друкер радить звертати увагу на такі джерела інноваційних можливостей: несподівані події для фірми чи галузі; невідповідність реальності уявленням про неї; інновація, викликана потребою технологічного процесу; зміни в структурі галузі промисловості чи ринку, неусвідомлені всіма; демографічні зміни; зміни у сприйняттях та значеннях; нові знання.

Чотири перших джерела містяться в підприємстві і мають використовуватися його працівниками як індикатори змін, що вже мали місце або які можна здійснити без особливих зусиль. Інші три належать зовнішньому середовищу. Їх розпізнати дещо важче, але саме тому вони можуть відкривати значно більші можливості інноваторам. Порядок аналізу джерел відповідає спадові ймовірності та передбаченню їх появи. Незважаючи на переконаність багатьох у тому, що саме технічні інновації дають найбільшу користь, імовірність появи чогось радикально нового і цінного надзвичайно мала. І, навпаки, систематичний аналіз щоденної роботи дає змогу помітити несподіваний успіх чи несподівану невдачу і перетворити цю зміну на джерело нових можливостей.