7. Еволюційно-інституціональні теорії економічного розвитку.

Інституціоналізм як самостійна течія економічної думки виник у США на початку XX ст. Критикуючи постулат неокласичної економічної теорії про досконалу конкуренцію як всеохопний механізм регулювання економіки, інституціоналісти прагнули виявити інші рушійні сили і чинники розвитку, зрозуміти основні тенденції суспільної еволюції, на основі чого обґрунтувати цілеспрямовані дії та перспективи суспільного розвитку. Інституціоналісти з державним регулюванням пов'язували надії на створення стабільної й ефективної економічної системи, у якій узгоджувались би приватні та державні інтереси. Однак, на відміну від попередників,вони виправдовували монополії і великий бізнес, пов'язуючи з ним науково-технічний прогрес. На новому етапі у дослідженнях інституціоналістів став переважати індустріально-технократичний підхід. Безпосереднє відношення до управління інноваційними процесами мали дослідження таких його представників, як Дж.-К.Гелбрейт, Д. Белл, Ф. Перру, Г.-К. Мюрдаль.

Джон-Кеннет Гелбрейт одним з перших зробив спробу узагальнити досвід регулювання економіки США підчас Другої світової війни і дійшов висновку, що олігополістичний ринок краще піддається регулюванню, ніж ринок вільної конкуренції. У своїх роботах він поділяє американську економіку на«планову» і «ринкову», відносячи до першої великі корпорації зі складною організаційною структурою і передовою технологією виробництва, а до другої — дрібні фірми та індивідуальних підприємців. Основною характеристикою індустріальної системи вчений вважав промислове застосування все складнішої і дорожчої«високої техніки». Звідси і назва його основної теоретичної кон-цепції — «концепція технічного детермінізму».

Данієля Белла. В її основу було покладено домінуючу на той час концепцію індустріального суспільства як суспільства накопичення техніки та капіталів. Вчений прогнозував досягнення такого рівня розвитку науки, техніки та матеріального виробництва, який автоматично приведе до загального процвітання.

Концепція гармонійної економіки Ф. Перру пропонує власне бачення тенденцій світового економічного розвитку. Він по-новому описав сучасне капіталістичне господарство, наголошуючи на об'єктивно обумовленій нерівноправності ринкових відносин між різними суб'єктами ринку, яка випливає із відмінностей у розмірах виробництва і капіталу, мірі поінформованості партнерів щодо ринкової ситуації, різної галузевої належності тощо. Важливим внеском Ф. Перру в розвиток теорії управління інноваціями став аргументований висновок про те, що держава немає усуватися від регулювання економічних процесів, однак її втручання повинно бути тільки індикативним, спрямованим на підтримку розвитку «полюсів зростання».

Внесок Г.-К. Мюрдаля у розвиток теорії управління інноваційними процесами визначається такими висновками: для збалансованого соціально-економічного розвитку країни необхідне розроблення програм і планів, що ґрунтуютьсяна прогнозах майбутнього, визначенні місця і ролі країни у загальному світовому розвитку; міжнародна економічна інтеграція сприяє поширенню нових технологій, залученню до науково-технічного прогрес у відсталих країн, формуванню в них трудових ресурсів нової якості, розширює можливості створення і використання нововведень;

можливості економічного розвитку обмежуються застарілими інституціями, які не розвивають у людей честолюбності, підприємливості, ініціативності, бажання експериментувати, створювати і впроваджувати нове.

Отже, інституціоналісти розуміли, що сліпе використання науки і техніки породжує екологічну небезпеку, загрозу технокатастроф, а надмірна увага до матеріальних благ обумовлює занепад культури. Вони усвідомлювали, що для усунення загрозливих для людства наслідків неконтрольованого науково-технічного прогресу необхідне свідоме втручання у його перебіг державних і наддержавних регулятивних структур.